Газета як вид сучасного періодичного видання (ID:362818)

ВСТУП Швидкий розвиток засобів масової комунікації, зумовлений демократичними змінами в нашій країні, лібералізацією суспільних процесів, відсутністю політичної цензури, висуває нагальну потребу більш глибокого теоретичного осмислення місця, ролі, фахового рівня, тематичної спрямованості та багатьох інших чинників періодики. В сучасний період розвитку суспільства успішне вирішення політичних, економічних і соціальних задач все більше залежить від дії такого суб'єктивного чинника як соціальна активність людини. Періодичні видання мають відповідне читацьке спрямування, допомагають у вивченні конкретного питання, інформують про результати проведених наукових досліджень чи про певні події у світі, пояснюють у доступній формі основи наукових знань, є невід’ємною складовою дозвілля сучасної людини . Широкі можливості друкованих періодичних видань викликають необхідність вивчати механізми їх функціонування і розвитку, ефективність впливу на аудиторію. Встановлено, що при поширеності і доступності інформація стає необхідною умовою і засобом здійснення практично будь-якої соціальної діяльності: суспільно-політичної, пізнавальної, трудової та ін. Проте це відбувається лише тоді, коли зміст і форма періодичних видань змінюється відповідно до інформаційних інтересів і потреб людей. Актуальність теми. Досліджувана тема є досить актуальною, адже періодичні видання вміщують багато інформації, яка може використовуватися в найрізноманітніших сферах нашого життя та полягає у неможливості існування життя сучасного суспільства без газет, і незважаючи на те, що численні дослідження у цілому світі показують, що коли йдеться про широкий загал, то з усіх засобів масової інформації перевагу віддають телебаченню, воно є доступним далеко не кожній людині. Для отримання, передачі та зберігання інформації через телебачення потрібне спеціальне технічне обладнання, котре іноді не доступне пересічному громадянину, особливо у часи сьогоднішньої кризи, коли друковані види ЗМІ завжди радують нас переважно доступними цінами. Преса сприймається без додаткових технічних засобів; надає читачеві можливість вибірковості. Друковані ЗМІ забезпечують можливість різних ступенів сприйняття матеріалу: перегляд, вибіркове ознайомлення, збереження та ін; дають можливість реципієнту максимальну психологічну зручність: порядок сприйняття матеріалу встановлює він сам у зручних для себе умовах. Розробленість теми дослідження: Характер курсової роботи обумовив необхідність опрацювання значної кількості публікацій широкого тематичного діапазону. Теоретико-методологічною основою дослідження є теорія документознавства, яка займається проблемою поняття "документ" в цілому і включає в себе такі дискусійні поняття, як класифікація та типологізація документів, а також вивчення проблем соціально-інформаційних комунікацій. Класифікація є одним з методів пізнання різноманітності усіх видів документів. До розгляду газети як типу видання зверталися такі вчені, як В. Ворошилов [6], І. Михайлин [22], С. Гурєвич [12], А. Гребньов [10], В. Іванов [15], А. Москаленко [23], С. Корконосенко [17], Е. Прохоров [29] − вони дослідили історичні, теоретичні та практичні аспекти друкованої журналістики. Методикою дослідження видань та розробці проблем їх класифікації та типології присвячені роботи: А. Акопова [2], Є. Ахмадуліна [3], Є. Корнілова [18], А. Станько, І. Лисакової [20], Кушнаренко[16] та багато інших дослідників. Метою роботи є дослідження газети як виду періодичного видання, її ознак, видів та типологічних особливостей на прикладі порівняльної характеристики двох газетних видань «День» та «7 Днів». Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань: - дослідити періодичні видання як вид документа; - вивчити специфіку та види періодичних видань; - визначити поняття "газета"; - визначити специфіку, жанри, видову та типологічну класифікацію газети, як періодичного видання; - розглянути її історію зародження та етапи розвитку; - проаналізувати газету, як інформативний документ сучасності; - визначити перспективи стану та розвитку газети в умовах впливу сучасних інформаційних технологій; - проаналізувати сучасні газетні видання та їх особливості на прикладі газети « День» та «7 Днів». Об’єктом даної курсової роботи є газета, як вид сучасного періодичного видання. Предметом є дослідження газети на прикладі сучасних газетних видань "День" та " 7 Днів". Методи дослідження. Для виконання курсової роботи використовувався інформаційний метод аналізу, метод історизму, метод порівняння, метод системного аналізу, структурно-функціональний метод. Наукова та практична новизна дослідження полягає в узагальненні теоретичного матеріалу щодо дослідження газети, як виду сучасного періодичного видання, а