ІНФОРМАЦІЙНА ЕКОНОМІКА ТА ІНФОРМАЦЫЙНЕ СУСПІЛЬСТВО (ID:176717)

1. ІНФОРМАЦІЙНА ЕКОНОМІКА ЯК ЗАКОНОМІРНИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ У сучасній економіці інформація відіграє величезну роль, яка революціонізувала, модифікуючи практично всі сторони економічного життя. Тому ринкову економіку тепер можна охарактеризувати, як новий технологічний тип виробництва – економіка, заснована на цифрових технологіях, засобах обчислювальної техніки, новітніх видах телекомунікацій, мережевих інформаційних технологіях. На сьогодні створюється потужний інформаційний та інформаційно-фінансовий сектор економіки, відбувається впровадження інформаційних технологій в різні галузі. Сьогоднішній світ – світ інформаційної економіки, де далеко не завжди можна адекватно застосувати ті заходи, механізми і закони, які підходять для економіки індустріальної. Асортимент і обсяги інформаційних послуг зростають значними темпами. Трансформуються носії і змінюються способи поширення інформації та, відповідно, формати інформаційних продуктів (ЗМІ, аудіо та відеоринку, ринок програмного забезпечення, комунікаційних послуг і т.д. переміщаються в Інтернет). Відбувається віртуалізація інформаційних послуг, яка супроводжується помітним зниженням вартості багатьох інформаційних продуктів. Не кажучи вже про те, що доступ в інтернет робить безкоштовним отримання деякої інформації, яка раніше мала вартість (яскравим прикладом є електронні енциклопедії). Парадокс інформаційної епохи полягає в тому, що ми знаємо про джерела цінності в економіці менше, ніж 25 років тому. ВВП є більш точним показником цінності в галузях промислової епохи (industrial-age industries), таких як сталеливарне виробництво або автомобілебудування, ніж в інформаційних галузях, і може не відображати більшу частину цінності інформаційних продуктів [30]. Розвиток суспільства в інформаційній економіці зазнає змін, оскільки відбуваються зміни в інфраструктурі та технологіях. Оскільки основним продуктом інформаційної економіки є інтелектуальні послуги та наукомісткі товари, найбільшу цінність становлять інформація та знання, на основі яких розвиваються інформаційні технології. 3. ІНФОРМАЦІЙНА АСИМЕТРІЯ НА РИНКУ: ФОРМИ ПРОЯВУ ТА НАСЛІДКИ В сучасному світі інформація, перетворюючись з елементу ринкової інфраструктури в повноправний стратегічний ресурс, змінює власну роль в економічних відносинах, одночасно генеруючи принципово нові проблеми для економіки, на які наразі не існує адекватної системи протидії. Мова йде про проблему інформаційної асиметрії (ситуація, коли одна частка економічних суб’єктів володіє більшим обсягом інформації за інших учасників економічних відносин) та її наслідків – несприятливого відбору, морального ризику, проблеми «принципал-агент» та проблеми верифікації. Інформаційна асиметрія та її наслідки призводять до деформації ринкового механізму, ставлячи під сумнів принципову можливість його ефективної дії, оскільки заперечується базова передумова класичної економічної теорії – рівність інформації між учасниками економічних відносин. Інформаційна асиметрія підвищує витратність економічної діяльності, а головне, з позиції фінансової безпеки, значно знижує рівень довіри між учасниками фінансових відносин. У разі недостовірності інформації її перевірка вимагає додаткових витрат. Тому суб’єкт необов’язково прагне до більш достовірної інформації. Величезна кількість інформації не дає змогу зібрати і накопичити її всю через брак коштів, крім цього, суб’єкт може прийняти невірне рішення і зібрати нерелевантну інформацію. Всі суб’єкти ринку однаковою мірою не здатні відбирати, аналізувати і накопичувати інформацію про все, що їм зустрічається [1, с. 15]. Однак на сучасному етапі розвитку економіки в умовах швидких змін зовнішнього середовища у суб’єктів ринку виникає більш гостра необхідність в достовірній повній ринковій інформації, симетрично розподіленій між агентами ринку. Асиметрія інформації є рисою, яка іманентно притаманна різним ринкам, а через їх специфіку вона володіє особливими характеристиками, формами прояву, напрямами впливу на агентів ринку. Вона перешкоджає прийняттю економічними суб’єктами оптимальних рішень і ефективному розподілу ресурсів, призводить до несприятливого відбору, виникнення морального ризику (moral hazard) і створює можливості для реалізації опортуністичної поведінки сторін, збільшує транзакційні витрати [10, с. 111].