Зразок роботи
На сучасному етапі експортна діяльність відіграє надзвичайно важливу роль для економіки країни, адже чимало підприємств орієнтовані саме на зовнішні ринки. Вона включає сукупність етапів, спрямованих на освоєння нових ринків і продаж товарів за кордон.
Експорт традиційно вважається однією з ключових сфер діяльності, на яку звертають увагу вчені, аналітики та бізнес-спільнота. Істотну увагу цьому питанню присвячено в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. У науковій літературі часто паралельно застосовуються терміни «експорт» і «експортна діяльність», що свідчить про складність і багатовимірність цієї економічної категорії. Тому для розуміння її сутності важливо аналізувати зміст цих понять як у наукових джерелах, так і в законодавчих актах[23].
Так, А. Череп і О. Ортинська трактують експортну діяльність як узгоджену послідовність етапів, необхідних для виходу підприємства на зовнішній ринок. На думку О. Мельник та М. Нагірної, експортна діяльність охоплює ланцюжок взаємозалежних операцій із продажу товарів, ключовим компонентом яких є переміщення продукції через митний кордон із метою її подальшого постачання закордонному партнеру[33].
Аль-Оста Салім Абдуль-Азіз підкреслює, що експортна діяльність підприємства включає стадії передекспортної підготовки, реструктуризації та власне процес експорту[3].
Г. Дроздова зазначає, що експортна діяльність підприємства визначається як процес, що передбачає продаж та вивезення товарів за межі країни з метою передачі їх у власність іноземним контрагентам[16].
В. Васильєва вважає експортну діяльність спрямованою на здійснення операцій із вивезення товарів, робіт або послуг за межі держави [9].
Ю. Козак описує експортну діяльність як сукупність операцій з продажу та вивезення товарів за кордон з передачею їх у власність іноземним контрагентам, така діяльність є невід’ємною складовою зовнішньої торгівлі та виступає ключовим джерелом доходів не лише для підприємств, але й для держави загалом[20].
В. Андришин трактує експорт як реалізацію продукції або послуг, вироблених у межах власної держави, на закордонних ринках[4].
О. Шкурупій, В. Гончаренко та І. Артеменко визначають експорт як продаж товарів чи послуг, створених у країні-експортері, кінцевим споживачам або суб’єктам господарювання країни-імпортера [22].
Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» пояснює експорт (зокрема експорт товарів) як продаж продукції українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарювання з можливістю вивезення або без нього через митний кордон України. Також поняття охоплює реекспорт товарів[31].
Враховуючи позиції науковців і положення нормативно-правових актів України, поняття «експорт» і «експортна діяльність» здебільшого ототожнюються та визначаються як комплекс дій підприємств – суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, спрямованих на організаційні заходи щодо підготовки та продажу товарів іноземним суб’єктам господарювання. До організаційних заходів відносяться операції, пов’язані з експортом, наприклад, маркетингове дослідження ринку, проведення рекламних кампаній, транспортування товару, пошук партнерів, встановлення ділових зв’язків тощо. Що стосується безпосереднього продажу, то до основних операцій входять узгодження умов і підписання контракту, виготовлення продукції відповідно до його положень, контроль за виконанням умов договору, митне оформлення, а також оцінювання результатів і ефективності здійсненої угоди.
Отже, експортна діяльність підприємства є системним і тривалим процесом, що охоплює кілька етапів. Серед них — підготовка компанії до виходу на зовнішній ринок, адаптація продукції до вимог потенційного ринку збуту та безпосереднє виконання експортної операції, що супроводжується певними економічними наслідками. Таким чином, відмінність між експортом і експортною діяльністю полягає в тому, що «експорт» означає лише операцію продажу продукції та її доставку іноземному контрагенту, а «експортна діяльність» охоплює весь комплекс дій підприємства для виходу на зовнішній ринок.
До принципів організації експортної діяльності підприємства належать:
самостійність у прийнятті рішень;
поєднання прав, обов’язків і відповідальності;
свобода вибору партнера по експортної діяльності;
забезпечення ефективності експортної діяльності.
Для того, щоб зрозуміти суть експортної діяльності підприємства, необхідно визначити, що ж змушує підприємства виходити на зарубіжні ринки, тобто мотиви започаткування експортної діяльності промисловими підприємствами.
На думку О. Кузьміна, мотивами започаткування експорту є:
створення позивного іміджу підприємства на вітчизняному ринку (стереотип «європейських стандартів»);
розширення ринків збуту з метою збільшення очікуваної норми доходу;
перерозподіл ринку, який зумовлює підприємство здійснювати пошук нових партнерів за межами локального ринку;
реструктуризація підприємства [26, с. 173-174].
Л. Ліпич та А. Фатенок-Ткачук зазначають, що існують мотиви, які ставлять під сумнів вигідність здійснення експортних операцій підприємством. [29].
Узагальнення досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених дозволяє виділити основні збуджуючі мотиви та мотиви, що викликають сумнів доцільності здійснення експортної діяльності, проілюстровані на рис. 1.1.
Магістр