ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ (ID:1146434)

ЗМІСТ ВСТУП 4 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ 8 1.1. Поняття діджиталізації та її роль у фінансовій системі 8 1.2. Основні компоненти діджиталізації фінансових послуг 20 1.3. Вплив технологічних інновацій на фінансові системи 30 РОЗДІЛ 2 СУЧАСНІ ТРЕНДИ ГЛОБАЛЬНОЇ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ 39 2.1. Виникнення і розвиток фінансових технологій (FinTech) 39 2.2. Роль блокчейн-технологій у діджиталізації фінансів 46 2.3. Електронні платіжні системи та їх вплив на фінансові операції 55 РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ 63 3.1. Майбутнє фінансових технологій 63 3.2. Інновації в платіжних системах та їх вплив на економіку 68 3.3. Прогнозування тенденцій діджиталізації в глобальному контексті 73 ВИСНОВКИ 77 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 80 ВСТУП Глобальна діджиталізація фінансової системи є однією з найважливіших тенденцій сучасної економіки, яка значно трансформує традиційні підходи до ведення фінансових операцій, управління фінансами та взаємодії між учасниками фінансових ринків. Вона охоплює впровадження інноваційних технологій, таких як блокчейн, цифрові валюти, штучний інтелект, автоматизація банківських процесів та мобільні фінансові послуги. Цей процес дозволяє підвищити ефективність фінансових операцій, забезпечує більшу прозорість і знижує витрати, що є надзвичайно важливим для розвитку економіки, особливо в умовах глобалізації. В Україні, зокрема, діджиталізація фінансової системи набуває все більшої актуальності у зв'язку з необхідністю інтеграції до міжнародного фінансового простору, забезпечення фінансової інклюзії та покращення доступу до фінансових послуг для широких верств населення. Дослідження діджиталізації економіки відображені у працях багатьох іноземних і вітчизняних науковців Г. Жосан, С. Коробка, О. Грибіненко та інших. Тенденція розвитку діджиталізації економіки в Україні відображені в дослідженнях І. Андрушківа і М. Флейчук, З. Варналій, А. Гуренко та О. Гашутіної, Л. Ремньової й Т. Забаштанської та інших. Незважаючи на значний внесок у вивчення цієї теми, більшість досліджень зосереджені на теоретичних аспектах, тоді як практичні питання адаптації нових технологій в національних фінансових системах залишаються менш вивченими. Метою кваліфікаційної роботи є вивчення процесу глобальної діджиталізації фінансової системи, аналіз її впливу на економічний розвиток і фінансові ринки, а також дослідження перспектив і викликів, що виникають у зв'язку з впровадженням цифрових технологій у фінансову сферу. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання: 1. Оцінити основні технології, що визначають процес діджиталізації фінансової системи. 2. Проаналізувати глобальні тенденції та перспективи розвитку фінансових технологій. 3. Дослідити вплив цифрових валют на стабільність фінансових ринків та їх інтеграцію у глобальну економіку. 4. Визначити проблеми та виклики, що виникають у процесі адаптації фінансових технологій в Україні. Об’єктом дослідження є процес глобальної діджиталізації фінансової системи, що включає впровадження новітніх технологій у фінансові послуги та зміни, які ці технології спричиняють в економічних процесах на міжнародному рівні. Предметом дослідження є вплив цифрових технологій (зокрема, цифрових валют, блокчейн-технологій, мобільних фінансових послуг та інших інновацій) на трансформацію фінансових систем, а також їх адаптація в умовах глобалізації та економічної інтеграції. У роботі застосовано комплекс методів, зокрема: • Аналіз і синтез для вивчення глобальних тенденцій і взаємозв'язків у сфері фінансової діджиталізації; • Метод порівняння для аналізу відмінностей у впровадженні цифрових валют та технологій в різних країнах; • Емпіричний метод для збору та обробки статистичних даних щодо розвитку фінансових технологій; • Прогнозування для визначення можливих перспектив розвитку діджиталізації фінансової системи на основі сучасних тенденцій. Теоретична значущість дослідження полягає в розширенні наукових знань про процеси діджиталізації фінансових систем та їх вплив на економічний розвиток, а також у розробці нових підходів до інтеграції цифрових валют та фінансових технологій у національні економіки. Методична значущість роботи виявляється в розробці практичних рекомендацій для фінансових установ і державних органів щодо ефективного регулювання і впровадження нових технологій у фінансову сферу. Практична значущість дослідження полягає в можливості застосування результатів для вдосконалення фінансової інфраструктури України, підвищення фінансової інклюзії та інтеграції національної фінансової системи в глобальний фінансовий простір. Інформаційна база дослідження складається з сучасних наукових публікацій, статистичних даних, офіційних звітів міжнародних організацій, таких як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, а також даних Національного банку України та інших державних установ. Використано праці вітчизняних і зарубіжних вчених з економіки, фінансів та технологій, а також статистичні матеріали про розвиток фінансових технологій. Робота складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.   РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ 1.1. Поняття діджиталізації та її роль у фінансовій системі Розвиток інтернету та електронної комерції спричиняє суттєві зміни в економіці та впливає на традиційні аспекти економічної теорії та практики. Інформаційні та комунікаційні технології виступають основною рушійною силою глобалізації. Технології та стандарти передачі даних через інтернет стали універсальними інструментами для обміну комерційною інформацією, що значно визначило принципи ведення бізнесу в електронній комерції. Інтернет змінює процеси економічної взаємодії між компаніями, їх клієнтами, партнерами та постачальниками. Методи проведення комерційних транзакцій в електронній комерції дещо відрізняються від традиційних підходів у реальній економіці [1]. Після Другої Міністерської конференції Світової організації торгівлі, що відбулася в травні 1998 року, була затверджена Декларація з глобальної електронної торгівлі. Основним документом у цьому напрямі стала Робоча програма з електронної комерції, прийнята 25 вересня 1998 року Генеральною Асамблеєю СОТ. Відповідно до цієї програми, електронна комерція визначається як «виробництво, розподіл, маркетинг, продаж або постачання товарів