Зразок роботи
Важливе значення в проведенні наукових досліджень та формуванні цілісного сприйняття історичного минулого України, мають документальні джерела. Документальна спадщина держави містить інформацію про важливі управлінські рішення урядових структур, цінні факти регіонального та особистого значення суб’єктів господарювання, а також фізичних осіб, що створює основу для розвитку аналітичних досліджень таких наук як джерелознавство, історія, документознавство, юриспруденція та інших. Проте розпорошеність історичних документів, що стосуються України, ускладнює завдання дослідників.
Документи культурної спадщини України, які знаходяться за кордоном, та документи іноземного походження, що стосуються історії України, позначені терміном «архівна україніка», підлягають виявленню та реєстрації архівами України. Архівна україніка є важливим інформаційним масивом і базисом історико-культурним потенціалом гуманітарної сфери знань. Вона дозволяє залучити до соціального обігу інформацію, яка формує духовність, закладає фундамент нової національної і соціальної психології, політики і культури. За Законом України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» такі документи, є частиною Національного архівного фонду і відповідно до міжнародних угод, полягають поверненню в Україну в оригіналах або копіях. За Конституцією України «культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами». Скарбниці документальної пам’яті нації – архіви – є інформаційними системами, в яких застосовуються інформаційні технології під час опрацювання, класифікації, використання документів. Водночас архіви є установами державного управління і багатьма своїми функціями тісно пов’язані зі сферами державного життя. Також невід’ємною складовою документальної спадщини України та українського народу, його історичної пам’яті є архівні та рукописні колекції, які утворилися в результаті діяльності громадсько-політичних і культурних осередків української еміграції в різних країнах світу. Повернення в Україну даних документів є одним з пріоритетних завдань держави та визначає вектори її інформаційної політики в галузі архівознавства, тож дослідження цього питання є важливим не тільки для науковців, але й для держави в цілому, в чому вбачаємо актуальність обраної теми дослідження.
Об’єкт дослідження: державна політика в сфері архівознавства.
Предмет дослідження: архівна україніка.
Мета роботи полягає у дослідженні основних понять та принципів формування архівної україніки, та визначенні динаміки реституції архівних документів за 1993, 2005 та 2015 роки.
Виходячи з мети курсової роботи, визначимо її основні завдання:
˗ розглянути структурні елементи архівної україніки;
˗ визначити проблеми повернення документальної спадщини України та історіографі питання;
˗ проаналізувати темпи та обсяги повернення архівних документів та успіхи співробітництва з зарубіжними країнами;
Характеристика стану дослідженості проблеми представлена у працями архівознавців та правознавців, таких як: Т. Гернович, І. Дацків, Т. Боряк, О. Лемешко, І. Матяш та інших, де визначені теоретичні аспекти формування документальних комплексів архівної україніки, їх функціонування, питання опрацювання та передачі документів на Батьківщину.
Хронологічні межі дослідження: 1993-2015 рр.
Географічні межі визначені територією держав, що співпрацюють з Україною в питаннях реституції архівних документів (найактивніші з них США, Канада, Великобританія, Російська Федерація, Польша, Швейцарія та інші).
У курсовій роботі використані такі науково-дослідні методи:
˗ бібліографічний, що дозволить нам створити огляд зібрань архівної україніки в окремих країнах.
˗ порівняльний, завдяки якому зможемо охарактеризувати зміни в динаміці реституції за 1993, 2005, 2015 рр.
˗ аналізу та синтезу, за якими матимемо змогу зробити відповідні висновки про проблеми та успіхи реституції архівних документів України.
Курсова робота складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків і списку використаних джерел. У першому розділі охарактеризовано структурні компоненти архівної україніки: зарубіжний та український комплекси. Другий розділ містить аналіз проблем повернення архівних документів до України, історіографію питання, та поняття реституції архівної україніки. В третьому розділі представлено практичні дані наукового дослідження автора: огляд архівних комплексів, в окремих країнах та динаміку реституції архівних документів до України за 1993, 2005, 2015 рр. Список використаних джерел складається з 50 позицій.
Магістр