Зразок роботи
1. Франція, характеристика країни (економіка, соціальне значення)
Франція — держава на заході Європи, республіка, що межує на північному сході з Бельгією, Люксембургом і Німеччиною, на сході з Німеччиною, Швейцарією й Італією, південному-заході з Іспанією й Андоррою, на півдні омивається Середземним морем, на заході — Атлантичним океаном. Площа (разом з Корсикою) 543 965 км².
Франція є демократичною республікою й світською державою.
Франція — одна з найкрасивіших і цікавих країн Європи з багатющою історією і чудовою культурною спадщиною. Вона славиться мальовничою природою і затишними старовинними містечками, сучасними мегаполісами й фешенебельними курортами, музеями зі світовим ім’ям і вишуканою кухнею. Французька Республіка пропонує дивовижне розмаїття ландшафтів: від суворого океанічного узбережжя Нормандії до субтропіків Середземномор’я, від гірських вершин Альп до сільськогосподарських угідь Ельзасу, від лавандових полів Провансу до виноградників і пасовищ Бургундії. Це неймовірна, романтична і самобутня країна, яка є найпопулярнішим туристичним напрямом у світі.
Франція є найбільшою країною Західної Європи. Більша частина країни лежить на європейському континенті (до складу держави входить 20 заморських територій). Протяжність країни з півдня на північ складає майже 1000 км. Територія Франції омивається Атлантичним океаном, протокою Ла-Манш, Північним і Середземним морями.
Французька Республіка надзвичайно різноманітна в плані рельєфу. Найнижча точка країни — дельта Рони. Найвища — гора Монблан (4810 м), найбільша вершина Альп. На півдні, вздовж кордону з Іспанією, простягнулися гори Піренеї. На південному сході розташовані Альпи й гори Юра, які відокремлюють Францію від Італії та Швейцарії. Між долинами Рони, Луари й Гаронни розташований Центральний Французький масив, який являє собою результат руйнування давніх гір. Гори Вогези відокремлюють річку Рейн від рівнин Ельзасу. Apple
По території країни протікає кілька великих річок, які впадають в Атлантичний океан або Середземне море. Найбільша річка Франції — Луара, яка в минулому була важливою торговою артерією. Інші великі річки: Рона, Сена, Гаррона. Рона є найповноводнішою річкоюї. Вона впадає в Середземне море та утворює велику болотисту дельту, в якій розташований заповідник Камарг.
Територія Франції значно змінена діяльністю людини. Величезна площа зайнята сільськогосподарськими угіддями, виноградниками та пасовищами. Ліси займають близько 30 % території. У північних і західних районах переважають широколистяні ліси (дуб, бук, береза), на середземноморському узбережжі — субтропічна рослинність. В лісах живуть олені, козулі, лисиці, кабани. На узбережжі можна зустріти багато птахів. Камарг є ареалом проживання фламінго. На півдні Франції (в Провансі) живуть гекони.
Франція багата на корисні копалини. За запасами залізних руд країна займає провідне місце в Європі. Значні запаси бокситів – на півдні. Калійні солі є на сході в Ельзасі, поклади урану – в Центральному масиві та в Бретані. Але Франція залежить від імпорту багатьох руд кольорових металів, енергоносіїв, насамперед нафти та газу.
У країні переважають два типи клімату – морський та перехідний від морського до помірно континентального. Південне узбережжя країни та острів Корсика мають середземноморський клімат. Практично вся територія Франції комфортна для проживання людей, а кліматичні умові більшої частини території мають рекреаційний характер.
Прісними водами країна забезпечена краще за інші західноєвропейські країни, гірські річки використовують як джерела гідроенергії. Крім того, в енергетиці використовується енергія морських припливів.
Ґрунти представлені здебільшого карбонатними та бурими лісовими типами і в цілому сприятливі для сільськогосподарського використання. Ліси займають четверту частину площі країни, більшість з них має штучне походження.
Франція – класична країна туризму, розвитку якого сприяє наявна інфраструктура гостинності і державна політика.
За національною ознакою Франція – одно національна країна (85% населення – французи), національні меншини живуть на окраїнах держави. Це бретонці, баски, фламандці, корсиканці, ельзасці. Певну частину становлять особи іноземного походження, що іммігрують до країни на роботу (італійці, іспанці, португальці та вихідці з Північної Африки – близько 4 млн. чоловік). Природний приріст населення дуже низький. Державна політика заохочування народжуваності дещо поліпшила показники приросту. ¾ населення країни живе вмістах. Для сільської місцевості типовими є хутори і невеликі села. У Парижі з околицями зосереджено близько 1/5 населення країни. Кількість його жителів постійно зростає; уряд проводить політику стримання росту Великого Парижа.