також в тому, що у роботі була зроблена спроба детально проаналізувати історію газети від її народження до сучасності і на прикладі порівняльної характеристики двох сучасних газетних видань показати проблеми та переваги газети, як інформативного документу сучасності й оцінити реальні перспективи даного виду періодичного видання. Практичне значення одержаних результатів полягає в наступному: матеріали курсової роботи можуть бути використані під час подальших наукових розробок, а також при підготовці лекційних, семінарських та практичних завдань з курсу "Документознавство», а також для розробки матеріалів для конференцій, спецкурсів тощо. Структура курсової роботи обумовлена логікою розгляду теми : у змісті роботи висвітлено розділи і підрозділи, які розглядаються у даній курсовій роботі яка містить вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел. РОЗДІЛ І ГАЗЕТА ЯК ВИД ПЕРІОДИЧНОГО ВИДАННЯ 1.1. Історія виникнення та розвитку газетної справи Потреби суспільства в інформації, що в свою чергу, свідчило про зміни в суспільстві та про формування і розвиток на різних рівнях все більш різнобічних культурних інтересів, які вимагали різноманітних повідомлень – від фундаментальних наукових праць до фактів повсякденного життя надали поштовх до створення газети. Поляризація інтересу до громадської інформації співпадає з часом встановлення рабовласницького ладу, суспільство ділиться на виробників і споживачів інформації. Причому керуючі системи спеціалізувалися на переробці і регуляції оперативної інформації, а ті, кого було вилучено з діяльності соціального управління, обходилися повсякденною інформацією. Новини з галузі суспільно-політичного життя доводилися до відома пересічних громадян неоперативно і нерегулярно. Якраз ці передумови сформують структуру авторитарної преси. Попередники преси в давні часи. Масові інформаційні процеси мають, як відомо, професійну і непрофесійну основу. Деякі з них виникають стихійно в народному середовищі, інші організовуються штучно, професіонально. Вірогідно, є сенс розглядати різні аспекти «високої» і «побутової» культури. Адже з співіснування цих двох регістрів культури і складається “єдина поліфонія історії”. Первинні форми збору та поширення інформації і навіть її коментування дослідники пов’язують з історією Давнього Єгипту. Як свідчить французький дослідник Фернанд Міттон в Луврській колекції папірусів знайдено документ, датований 1750р. до н.е. (епоха фараона Тутмоса ІІІ), в якому міністр Размара коментує кілька статей якогось офіційного органу єгипетського уряду. Посилаючись на Геродота і Міттона, П.М.Федченко висуває гіпотезу існування рукописного єгипетського Палацового журналу. Вірогідність існування такого щоденника місцевих подій підкріплюється історіографічними писемними пам’ятками. Становлення публіцистики і журналістики в античній культурі. Осмислення появи особливого виду художньої діяльності – мистецтва переконувати – неможливе без урахування агностичного (від гр. – змагання, гра, бій, судовий процес) характеру грецької ментальності. Агоністика як фундаментальний принцип грецької культури зумовила не тільки посилення колективістських тенденцій, але й поставила на небачену висоту роль усного слова. Формується діалектика як мистецтво роздуму і риторика як мистецтво красномовства. Показові і факти масової апробації письмових текстів. Так, текст законів Солона можна було прочитати на табличках і обговорити на площі, навіть, звернувшись до Солона, внести певні зміни. Письмовий текст, ще не набув статусу “останньої інстанції”, це було теж саме усне слово, викарбуване на камінні, дошці, мармурі. Як будь-який діалог, своєю спрямованістю на читача антична історіографія, епістолографія, публіцистика закладали основу майбутньої періодичності письмових текстів. Попередниками газет традиційно вважаються новинні повідомлення, що розповсюджувалися в Стародавньому Римі про події, що відбулися в місті. Римські газети були дерев'яними дощечками, на яких записували хроніку подій. Новинні зведення, як правило, мали неофіційний характер, поки Юлій Цезар не розпорядився в обов'язковому порядку поширювати звіти про засідання сенату, донесення полководців і послання правителів сусідніх держав. [13, с.151]. Мова газети не різнилася особливою правильністю . Зміни в абетці (за часів правління імператора Клавдія) у той же час ураховувалися переписувачами. Газета розповсюджувалася різними засобами. Бажаючі могли переписати її з оригіналу, який вивішували в публічних місцях, Цицерон отримував “газету” з приватними лисами. Крім того, у Римі існувала пошта і спеціальні раби –поштарі (talellarii) або ж гінці (publicani) розвозили римський Вже Октавіан Цезар зменшить обсяг офіційної інформації, значно розширить відділ пригод, які самі римляни назвуть “пустощами” (ineptiae) [13, с.156]. А після імператора Августа газета (вона називатиметься “Acta senatus at populi”) перетвориться в опис церемоній при дворі, дискредитувавши остаточно громадську просвітницьку функцію цезарського видання . Не менш актуальною залишається і проблема виникнення цензурних органів. Сам інститут цензури, як контролюючого органу, що встановлює общину і формує склад сенату, було впроваджено у 443 р. до н.