Зразок роботи
1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ
1.1. Економічна сутність, склад і характеристика виробничих запасів підприємств, їх класифікація таоцінка
Ефективне функціонування підприємств у ринкових умовах господарювання значною мірою залежить від раціонального використання ресурсів: трудових, матеріальних, які в сукупності з основними фондами становлять виробничі ресурси.
Матеріальні ресурси є засобами виробництва, які включають засоби праці і предмети праці. Поняття виробничих запасів слід відрізняти від поняття матеріальних (виробничих) ресурсів, яке є більш загальним, ніж матеріальні або виробничі запаси (рис. 1.1).
У теоретичному розумінні виробничі запаси є предметами праці, які одноразово використовуються у виробничому процесі, свою вартість повністю переносять на готову продукцію.
В бухгалтерському обліку більшість предметів праці вважаються виробничими запасами. Але поняття матеріальних і виробничих запасів є дискусійним і трактується в літературних джерелах неоднозначно.
В економічній літературі поняття «виробничі ресурси» з’явилося в 70-80-х роках минулого століття. Зокрема, під «виробничими ресурсами» розуміється сума складових ресурсів основних фондів, матеріальних і трудових ресурсів.
Термін «запаси» у вітчизняній літературі з’явився із затвердженням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». До впровадження стандартів термінологія мала різну назву, а саме товарно-матеріальні цінності, предмети праці, засоби праці, матеріальні ресурси, виробничі ресурси.
Деякі автори при визначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін «цінності». Однак поняття «цінність» є описовою категорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, що мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.
Застосування терміна «матеріально-виробничі запаси» пов’язано з певними суперечливими моментами, адже матеріальними запасами є не тільки предмети праці, але й засоби праці. Тому це поняття є ширшим, адже охоплює усі активи, що мають матеріальну форму та використовуються у виробничому процесі.
Терміни «товарно-матеріальні активи» і «товарно-матеріальні запаси» не прийнятні для застосування з причини охоплення ними активів, що мають матеріальну форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьому акцент робиться на можливість продажу таких активів. Певні протиріччя пов’язані і з використанням терміна «предмети праці». Поняття предметів праці достатньою мірою відповідає сутності елементів виробництва, що підлягають обробці, але традиційно використовується не як облікова категорія, а як економічна.
Термін «товарно-виробничі запаси» найбільшою мірою відображає характерні властивості матеріальних елементів виробництва, основне призначення яких – обробка у процесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів на складі або готових виробів (товарів), що перебувають на складах. Використання цього терміна викликає певні протиріччя, які пов’язані з тлумаченням його в довідковій літературі.
Так, більшість авторів під терміном «запаси» розуміють резерв матеріальних ресурсів, які не використовуються в поточній діяльності підприємства і призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва, зберігання на випадок необхідності. Тобто, поняття запасів є досить специфічним.
Незважаючи на те, що термін «товарно-виробничі запаси» є найбільш прийнятним у застосуванні для розкриття сутності предметів праці, їх окремих характерних особливостей, з прийняттям П(С)БО термін «запаси» увійшов до широкого вжитку.
Так, П(С)БО 9 «Запаси» об’єднує основні складові оборотних матеріальних активів, відповідно до п. 4 якого «запаси – активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством» [4].
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», активи – це ресурси, контрольовані підприємством внаслідок минулих подій, використання яких очікується призведе для отримання економічних вигод у майбутньому внаслідок будь-якого використання такого запасу.
Отже, виробничі запаси – це основний складник оборотних фондів підприємства тому вони займають особливе місце у складі майна і є найбільш важливою та значною частиною активів підприємства.
Основні принципи формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності висвітлено у П(С)БО № 9 «Запаси». Згідно з даним нормативним документом, запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, то їхня вартість може бути достовірно визначена.
Проте такого поняття, як «виробничі запаси» П(С)БО 9 не містить, хоча у складі запасів виділяють сировину, матеріали і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, які призначені для виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб.