Більшість населення (80%) становлять робітники і службовці, 15% - дрібні буржуа, 5% - підприємці. В обробній промисловості працює близько 20% ЕАН. В сільському господарстві – близько 9%, у невиробничій сфері – понад 60%.
У 90-х роках країна посідала 5 – 6 місце в світі за розмірами ВВП та промислового виробництва. Франція має широку мережу зовнішньоекономічних зв’язків, інвестує значні капітали в економіку інших країн, і водночас в її економіку надходять капіталовкладення розвинутих країн, насамперед США та країн ЄС.
Головну роль у господарстві відіграють кілька десятків промислових монополій, що володіють автомобільною, нафтовою, хімічною промисловістю і точним машинобудуванням. Разом с тим у легкій, харчовій промисловості, торгівлі в сільському господарстві переважають дрібні підприємства.
Промисловість – провідна галузь господарства країни. В її структурі переважають галузі, пов’язані з науково-технічним прогресом. Найвищими темпами зростання характеризується машинобудування, хімічна, нафтогазова промисловість та атомна енергетика. В машинобудуванні провідне місце посідають електроніка, автомобілебудування, які добре забезпечені кадрами.
Традиційна галузь – металургія – переживає застій. Енергетика забезпечує потреби господарства за рахунок власних ресурсів тільки 1/10. Особливо гостро відчувається дефіцит нафти (видобуток – 1 – 2 млн. тонн, переробка – 110 млн. тонн), яка імпортується з країн Перської затоки, Північної Африки та інших регіонів світу.
Значну роль в енергетиці країни відіграють атомні електростанції, які забезпечують ¼ потреб в структурі енергобалансу. Це – один з найвищих показників у світі. Уран імпортується з Африки, частково видобувається в Центральному масиві.
Хімічна промисловість зазнала істотних структурних змін – зросло виробництво синтетичних продуктів. Потужні нафтопереробні та нафтохімічні комбінати знаходяться в портах. У Великому Парижі зосереджені підприємства парфумерії, фармацевтики, тонкої хімії. Авіаційне машинобудування розміщується в Парижі, Тулузі, Бордо, Бурже, Мариньяні. Головні судноверфі знаходяться в Нанті, Дюнкерку. Військові кораблі будують у Бресті, Тулоні, Шербурі.
Розвинуто також виробництво побутової техніки. Провідна донедавна галузь легкої промисловості – текстильна – втратила своє значення, але в Європі за виробництвом тканин Франція поступається тільки Італії та Німеччині. Шерстяні тканини виробляють на півночі – Лілль, Армантьєр, Кабре, тут же випускають бавовняні та льняні тканини.
Трикотажна промисловість зосереджена в Парижі, Труа, Рубе. Промисловість розміщена нерівномірно: на 17% території країни зосереджена майже половина промислових об’єктів. Північ та схід країни більш індустріалізовані, порівняно з заходом, центром та півднем.
Сільське господарство Франції посідає провідне місце в Західній Європі. Структура цієї галузі характеризується приблизно рівним співвідношенням рослинництва (головна продукція – зерно, овочі, цукрові буряки, картопля, в окремих районах – хміль, льон, тютюн, рапс, біля Ніцци – плантації квітів) та тваринництва.
Велику роль відіграє рибальство (рибу ловлять у північних районах Атлантики). Головні рибні порти – Булонь, Лор’ян, Ла-Рошель. Харчова промисловість представлена молочною, м’ясною, виноробною та консервною галузями.
Невеликі підприємства цієї галузі розосереджені по всій країні, і в кожному районі предметом гордості є місцеві сорти вин, ковбас, сирів, кондитерських виробів тощо.
До великих міст відносяться також Париж, Ліон, Марсель, Лілль де проживають більше 1 млн. чоловік у кожному.
На жаль, у другому десятилітті XXI ст. Франція, очолювана президентом-популістом Франсуа Олландом, має численні проблеми в своєму розвитку: се економіка і промисловість знаходяться в стані стагнації, близькою до рецесії; рівень безробіття перевищує 10%, а основні показники державних фінансів виходять за рамки допустимих критеріїв, прийнятих для країн ЄС (дефіцит бюджету більше 4% ВВП, рівень державного боргу перевищує 90% ВВП).
Якщо врахувати, що населення країни за період 2007-2013 рр. збільшилася більш ніж на 2 млн чол., рівень доходів на душу населення в умовах, коли економіка так і не вийшла на передкризову траєкторію зростання, помітно знизився. В результаті держава змушена підвищувати податкові ставки. Останнє викликає дедалі зростаючу кількість страйків і страйків в країні, а також відтік найбільш заможних громадян (серед них відзначаються і такі відомі особистості, як Жерар Депардьє) за кордон. Ситуацію також ускладнюють швидкозростаючі боргові зобов'язання Франції, а також рекордно високі рівень і кількість безробітних в 2013 р
До традиційно слабким сторонам французької економіки відносяться:
• досить високе безробіття, особливо серед молоді та в заморських територіях;
• хронічний дефіцит бюджету з 1981 р .;
• залежність економіки від державного сектора;
• великий розмір зовнішнього боргу;
• відносно низький рівень впровадження технологій в промисловість;
• слабка експортна база і, як наслідок, негативне сальдо торгового балансу.