е. як наслідок дроблення патриціями консульської влади. На відміну від грецького полісу, римська культура (753 р. до н.е. – рік заснування Риму) сприймалася як цивілізація індивідуальностей [24, с.274]. Це, в свою чергу, зумовлює пріоритет писемної культури. Звідси жанрове розмаїття історичних записів (скрижалі, фасти, анали, “Ефемеріди”), активний розвиток літературно-публіцистичних форм (памфлет, сатира). Змінюються форми передачі побутової та офіційної інформації. Особливу увагу треба приділити римським афішам. “Corpus inscriptionum Latinarum” налічує 120 тисяч надписів. Виникнення газети в Давньому Китаї. Першою в світі друкарською газетою став «Столичний вісник», який почав виходити в Китаї в VIII столітті. В ній поміщали укази імператора і повідомлення про найважливіші події. Газети друкували з дошок, на яких вирізували ієрогліфи, покривали тушшю і робили відтиснення. Ця технологія була украй незручною, оскільки дошка від частого покриття фарбою швидко приходила в непридатність. Традиційність, інтровертивність китайського національного менталітету, авторитарність влади гальмували поширення ксилографічного і книгодрукарського досвіду, залишили незмінними періодичні видання майже до ХІХ століття. Середньовіччя. Починаючи розгляд середньовічної словесності і її вплив на еволюцію публіцистики, треба одразу окреслити специфічність історичного моменту. Панування релігійної ідеології зменшило діапазон публіцистичної творчості, дистанціювалося вчену культуру кліриків від народної переважно усної культури. На зміну постійно новому циклічному часу античності приходить тривалий, аграрний та церковний час середньовіччя, ознаками якого вчені вважають не насиченість подіями, сувору підпорядкованість літургійним святам, залежність від економічних та соціальних структур. Ці епохальні подробиці дозволяють пояснити майже повну відсутність інформаційних інституцій: саме розуміння періодичності й точної фіксації часу – необхідних характеристик повідомлення – знаходилося в прямій залежності від соціальної ієрархії. Як і писемність, міра часу була власністю могутніх верхів. “Народна маса не володіла власним часом і була неспроможна навіть визначити його”. Слід звернути увагу , що саме хроніки та літописи за своїм призначенням близькі до сучасних газет, оскільки схожими засобами фіксували важливі поточні події, для більшої зацікавленості читачів описували фантастичні чутки і пригоди, суб’єктивно оцінювали своїх героїв. Що ж до усного розповсюдження інформації, то воно набувало різних форм відповідно до загального характеру середньовічного мислення. “Усна газета”, хоча і в зредукованій формі, пройшла через усе середньовіччя. К. П. Федченко вказує на існування у Франції “громадського гомеродрома”, до обов’язків якого входило щоденне оповіщення жителів про найважливіші міські новини. Великою популярністю користувалися також жонглери – “ходячі хроніки” свого часу. Цих головних носіїв поетичної творчості до появи у ХІІІ ст. міської поезії в Іспанії називали – хугларами, в Германії – шпільманами. [26, с.32]. Історія виникнення преси в країнах Західної Європи. Поява власне журналістики пов’язана зі зміною феодального принципу локального обмеження. Як вважають дослідники, для виокремлення журналістики в оригінальну форму недостатньо просто налагодження шляхів передачі інформації [5, с.5]. Для розвитку преси важливим буде вирішення наступних завдань: формування міжнародного ринку, розширення комунікаційних зав’язків, технічна і матеріальна готовність до газетного виробництва, створення “соціального замовлення” на періодичну інформацію. Перші журналістські спроби багато в чому нагадували специфіку спорідненої книжкової справи. Цій первісній епосі був притаманний своєрідний «персональний» журналізм, коли видавець, збирач новин, автор, редактор поєднувалися в одній особі. Потреба в регулярній інформації викликала до життя рукописну газету. Історія цих видань пов’язана з активною діяльністю торгівельних, портових міст, культурних центрів. Першість Італії в цьому процесі пояснюється як економічним розвитком країни, так і тим, що протягом майже двох століть Італія була “законодавицею мод” в ренесансній Європі. Тут розмножувалися і продавалися звіти-оголошення про діяльність Верховної ради республіки – брольєтти. Венеціанські зведені відомості – фольї даввізі (листки новин) розсилалися у вигляді депеш