Аграрний сектор економіки при вступі України до ЄС, на прикладі Польщі (ID:178751)

1.1. Сільське господарство Польщі до вступу в ЄС Проблеми польського села виникли здебільшого через те, що Польщі, одній з небагатьох країн радянського табору, вдалося уникнути колективізації. Колгоспи заснували практично тільки на «західних землях», тобто на колишній німецькій території, яка після Другої світової війни перейшла до Польщі. Але й там польські селяни — переселенці із-за Західного Бугу отримали у власність досить великі наділи приватної землі. Натомість, на території «корінної» Польщі збереглася довоєнна структура власності, а колгоспи були тут радше винятком і доповненням. Державні сільські господарства (Państwowe Gospodarstwa Rolne, PGR) були у часи соціалізму і трансформації 90-х символом усілякої патології. На західних землях не бракувало проблем: працівники колишніх колгоспів не змогли пристосуватися до нових, капіталістичних реалій. На Західному Помор'ї, в Нижній Сілезії, Вармії і Мазурах нікого не дивували цілі повіти з 40-відсотковим безробіттям. Люди звикли працювати лише у PGR. На території, де колгоспів (PGR) не було або було небагато, подібні ситуації не зустрічалися, але там існували свої проблеми. У Малопольщі, Мазовії, Підляшші чи Люблінщині завжди існувала приватна власність на сільськогосподарську землю, тож навіть у найгірші часи сталінізму тут збереглося вміння дбати про своє та господарювати. Зате структура землі тут була такою роздрібненою, що навіть за найбільших здібностей, дисципліни та працелюбності вижити із цих 5–7 га просто неможливо. А саме такі угіддя мали багато тамтешніх селян. 2.1. Стан сільського господарства України до 1991 року Аграрна політика радянської влади не спроможна була вирішити проблеми повоєнного села, обмін між містом та селом не був рівноцінним, обов'язкові поставки державі поглинали майже весь урожай, оплата праці в колгоспах була мізерною, присадибні господарства селян обкладали непосильними податками, відчувалась гостра нестача робочої сили, відсутність необхідної сільськогосподарської техніки. Посуха 1946 р. поглибила ці труднощі. Як наслідок антиселянської політики тоталітарного режиму – третій голодомор в Україні. Все це разом свідчило про глибоку кризу в сільському господарстві країни [11, с.134]. Гострі проблеми постали перед сільським господарством України у наступні десятиріччя. Порівняно з промисловістю воно займало в УРСР другорядні позиції. Важкий стан сільськогосподарського виробництва насамперед був зумовлений колгоспно-радгоспною системою організації праці селян. Іншою вагомою причиною було постійне визискування села шляхом заниження цін на сільськогосподарську продукцію та завищення цін на промислові товари. Прибутки села знижували ціни, установлені радянським керівництвом, які були нижчі за промислові у 20 разів. Тому на селі впродовж десятиліть зберігався низький рівень оплати праці, не вистачало техніки, побутові умови селян були незадовільними. Молодь виїжджала до міст на роботу і навчання.