Слабкі сторони економіки Франції стали більш очевидними після вступу країни до єврозони, в рамках якої Франція продовжує втрачати конкурентоспроможність через дорогий, щодо якості її продукції, євро. Переважна більшість населення (97%) - французи, але останнім часом, як і в Німеччині, намітилася тенденція до припливу в країну робітників-іноземців. Іноземна робоча сила налічує у Франції близько 2,1 млн чол., А разом з членами сімей іноземців у Франції виявляється до 5 млн чол.
Основні природні ресурси Франції - залізна руда, кам'яне вугілля, боксити, природний газ, уран, вольфрам, тальк, свинець, олово, срібло. Очевидно, що за цими позиціями у Франції є пріоритет перед Німеччиною. Для Франції характерний також широкий діапазон кліматичних умов, що дозволяє розвиватися і морським курортам, і центрам гірськолижного спорту та альпінізму. Багата історія та культурна спадщина Франції робить її найбільш відвідуваною країною для іноземних туристів, а столиця держави - Париж - «свято, яке завжди з тобою», за висловом Ернеста Хемінгуея.
Франція була основоположником процесу європейської інтеграції. На її території знаходиться одна зі столиць Європейського співтовариства - Страсбург, в якому розташований Рада Європи, Європейський парламент і керівні органи ЄС. Численні міжнародні організації розташовані також в Парижі, зокрема штаб-квартира ОЕСР. Франція дбає і про культурному та політичному єдності франкомовних країн, перебуваючи на чолі світової франкофонії.
Франція відіграє значну роль у світовій політиці. Саме вона послужила своєрідним посередником між НАТО і Росією, коли в Парижі було отримано згоду Росії на розширення НАТО на схід. Франція займає свою власну, відмінну від США, позицію на Близькому Сході, підтримуючи арабський світ. Франція - давній економічний і зовнішньополітичний партнер Росії, добросусідські відносини між Францією і СРСР розвивалися навіть в період холодної війни. Крім того, в найгостріші періоди української кризи (2014-2015) президент Франції Ф. Олланд разом з канцлером Німеччини А. Меркель брав активну участь в посередництві між Росією і Україною в рамках Нормандське четвірки (Росія, Німеччина, Франція, Україна). І нарешті, Франція - найбільш послідовний прихильник моделі соціально орієнтованого ринку.
Економічна система Франції нагадує німецьку. Тут діє соціально орієнтована модель економіки, в центрі якої знаходиться «держава благоденства» (фр. I'Etat providence). Саме через велику ролі держави в економіці таку систему досить часто називають і етатистською моделлю. Не випадково один з колишніх прем'єр-міністрів країни, Едуард Балладюр, назвав Францію державою планування (I'Etat planificateur), Маючи на увазі плановий характер французького етатизму і дуже істотну роль держави в економіці.
Про значну роль держави в економіці Франції свідчать такі факти. Держава перерозподіляє у Франції більше половини ВВП. Кількість зайнятих в державному секторі становить чверть всього числа зайнятих. Найбільші французькі ТНК - це перш за все підприємства з державною часткою участі, такі як Elf Aquitain / Total (Видобуток і переробка нафти), Renault (Автомобілебудування), Thomson (Електроніка), Aerospatiale (літаки Airbus і ракети Апап).
Соціальне ринкове господарство з елементами етатизму згладжувало негативні риси капіталізму у Франції, оскільки держава стояла на захисті інтересів трудящих. Сильні традиції соціальнориночной економіки, особливо в післявоєнний період, сприяли значним завоюванням французів в соціальній сфері.
Однак сучасна економіка Франції розвивається в нових умовах: глобалізація світового господарства і об'єднання Європи роблять значний вплив на національну економіку. Для успішного глобального розвитку тепер необхідна лібералізація економіки, скасування надлишкового внутрішнього регулювання, а також нові технології, які можуть служити науково-технічною базою економічного зростання. В основі світового науково-технічного прогресу в даний час також стоять серйозні структурні зміни в економіці, які передбачають зміну регулюючої ролі держави.
Франція, але суті, страждає від тих же проблем, що й Німеччина: економічному розвитку країни сильно заважає система соціальних гарантій, значна різниця між державним і приватним секторами, відплив умів і проблема державних фінансів.