Згідно з міжнародним стандартом МСФЗ (IAS) 2 «Запаси», «запаси – це активи, як передбачені для подальшого продажу в ході звичайної діяльності; що знаходяться у процесі виробництва для такого продажу, або ті, що знаходяться у вигляді сировини та матеріалів, які будуть використовуватись у процесі виробництва або надання послуг, за винятком незавершеного виробництва, що виникає за угодами на будівництво, включаючи безпосередньо пов’язані з ними угоди на надання послуг, фінансових інструментів та біологічних активів, що належать до сільськогосподарської діяльності, та сільськогосподарська продукція в момент її збирання» [3].
Отже, в економічній літературі спостерігаються різноманітні варіанти трактування об’єкта дослідження. Така відмінність свідчить про те, що розкриття суті будь-якої економічної категорії залежить від обраного підходу до її визначення. Критична оцінка існуючих визначень поняття «виробничі запаси» дає підстави виокремити такі основні підходи:
переважна більшість економістів і вчених при висвітленні питань обліку запасів використовує визначення, наведене в П(С)БО 9;
окремі вчені ототожнюють поняття «виробничі запаси» і «матеріальні ресурси»;
ототожнюються також такі поняття, як «запаси» й «виробничі запаси»;
в окремих джерелах застосовується термін «товарно-матеріальні цінності»;
ряд авторів до виробничих запасів, як частини предметів праці, не відносять малоцінні швидкозношувані предмети та незавершене виробництво.
Під час виробничого процесу використовуються різного роду матеріальні цінності. Одні з них повністю споживаються у процесі виробництва, такі як сировина і матеріали, комплектуючі вироби тощо, інші змінюють лише свою форму або входять у виріб без будь-яких зовнішніх змін, наприклад запасні частини, і є такі, які не включаються в масу чи хімічний склад готової продукції – це малоцінні та швидкозношувані предмети.
Важливим етапом аналітичної роботи на підприємстві є організація групування виробничих запасів за технологічними ознаками та за призначенням і роллю в процесі виробництва.
Класифікація виробничих запасів необхідна для раціональної організації складського господарства, ведення аналітичного обліку, а також для нормування, планування, обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства. Типова класифікація виробничих запасів представлена у табл. А.1 додатку А.
2. ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ У
ТОВ «ЧОРНОМОРСЬКА ІГРАШКА»
2.1. Техніко-економічна характеристика ТОВ «Чорноморська
іграшка»
ТОВ «Чорноморська іграшка» створено під час процесу приватизації орендного підприємства Одеського заводу іграшок та зареєстровано виконавчим комітетом Іллічівської районної Ради народних депутатів м. Одеси – свідоцтво про реєстрацію № 05502858 від 27 серпня 1995р.
З початку воно складалося з трьох фабрик: «Спартак», «ім. 30 років ВЛКСМ», «Райпромкомбінат», та входило до Облмістпрому. У 1964 році фабрики були об’єднані в ОПО «Чорноморська іграшка» з підпорядкуванням Міністерству легкої промисловості, яке спеціалізувалось на випуску металевих каркасно-заводних та пластмасових іграшок. У 1989 році ОПО «Чорноморська іграшка» змінило назву на Одеський завод іграшок. У 1993 році Одеський завод іграшок був реорганізований в Орендне підприємство «Одеський завод іграшок».
Товариство є правонаступником всіх грошових коштів та майна, прав та обов’язків АП «Одеський завод іграшок».
Засновниками товариства є фізичні та юридичні особи України. Місцезнаходження ТОВ «Чорноморська іграшка»:Україна, м. Одеса, вул. Стовпова, 17, індекс – 65098. Термін діяльності товариства необмежений.
В 2009 році ВАТ «Чорноморська іграшка» було реорганізовано шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська іграшка».
Метою діяльності товариства є: здійснення підприємницької діяльності для отримання прибутку шляхом реалізації продукції (робіт, послуг), що націлена на задоволення потреб підприємств, організацій та громадян; забезпечення розвитку виробництва та зростання його ефективності, підвищення конкурентоздатності продукції (робіт,послуг), що виробляються.
Організаційно-виробнича структура підприємства представлена у вигляді окремих дільниць основної діяльності та допоміжних дільниць. До дільниць основної діяльності відносяться:
1. Дільниця літографії та лакування жесті;
2.Дільниця з переробки пластмаси;
2.2.1.Відділ термопластавтоматів;
2.2.2.Відділ з виготовлення продукції з плівки;
3. Дільниця з виготовлення рулончиків туалетного паперу.
