Зразок роботи
ВСТУП
Існує три ряди явищ, рівнобіжні компоненти яких знаходяться в спорідненні: документ, книга, артефакт /наука, література, мистецтво/ і архів, бібліотека, музей. Думати про порівняльну значимість у житті суспільства цих установ не можна без врахування їхньої ідентифікації на рівні основних форм духовної культури. Чи потрібні застереження щодо того, що наука знаходиться в спорідненні не тільки з документом, але й з книгою? І що взагалі наука, література і мистецтво взаємно один у одного проникають і доповнюють? І що архіви, крім документів, зберігають книги і предмети мистецтва; бібліотеки, крім книг, зберігають документи, кожен музей має у своїх фондах книги і документи? Роль літератури і мистецтва в пізнанні минулого, а роль бібліотек і музеїв у репрезентації історичної пам'яті не менш важливі, ніж аналогічні ролі історичної науки і архівів. Якщо «Євгеній Онєгін» - енциклопедія російського життя першої половини XIX ст., скільки томів архівних документів можуть її переважити? Скільки одиниць збереження архіву можуть переважити Біблію? «Іліаду» і «Одіссею»? Колекцію Шлімана з Трої? Яка ємність піраміди Хеопса, якщо виміряти її в мегабайтах історичної пам'яті?
Не можна погодитися з тим, що комплектування музеїв здійснюється менш впорядковано, ніж архівів. Багато музеїв-палаців настільки впорядковані по своїм фондам, що зберегли з недоторканності свій побут і як пам'ятники архітектури, і як колекції творів мистецтва (Версаль, Прадо, Ермітаж та ін.). Багато музеїв створювалися на основі колекцій, які цілеспрямовано формувалися і продовжують поповнювати свої фонди, зберігаючи раніше сформовані ціннісні орієнтири (музеї Московського Кремля, Ермітаж, Третьяковська галерея, Музей образотворчих мистецтв на Волхонці та ін.). Власне, про цінність своїх фондів, створення і збереження гомогенності своїх колекцій піклується кожен музей. Історичні та культурні музеї, архіви і бібліотеки зберігають артефакти різних часів.
Все більше число людей усвідомлює, що залучення до історичного минулого - це не лише знайомство із шедеврами світової цивілізації, унікальними пам'ятниками древнього мистецтва, не лише школа виховання, але й невід'ємна частина сучасного життя, у визначеній мірі оцінка сьогодення і навіть «відкриття» майбутнього. Це обумовлює необхідність історичних досліджень минулого. Досягнення античних цивілізацій доцільно розглянути в різних областях: наука і техніка, мистецтво, філософія.
Вивчення античної епохи ґрунтується на документах тих часів - рукописів, епітафій, написів на знайдених архітектурних пам'ятках та ін.
Однією з найдискусійніших проблем сучасного документознавства є визначення структури цієї науки та її місця серед інших наукових і навчальних дисциплін. Н.М. Кушнаренко стверджує, що документознавство - це «метанаука для всіх наук документно-комунікативного циклу».За її словами, «документознавство як інтегративна наукова дисципліна тісно пов'язане із справочинством, книго-, бібліотеко-, бібліографо-, архівознавством, інформатикою тощо». За більш широкого підходу до складу документознавства входять історичне джерелознавство та музеєзнавство, семіотика, текстологія, кодикологія та інші науки», але в «структурі документознавства» ці науки відсутні.
Н.М. Кушнаренко поділяє документознавство на загальне та особливе. Загальне «складається з трьох розділів»: теорії документа, історії документа, історії та теорії документно-комунікативної діяльності.
Стосовно документів епохи античності виключно важливим є саме вивчення історії документа. Пошуки документів епохи античності тривають, нові знахідки, як і ретельний аналіз відомих, нерідко ставлять під сумнів минулі уявлення та погляди на досягнення античності, їх хронологію і т.д., що свідчить про актуальність нових досліджень в цьому напрямку.
Під документами розуміють спеціально створені людиною носії інформації, призначені для її передачі та зберігання. Документи надають у розпорядження соціолога як об'єктивні факти, так і закріплені в цих документах прояви суспільної свідомості. Аналіз документів надає змогу досліднику побачити важливі сторони соціального життя, визначити норми і цінності, які притаманні певному суспільству в певний історичний період, отримати відомості про ті чи інші соціальні структури, простежити динаміку взаємодії між різними соціальними групами і т. ін. Коло документів, які відбивають різні боки суспільного життя, дуже широке, і тому практично кожне соціологічне дослідження використовує цей метод набуття соціологічної інформації.
Артефакт (від лат. Artefactum - штучно зроблене) культури - штучно створений об'єкт, що має знаковий чи символічний зміст. Артефактом культури є:
- створені людьми предмети, речі, знаряддя праці, одяг, господарське начиння, житло, дороги;
- феномени духовного життя суспільства, наукові теорії, вірування, твори мистецтва і фольклор.
Отже, артефакти - це особливо цінні у соціально-культурному змісті документи, які необхідні для розвитку цивілізованого суспільства. Проблеми їх пошуку, ідентифікації, зберігання та експонування мають довічну актуальність, яка визначає мету даної роботи,
Мета роботи полягає у вивченні науково-методичних засад документообороту артефактів.
Об'єктом дослідження є артефакти в процесі їх пошуків, ідентифікації, зберігання та експонування.
Предметом дослідження є науково-методичні засади вивчення артефактів.
Магістр