Система соціальних гарантій має своїм наслідком високе навантаження на державні фінанси. Після відставки президента-гене- рала Шарля де Голля в 1969 р французи домоглися значних завоювань в соціальній сфері, з якими не поспішають розлучатися. Зокрема, заробітна плата в державному секторі перевищує рівень оплати праці в приватному бізнесі. Державні службовці не можуть бути скорочені, в 50-55 років виходять на пенсію (при тому, що мінімальний пенсійний вік в країні становить 60 років), рівень їх пенсії перевищує рівень заробітної плати. Посібники але безробіття також перевищують середній рівень заробітної плати в країні.
Такими соціальними гарантіями Франція пишається, але цю гордість затьмарюють процес старіння населення і зростаюче безробіття (рівень безробіття в країні перевищує 10% економічно активного населення). При цьому високі соціальні гарантії передбачаються тільки в державному секторі економіки - заробітна плата в приватному секторі у Франції нижче, а соціальних гарантій, властивих державному сектору, там практично немає. Тим часом сильні профспілки погрожують загальнонаціональними страйками при найменшому настанні уряду на досягнуті соціальні завоювання.
Соціальні гарантії фінансуються в першу чергу за рахунок платників податків. Причому високі не тільки непрямі і індивідуальні прибуткові податки, а й соціальні внески підприємців. Так, якщо в США соціальні внески складають 10% ВВП, в Швеції - близько 15%, а у Великобританії - і зовсім трохи вище 6%, то Франція тут йде попереду планети всієї: на соціальні внески доводиться до п'ятої частини ВВП країни. Вантажем на трудящих лягають пенсії та допомоги по безробіттю. Працюючі французи містять масу пенсіонерів і безробітних, причому на деяких підприємствах один працюючий вже містить не тільки себе і свою сім'ю, а й як мінімум двох пенсіонерів.
Різниця між державним і приватним сектором економіки існує не тільки в рівні заробітної плати і гарантій. Спочатку економічної ідеологією країни було заохочення зайнятості в державному секторі і чи не негативне ставлення до приватного підприємництва. Найбільш престижною досі вважається державна служба, на яку прагнуть вступити всі французи, а бажаючих зайнятися приватним підприємництвом або працювати в приватній фірмі налічується відносно небагато. Вищі навчальні заклади країни в першу чергу орієнтувалися на професійну підготовку державних службовців. Приватне підприємництво було загнано в кут високим рівнем податків і упередженим ставленням держави до приватного бізнесу. Навіть в сфері НДДКР держава надає всіляку підтримку і субсидує громадський сектор, а венчурний бізнес - реальний двигун науково-технічного прогресу і прикладних технологій - не заохочується.
Відсутність уваги держави але відношенню до розвитку технологічної бази пояснюється ще й тим, що державні службовці не дуже зацікавлені в підвищенні якості своєї роботи, у вивільненні шляхом застосування нової техніки і нових методів управління високооплачуваних робочих місць в громадському секторі. Таким чином, французька модель управління страждає неефективністю, заохочуючи свавілля і корупцію в середовищі державних чиновників, і серйозно стримує науково-технічний прогрес.
Франція потерпає і від витоку мізків. Відірваність системи вищої та професійної освіти у Франції від проблем розвитку приватного бізнесу призводить до того, що випускники навчальних закладів дуже часто, не знайшовши роботу в державному секторі, залишаються безробітними. Державні навчальні заклади Франції не здатні гнучко реагувати на попит на ринку праці, в зв'язку з чим випускникам дуже важко адаптуватися в приватному секторі економіки, а також взагалі знайти роботу у Франції. Через це найбільш перспективна і добре освічена молодь країни не знаходить попиту па ринку праці Франції і вважає за краще роботу за кордоном, в тому числі в США і Великобританії.
Всі перераховані вище процеси, а також індикатори стану національної економіки знижують рівень конкурентоспроможності Франції як в світі, так і в Європі. Висока вартість французької робочої сили точно так же, як і в Німеччині, робить виробництво у Франції невигідним і для національних, і для зарубіжних компаній. Капітал прагне покинути Францію і знайти країни з більш сприятливим рівнем оподаткування та більш гнучким ринком праці. Високі податки і відсутність стимулюючої науково-технічної політики держави призводять до браку інновацій у французькій економіці. Назріває очевидний висновок, що соціально-ринкова модель економіки Франції потребує структурної перебудови. В іншому випадку економічне і науково-технічний розвиток країни може серйозно сповільнитися.
Хоча економіка Франції пережила в 1990-х - початку 2000-х рр. кілька хвиль реформ, включаючи і приватизацію державного майна, і спробу скорочення рівня податкового тягаря, однак підсумки цих реформ виявилися досить скромними. Крім того, уряд Ф. Олланда своїми діями, в тому числі декларуванням курсу на підвищення податків для найбільш забезпечених французів (в тому числі успішних підприємців), багато в чому звело нанівець позитивні підсумки попередніх років. Таким чином, Франція все ще потребує нової економічної політики, спрямованої на оздоровлення її економіки та фінансів.