До допоміжних дільниць відносяться: хімічна лабораторія, фотолабораторія, заготівельна дільниця, інструментальна дільниця, майстерня ОГМ, компресорна, електродільниця, столярний відділ, зварювальний відділ.
Підприємство займається здійсненням наступним видів діяльності:
обробка та покриття металу (КВЕД 28.51.0);
виробництво пластин, труб з пластмаси (КВЕД 25.21.0);
виробництво тари з пластмаси (КВЕД 25.22.0);
виробництво інших виробів з пластмаси (КВЕД 25.24.0);
інші види оптової торгівлі (КВЕД51.70.0).
Основні види продукції та послуг: послуги з лакування та літографії жесті, виробництво плівки, виробництво кришки, виробництво пакетів, виробництво інших виробів з пластмаси.
Становище на ринку за основним видом діяльності (Обробка й покриття металу (КВЕД 28.51.0) стабільна: підприємство забезпечене постійними замовленнями на надання послуг з літографії і лакування жерсті. Цей вид діяльності підприємство здійснює з 1970 р.
Послуги з лакування жерсті, як і продаж жерсті, проводиться для подальшої переробки металу в:Кришки СКО;2-х і 3-х складові банки діаметром (72,8; 83,4; 99), тобто кришок і корпусів.
У виробництві використовується жерсть різних форматів і товщини в т.ч.: 712 * 820; 724 * 820; 696 * 820; 763 * 624; 712 * 820, товщин 0,16; 0,17; 0,18; 0,19 ; 0,20; 0,22; 0,25; 0,28; 0,30; 0,32.
Плівка вироблена підприємством, використовується для упаковки харчових і не харчових продуктів, в т.ч. для термонасадкові упаковки, плівка виготовляється з поліетилену низького тиску і поліетилену високого тиску, так само проводиться друк поліпропіленової плівки, в яку далі розфасовуються продукти харчування. До інших виробів з поліетилену відносяться пробка винна, пробка для шампанського, кришка для закривання слобанок з діаметром горловини 82 і 58 мм.
На сьогоднішній день практично вся продукція, пропонована вітчизняними виробниками, фасується в упаковку з поліетиленової плівки. Розвиток промисловості, її орієнтація на європейські стандарти вимагає сучасної, дорогою і якісної упаковки. Беручи до уваги зміни ринку, і, керуючись побажаннями споживачів, підприємство постійно збільшує обсяги виробництва, розширює асортимент, інтенсивно працює над вивченням нових технічних і технологічних розробок у сфері виробництва поліетиленової плівки з 2001 р.
Концепція діяльності підприємства:
клієнто-орієнтований бізнес;
постійний розвиток і пошук нових технологій – основа успіху;
вдосконалення та професійне зростання;
якість продукції – понад усе;
коректність фінансових взаємовідносин.
Загальний стан виробництва задовільний. Основні виробничі процеси забезпечені модернізованим устаткуванням. Потужності завантажені на 85 – 90 відсотків. Планом технічного розвитку і переозброєння виробництва передбачається подальше вдосконалення виробничих процесів, оновлення і модернізація обладнання, впровадження сучасних енерго- і ресурсозберігаючих технологій
Основні проблеми, що впливають на діяльність підприємства, випливають із загальної політичної та економічної ситуації в країні.
Нестабільність податкового законодавства ускладнює прогнозування діяльності підприємства на довготривалий термін, ускладнює розвиток зовнішньоекономічних відносин. Сильне податкове навантаження ускладнює розвиток інноваційної діяльності підприємства. Необхідність технічного переоснащення та модернізації обладнання, впровадження нових технологій потребує нових фінансових вкладень.
Аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства ТОВ «Чорноморська іграшка» за 2013-2014 рр.наведено у табл. Б.1 додатку Б.
За даними табл. 2.1 у 2014 р. обсяг продукції у натуральному виразі зріс на 141 тону (або на 29,4%) Обсяг продукції у діючих цінах зріс на 5267,8 тис. грн. (або на 66,9%), а у порівняних цінах – на 1667,9 тис. грн. (або на 14,5%). Середня оптова ціна за 1 тонну продукції зросла на 29%.
Магістр