іноземним послам. [36, с.41]. Так і сама назва “газета”, як вважають, походить від венеціанської розмінної срібної монети Gazetta: саме стільки коштували рукописні листки новин (notizie scritte), які готувало особливе бюро збору, систематизації й розповсюдження інформації [23,с.7]. Разом з рукописними газетами та листами ходили й летючі листки-фельєтони – пасквіль і гоббо – що зберегли свою родову спорідненість з епістолярними жанрами “відкритих листів”. Приклад Італії швидко поширюватиметься у Європі, стимулюючи як розвиток журналістики, так і становлення цензури. Виникнення преси в Германії. Протягом подальших століть в газетах мало що змінилося: аж до винаходу в Німеччині в 1450-х роках Іоганном Гутенбергом друкарського пресу, що дозволяв розмножувати текст і зображення, не вдаючись до послуг переписувачів, газети (були всіма тими ж переписаними від руки свитами з головними новинами) залишалися вельми дорогим атрибутом життю високопоставлених урядовців або багатих торговців Щотижневик “Авізо-Релацьон одер Цайтунг”, що друкувався в Страсбурзі в серпні 1609 року, має вигляд першої друкованої газети в сучасному розумінні цього слова. Однак, широке розповсюдження газета отримала тільки на початку 19 ст., коли почали з’являтись перші провінціальні, приватні газети. Виникнення преси на Русі. На Русі перші газети – це рукописні «вістові листи» - з'явилися за часів царювання Михайла Федоровича з 1613 року. Вони також називалися «стовпці», оскільки писалися стовпцями на приклеєних один до іншого довгастих листах, довжиною дещо сажень. Пізніше вони були названі на європейський зразок - «Куранти». Найстарішим виданням такого роду з тих, що збереглися до наших днів вважається екземпляр «Курантів», що вийшов в 1621 році. Основу змісту «вістових листів» складали перевідні замітки з іноземної преси і донесення російських дипломатів і купців з-за кордону. Першою російською друкарською газетою стала що з'явилася в 1702 році по указу імператора Петра I газета «Відомості про військові і інші справи, гідні знання і пам'яті, що трапилася в московській державі і інших навколишніх країнах». Перший лист цієї друкарської газети з'явився в Москві 2 січня 1703 року. Петро І сам правив коректуру. Велика частина відомостей надійшла з голландських газет, причому Петро І сам відзначав олівцем, що потрібно переводити для газети. Справжній світовий бум газет припав на XIX вік, коли в газети змістився центр політичного і суспільного життя багатьох країн Європи. В XX столітті газети продовжували успішно розвиватися, поступово видозмінюючись через появу таких нових електронних ЗМІ, як радіо (в 1920-е роки) і телебачення (в 1950-е роки). Не будучи здатними конкурувати з радіо і телебаченням в оперативності передачі інформації і емоційності представлення сюжетів, газети зробили основну ставку на коментарі, докладний аналіз подій, а також на розвиток таких додатків, як освітлення місцевих новин і всілякі дрібні оголошення. [36,с.211]. Підсумовуючи, можна зауважити що газета пройшла п’ять складних етапів свого розвитку, її удосконалення тривають і сьогодні. 1.2. Сутність, специфіка та види періодичних видань Періодичне видання – найбільш поширений вид серійного видання. Воно характеризується певними ознаками: актуальність тематики, різний характер змісту, оперативність і регулярність виходу в світ, відповідні назви характеру видання, які не змінюються протягом тривалого часу, наявність однієї або декількох організацій, органом якої виступає видання. Періодичне видання є одним із основних засобів в системі масової комунікації [16, с.200]. Періодичне та тривале видання виділяється за ознакою регулярності виходу в світ. Періодичне видання виходить через визначений період часу з постійною для кожного разу кількістю номерів, які не повторюються за змістом, однотипно оформленими номерами або датованими випусками та мають однакову назву [25, с. 153]. На відміну від періодичного, тривале видання виходить через невизначений проміжок часу, за мірою накопичення матеріалу і не повторюється за змістом, однотипно оформленими номерами і/або датованими випусками, які мають спільну назву [25, с. 154]. Періодичні видання є різновидом серійного видання, яке виходить на протязі часу, подовженість якого завчасно не встановлена, як правило, нумерованими і/або датованими випусками (томами). Проте періодичне видання серійного видання може бути і неперіодичним. Неперіодичне видання створює відкриту серію, якщо продовжуваність її виходу і кількості випусків завчасно не встановлені. Закрита серія або "бібліотека" – це не періодичне серійне видання, вихід якого обмежений відповідним часом і кількістю видань. При їх оформленні враховується, що книги серії розраховані на використання не в домашніх умовах, а в громадських бібліотеках [25, с. 157].