СТАНОВЛЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СЛУЖБ КЕРУВАННЯ ДОКУМЕНТАЦІЄЮ (ID:255121)

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ ТА НОРМАТИВНИЙ ПРОСТІР СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОКУМЕНТАЦІЙНИМ ПРОЦЕСОМ §1. Загальний правовий простір становлення системи управління документаційним процесом в Україні У значній мірі, історія людства є історією документаційного процесу. На це вказує та увага, яка приділяється документарним артефактам (відомі закони Хаммурапі тощо). Чому це так важливо для сучасного соціально-економічного буття? Тому що на першому місці серед підстав виникнення цивільних прав та обов’язків (ст. 11.2 Цивільного кодексу України) є договори та інші правочини, тобто документи певного типу. Ігнорування будь-яким суб’єктом чинних вимог документарного характеру створюють для нього загрозу потенційних збитків, бо незнання Законів, як визначає ст.68 Конституції України, нікого не звільняє від юридичної відповідальності. Проте збитки може отримати не тільки якась фізична чи юридична особа, а й держава загалом, коли її зовнішня діяльність не буде адекватною, по-перше, внутрішнім факторам (слабка ендогенність), по-друге, вимогам зовнішнього середовища (слабка екзогенність). На сьогодні в Україні домінуюча парадигма – прискорення темпів адаптації її національного законодавства до законодавства Європейського Союзу (ЄС) (а власні системи стандартів до стандартів європейських та міжнародних). Хоча той же Т.Бетелл пише про шокуючи істину – до 1949 р. ні еліта США, ні більшість спеціалістів з економічного розвитку вже не розуміли значення головних інститутів, що протягом 200 років забезпечували прогрес і досягнення Америки, тобто Захід не зберіг «креслення своєї еволюції» [9]. Що ж, й фундаментальні системні закони кажуть про те, що зсередини ніяка система не може пізнати себе. А.Дж.Тойнбі теж згадує разюче різний ефект від одного й того інституту у різних соціальних середовищах (елементи культури, які є нешкідливі і навіть сприятливі на рідному ґрунті, можуть виявитися загрозливими і руйнівними у чужому соціальному контексті) [18]. До речі, про те ж саме у свій час писав Платон. Таку ж позицію ми знаходимо у Біблії, Корані, Упанішадах і т. і.