Примітно, що французьке суспільство в цілому налаштоване по відношенню до можливих змін негативно. Прийнятий під тиском більшості виборців Закон про 35-годинному робочому тижні шкодить національній конкурентоспроможності (раніше максимальна тривалість робочого тижня становила у Франції 39 годин). Державний контроль передбачає закінчення всіх робіт щодня о 18:30, а порушники піддаються високим штрафам. Не випадково компанії - виробники програмного забезпечення, в яких робочий час не нормується, через свою стурбованість таким законодавством перевели свої підрозділи з Франції в інші країни.
Серйозні побоювання але як і раніше продовжує викликати високий рівень безробіття в країні. Примітно, що французькі безробітні в більшості своїй (особливо з числа емігрантів) не бажають працювати, отримуючи високі допомогу від держави. Навіть при збільшенні асигнувань на науку Франція відстає від провідних країн за рівнем розвитку інформаційних технологій, особливо щодо розвитку глобальних інформаційних мереж. Французи менш активно вивчають іноземні мови, ніж мешканці інших європейських країн, і в зв'язку з цим мають обмежений доступ до сучасних інформаційних технологій, де велика частина ресурсів формується на англійській мові.
За обсягом випуску продукції сільського господарства Франція займає серед розвинених країн третє місце, а в Європі - перше. Третина всієї сільськогосподарської продукції країни надходить на зовнішній ринок. Франція входить до трійки провідних виробників - експортерів вина, сирів, ячменю, молока, вершкового масла.
Серед галузей французької промисловості на світовому ринку отримали визнання наступні:
• аерокосмічна промисловість;
• військова промисловість;
• загальне машинобудування і металообробна промисловість;
• автомобілебудування;
• кольорова і чорна металургія;
• електронна і електротехнічна промисловість;
• атомна енергетика;
• фармацевтика і парфумерія;
• хімічна промисловість;
• транспортне машинобудування.
Франція робить ставку на наукоємність свого промислового виробництва, зокрема займає перші місця в світі з виробництва залізничного рухомого складу (швидкісні потяги TGV - Train a Grande Vitesse), літаків {Airbus, Falcon, Mirage), ракет (Ariane), В атомній енергетиці (друга в світі після атомної промисловості США). Франція володіє передовими технологіями по обробці рідкоземельних металів (германій, радій, хром, титан). Незаперечні провідні позиції країни в робототехніці, засобах зв'язку, виробництві нових матеріалів, біотехнології та мікроелектроніці. У виробництві робиться наголос на високій концентрації, переважання великих виробників. Франція активно запозичує передовий зарубіжний досвід, зростають темпи прямих інвестицій французьких ТНК в США, що відкриває Франції доступ до новаторських технологій і ринків.
Зі сфери послуг варто виділити розвиток у Франції туризму і фінансів. Франція активно експортує туристичні послуги, залучаючи безліч туристів з усього світу, а також активно експортує капітали (особливо довгострокові) в США, Великобританію, Іспанію, Італію, Німеччину.
У сфері зовнішньої торгівлі Франція має досить міцні позиції. Країна має велику зовнішньоекономічну орієнтацію у своєму розвитку: частка експорту і імпорту наближається до чверті обсягу ВВП. Це шостий у світі експортер та імпортер товарів, четвертий в світі експортер та імпортер послуг.
На нинішній території країни люди поселялися здавна. До завоювання території легіонами Юлія Цезаря в 59-51 pp. до н. е. тут із VI ст. до н. е. проживали галли, які говорили кельтськими мовами. Галлія — це стародавня назва Франції. Християнство було запроваджене в І ст. н. е. Римське панування тривало до V ст. Після 330 р. на країну нападали готи, франки, бургунди. Протягом 465-511 pp. країна була під владою короля франків Хлодвіга. Потім стала частиною імперії Карла Великого (768-814 pp.).
Територія західнофранкського королівства, утвореного згідно з Верденським договором 843 p., який розділив імперію Карла Великого на три частини, відповідала нинішній території країни. Вона стала називатися Францією в X ст. У 987 р. Гуґо Капет (987-996 pp.) утворив феодальну монархію. До XII ст. Франція лишалася феодально розпорошеною. У 1302 р. було скликано Генеральні штати — перший французький парламент. Це знаменувало створення станової монархії.
