Європейська економічна інтеграція (ID:1126496)

ВСТУП Актуальність теми. Глобальні трансформації, як реальна дійсність і стратегічна перспектива, посилення впливу дії факторів глобальної інтеграції, яка стає головною закономірністю світового розвитку, все це спонукає нас по-новому підійти до проблеми еволюції та історичної ролі державності і національної держави як міжнародної інституції. Наприкінці XX століття в загальному руслі глобальної трансформації неминуче виникла вже відома дилема пріоритетів розвитку – держава чи суспільство, національна держава чи якась нова форма державності. Багато дослідників дійшли висновків, що держава є перехідним історичним явищем, і що тепер вона знаходиться наприкінці своєї історії. Причому, такі висновки характерні не лише для західних дослідників, які знаходяться під більшим впливом інтеграції, а й дослідників Сходу Європи, де превалюють дезінтеграційні трансформаційні процеси. Відома київська школа політології, що гуртується навколо Інституту світової економіки і міжнародних відносин (ІСЕМВ) і журналу «Політична думка», також ще на початку 90-х років констатувала зростання конфлікту між державою і суспільством. З нашої точки зору, цей конфлікт вже є загальним, глобальним, а не локальним. Держава довгий час безальтернативно монополізувала роль виразника і представника інтересів розвитку суспільства. Зміцнення інститутів держави було синонімом прогресу, а поняття «безпека розвитку» стало синонімом поняття «безпека держави» або національна безпека. Рубіж 60 – 70-х років XX століття відмічено як апогей розвитку всіх інститутів держави. Здержавлення суспільства, економіки, політики, культури в багатьох регіонах світу, особливо в Центральній і Східній Європі і Азії, досягло свого найвищого рівня. В цей же час з'явились і перші ознаки кризи традиційного інституту держави. Вперше на Заході було піддано сумніву принцип і механізм роз'єднання і відмежування народів один від одного, чим, власне, і є держава з її інститутами кордонів, громадянства, ідеології, армії. Тоді ж Європа відкрила для себе поняття загальноєвропейського дому і період «розрядки». Питання глобального об'єднання інтересів усього людства вперше поставлено в площину конкретної політики. Подією, що докорінно змінила геополітичну ситуацію в Європі, був розпад СРСР і, як наслідок, утворення нових незалежних держав. Україна, яка є однією з них, повинна бути визнана як економічно самостійна держава. Це потребує нової ефективної зовнішньоекономічної та зовнішньополітичної стратегії. Сьогодні нагальним завданням розбудови державності та економіки України є її інтеграція до світового економічного простору. Від того, як проходитиме цей процес, залежить можливість подальшого економічного та соціального розвитку держави як органічної підсистеми світової економіки. У процесі інтеграції до світового економічного простору Україна зустрічатиметься з деякими труднощами. Насамперед наша держава повинна буде вирішити пріоритети зовнішньополітичного курсу, бо через деякий час вона стане нейтральною зоною, що розмежовуватиме такі військово-політичні блоки, як ЄС і СНД (оскільки Польща у недалекому майбутньому представлятиме Євросоюз). Не будучи значною мірою інтегрованою у структури СНД, Україна все ще має можливість змінити свій зовнішньополітичний курс у західному напрямку. Доцільність та можливість цього вже тривалий час є предметом дебатів багатьох українських та іноземних учених. Питання інтеграції України до європейської спільноти має політичний, економічний та географічний аспекти. У зовнішньополітичній діяльності України досі вагому роль відіграє радянська спадщина. Українські політики поділилися на два табори: одні вбачають майбутнє України в ЄС, інші – у СНД. Ця ідеологічна розбіжність зумовлена передусім наявністю політичного відтінку західноєвропейської інтеграції. На сучасному етапі все чіткіше прослідковується тенденція перетворення ЄС з чисто економічного інтеграційного об'єднання в економіко-політичне.