За володіння країною розгорнулася жорстока боротьба між правителями Бретані, Бургундії, Нормандії та королями Англії (з французької династії Плантаґенетів), яка переросла в Столітню війну 1337-1453 pp. Зубожіння, спричинене війною, викликало Паризьке повстання 1357-1358 pp. та селянську війну — Жакерію. Король Філіпп IV (1285-1314 pp.) підірвав владу феодальних вельмож, домігся зверхності над церквою і змусив папу обрати резиденцією містечко Авіньйон замість Рима. Франція перетворилася на постійно централізовану державу після вигнання англійців і бурґундів наприкінці середніх віків. Централізацію пов'язують з ім'ям Людовіка XI (1461-1483 pp.). До Франції було приєднано Бургундію, Пікардію, Прованс, Бретань. У ніч з 23 проти 24 серпня 1572 р. сталася Варфоломіївська ніч — знищення гугенотів, французьких прихильників кальвінізму. За правління королів із династій Валуа та Бурбонів (XVI-XVIII ст.) Франція була провідною європейською державою. Особливо цьому сприяли війни короля Людовіка XIV. У 1648 р. до складу Франції ввійшов Ельзас. А втім, постійні війни та колоніальне суперництво з Англією підірвали міць країни, зростало невдоволення населення феодальним режимом.
У 1789 р. вибухнула французька революція, що почалася взяттям Бастілії 14 липня і супроводжувалася кривавим терором. З 21 вересня 1792 р. по 18 травня 1804 р. — період Першої республіки. її заступила імперія Наполеона І (1809-1815 pp.); Франція стала наймогутнішою державою Європи. Після цієї імперії 8 липня 1815 р, відновили монархію, яка проіснувала до 24 липня 1848 p., коли король Луї-Філіпп зрікся престолу. Протягом цього періоду Франція, втративши вплив в Індії та Канаді, почала створювати заморську імперію в Північній Африці. 29 липня 1830 р. сталася революція і встановилася буржуазна монархія. 1848-1852 pp. — період Другої республіки, її президентом був Луї Наполеон (племінник Наполеона І), який 2 грудня 1852 р. вчинив переворот, проголосив себе імператором Наполеоном III і утворив Другу імперію, що існувала до 17 лютого 1871 р. Протягом того періоду імперія розросталася, переважно в Південно-Східній Азії та на Тихому океані. У 1853-1856 pp. Франція брала участь у Кримській війні проти Росії.
Поразка Франції 1870 р. у франко-прусській війні зумовила вигнання Наполеона III та встановлення в 1871 р. Третьої республіки, що існувала до 1940 р. 28 березня 1871 р. владу захопила Паризька комуна, яку 28 травня того ж року жорстоко придушив уряд А. Тьєра. Конституцію Третьої республіки прийняли 1875 р. Після 1870 р. Франція існує без монарха. Франція, Велика Британія та Росія 1907 р. уклали союз (Антанту). У Першій світовій війні Франція втратила 1,4 млн осіб убитими. За Версальським договором 1919 р. вона повернула собі Ельзас і Лотарингію, загарбані Пруссією 1870 р. Франція також одержала Саарську область, Того і Камерун. Після нападу А. Гітлера на Польщу Франція 3 вересня 1939 р. оголосила війну Німеччині. У травні 1939 р. німецькі війська почали наступ на Францію і швидко дійшли до Парижа.
Поразка Франції у війні проти Німеччини в 1940 р. зумовила падіння Третьої республіки. Північну Францію окупували гітлерівці. Південь країни з 11 липня 1940 р. залишався під контролем пронімецького уряду на чолі з маршалом Анрі-Філіппом Петеном, який своєю столицею обрав містечко Віші. Генерал Шарль Анрі Жозеф Марі де Ґолль утворив у Лондоні уряд «Вільної Франції». 11 листопада 1942 р. німці окупували всю Францію. 6 червня 1944 р. американо-британсько-французькі війська висадились у Нормандії. 25 серпня 1944 р. вони визволили Париж і 3 вересня — всю країну. Ш. де Ґолль керував Францією як глава уряду з 3 червня 1944 р. по 16 січня 1947 p., коли було встановлено Четверту республіку, яка проіснувала до 8 січня 1959 р. Її заступила П'ята республіка. Чинну конституцію прийняли 28 вересня 1958 р. У 1947-1954 pp. президентом був Жюль-Венсан Оріоль, у 1954-1959 pp. Рене-Жюль-Ґюстав Коті. З 8 січня 1959 р. президентом Франції був Ш. де Ґолль. Унаслідок кровопролитних війн країни Індокитаю здобули незалежність 1954 p., Алжир — 1962 р. Одержали незалежність й інші французькі колонії в Африці.
Після Другої світової війни Франція стала ядерною державою, була співзасновником Європейського економічного співтовариства. У 1966 р. країна вийшла з військової організації НАТО, але потім туди повернулася. 20 червня 1969 р. Ш. де Ґолль подав у відставку (не отримавши більшості на його пропозиції щодо несуттєвих змін до конституції), а 9 листопада наступного року помер у 80-річному віці. Далі президенти мінялися у такій послідовності: Жорж-Жан-Раймон Помпіду (1969-1974 pp.), Валері Жискар д'Естен (1974-1981 pp.), Франсуа-Морис-Марі Міттеран (1981-1995 pp.), Жак-Рене Ширак (з 1995 p.). 2000-2001 pp. були багаті на скандали, пов'язані із звинуваченням у корупції відомих політиків і чиновників (Ф. Міттеран, Ж. Ширак та ін.). На президентських виборах 2002 р. Ж. Ширак переміг лідера Національного фронту Жан-Марі ле Пена. Того ж року прийняли поправку до конституції, що зменшувала термін повноважень президента з 7 до 5 років.
Головна особливість французької культури – відторгнення всього американського. У французів цінують тільки французьке. У світову спадщину Франція вклала досить. Чого тільки варті середньовічні собори, замки і церкви. Імпресіонізм перевернув уявлення про живопис в світі. Столиця країни сама по собі є світовою пам’яткою.
Школи славляться дисципліною. У викладачів дружні стосунки з учнями. Єдиний день розслаблення – це випускний. Випускники можуть закидати яйцями школу і облити викладачів водою.
Елемент французької культури – моду, не можна упускати. Всі французи природжені модники: можна зустріти людей з чудовою зачіскою і м’ятим одягом, однак за цим криється їх індивідуальний шарм.
Особливість французів – уникати проблем.
Франція все більше орієнтується на наукомісткі галузі економіки, що посилює конкурентоздатність промислової продукції. Провідні позиції Франція займає у виробництві робототехніки, засобів зв'язку, біотехнології, мікроелектроніці і навіть в енергетиці.
Незважаючи на санітарну кризу Covid-19 протягом 2021 у Франції загалом спостерігалось відновлення економічної ситуації, яке розпочалося навесні і продовжило демонструвати зростання до кінця року. За оцінкою Міністерства економіки, фінансів та відновлення Франції у 2022 очікується збільшення економіки на рівні +4% після сильного відновлення у 2021 (+6%). У разі продовження такого позитивного тренду, до кінця 2021 економічна активність навіть перевищить докризовий рівень.
Якщо 2020 та 2021 характеризувались значним впливом застосування надзвичайних заходів з відновлення економіки Франції на сальдо державного бюджету (69,7 млрд. євро у 2020 та 63,7 млрд. євро у 2021, до яких додається т.зв. «План відновлення економіки» у розмірі 21,7 млрд. євро у 2021), то проєкт бюджету 2022 ілюструє поступову нормалізацію стану державних фінансів з точки зору як видатків, так і доходів. За прогнозами Мінекономіки Франції у 2022 дефіцит державного бюджету має зменшитися орієнтовно на 3,5%, з -8,4% у 2021 до -4,8% ВВП.
Під впливом скорочення дефіциту держбюджету та продовження тренду відновлення ВВП у 2022 очікується скорочення державного боргу Франції до рівня 114% ВВП після відчутного зростання цього показника у 2020 році до 115% ВВП (+17,5 % у порівнянні з 2019). Прогнозується, що у 2022 році доходи Франції продовжать зростати завдяки нормалізації економічної ситуації. Чистий податковий дохід досягне рівня 292 млрд. євро +13,4 млрд. євро у порівняння з 2021.
У 2022 сальдо держбюджету Франції може покращитися у порівнянні з прогнозом цього показника на 2021 (- 197,4 млрд. євро), який погіршився на 24,1 млрд євро через споживання асигнувань в рамках заходів «Плану надзвичайних заходів проти санітарної кризи». Наступного року Мінекономіки Франції очікує поліпшення ситуації із показником сальдо бюджету на рівні до - 143,4 млрд євро. (+54,0 млрд євро).
Протягом 2021 продовжено реалізацію так званоому «Плану відновлення Франції», значна частина бюджету якого призначена, насамперед, для підтримки малих та середніх підприємств. В рамках «Плану» для реалізації експорту залучено нові інструменти, а саме: ваучери на відновлення експорту, ваучери на відновлення міжнародного волонтерства в компаніях (VIE), фінансування цифрових інструментів пошуку експорту та просування французьких брендів, створення галузевих електронних виставкових майданчиків, страхування ринкових досліджень. Зазначені заходи доповнюють попередньо запроваджені французьким урядом інструменти, спрямовані на загальну підтримку економіки (державне гарантування кредитів, часткова зайнятість, фонд солідарності, відстрочка податкових і соціальних платежів, тощо) та на допомогу окремим галузям (авіабудування, автомобілебудування, туризм).
12 жовтня 2021 президентом Франції було оприлюднено інвестиційний план Франції до 2030 («France 2030»). Вказаний інвестиційний план вартістю 30 млрд. євро є продовженням Плану відновлення економіки Франції, попередньо запровадженого у 2020. «France 2030» протягом наступних 5 років повинен надати можливість скоротити французьке промислове відставання, сприяти залученню інвестицій в інноваційні технології та створенню нових промислових і технологічних секторів, а також підтримати екологічний перехід.
До основних цілей плану «France 2030» належать такі: сприяння появі пропозиції малих модульних реакторів (SMR) до 2035 та підтримка інноваційних проєктів у цьому секторі; набуття лідерства у сферах зеленого водню та відновлюваних джерел енергії у 2030; декарбонізація промисловості для виконання зобов’язання щодо скорочення викидів парникових газів на 35% у цьому секторі у період з 2015 по 2030; виробництво у Франції до 2030 майже 2 млн. одиниць електричних і гібридних транспортних засобів; виробництво до 2030 року першого низьковуглецевого літального апарату; збільшення інвестицій в здорове, стійке харчування з метою прискорення аграрної та продовольчої революції, в якій Франція є провідною країною; виготовлення у Франції щонайменше 20 медичних біопрепаратів, зокрема для боротьби проти раку та хронічних захворювань, у тому числі пов’язаних із віком; створення новітніх медичних виробів; захоплення лідерства у створенні культурного та творчого контенту; участь у програмах із дослідження космосу; інвестування у сферу вивчення морських глибин.
Для досягнення вказаних амбітних цілей Францією ініційовано запровадження окремих стратегій розвитку ключових секторів економіки.
У цьому контексті урядом Франції прийнято Національну стратегію розвитку безвуглецевого водню, згідно з якою у згадану сферу планується інвестувати близько €7 млрд до 2030 (€2 млрд з яких до 2022 в рамках Плану відновлення економіки Франції). Основними принципами Стратегії визначені декарбонізація промисловості для досягнення вуглецевої нейтральності у 2050 шляхом мобілізації водневої галузі Франції, розвиток важких транспортних засобів на водні, надання підтримки дослідженням, інноваціям та розвитку компетенцій. Метою Стратегії визначено пришвидшення здобуття технологічної досконалості основних компонентів у ланцюзі доданої вартості та швидкий перехід на промислові масштаби виробництва для значного зниження вартості продукції. Разом з цим, для забезпечення ефективної реалізації Стратегії прийняте рішення щодо створення Національної ради з питань водню, яка збиратиметься в рамках Національної ради з питань промисловості, а також до її складу входитиме інституція Регіони Франції.
Для отримання лідерства на міжнародному рівні у сфері квантових технологій Францією прийнято Національну стратегію з розвитку квантових технологій яка містить такі елементи: отримання нових засобів для дослідників, в тому числі для освітнього процесу, а також для стартапів та виробництв; розвиток квантової інформатики; залучення інвестицій у будь-які квантові технології: сфера комунікації, створення датчиків, криптографія. В рамках стратегії передбачається залучення 1,8 млрд. євро протягом наступних 5 років, 1 млрд. з яких буде виділено державою.
Разом з цим, відповідно до Національної стратегії розвитку штучного інтелекту, яка позиціонує Францію як одного зі світових лідерів у цій сфері, на першому етапі планується виділити 1,5 млрд. євро. Згідно з другим етапом Стратегії для збільшення кількості талановитих спеціалістів, які навчаються в цій галузі, та прискорення потенціалу досліджень і розробок у сфері ШІ, планується виділити 2,22 млрд. євро протягом наступних п’яти років (1,5 млрд євро – державне фінансування та 506 млн євро – приватне співфінансування).
Санітарна криза Covid-19 підкреслила необхідність посилення промислової та медичної автономії Франції, а також важливість отримання від держави підтримки компаній, які здійснюють релокалізацію виробництва або розробляють інноваційні методи лікування. З цією метою уряд Франції розробив набір фінансових інструментів, спрямованих на підтримку промислових проєктів, які беруть участь у боротьбі з Covid-19. Це допомогло залучити 1,42 млрд. євро в промислові інвестиції, включаючи 683 мілн. євро державних коштів, а також створити 6000 робочих місць.
Корисна інформація про Францію
Населення - понад 66 млн осіб
Площа - 674 685 км²
Мова - французька. В Ельзасі та Лотарингії також говорять на німецькому діалекті, який називають ельзаським
Валюта - євро
Столиця - Париж
Форма державного правління - республіканська президентсько-парламентська
Час - центральноєвропейський UTC + 1, влітку + 2.
Електрика - від 220 до 230 В, 50 Гц
Літо найвищий сезон. Хоча Франція популярна майже цілий рік. Більшість французів відпочивають у серпні. Тому в цей період можуть бути закриті деякі магазини, кафе і т. п.
Прапор Франції - складається з трьох вертикальних рівновеликих смуг: синьої — у древкового краю, білої — в середині, та червоної — у вільного краю полотнища. Відношення ширини прапора до його довжини – 2:3.
Магістр