ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ (ID:179074)

1.1 Суть та передумови виникнення права інтелектуальної власності Виникнення терміна «інтелектуальна власність» припадає на кінець XVII ст. Він уперше з'явився у французь¬кому законодавстві на ґрунті теорії природного права, яке одер¬жало свій найбільш послідовний розвиток саме в працях фран¬цузьких філософів-просвітителів (Вольтер, Дідро, Гольбах, Ґельвецій, Руссо). Відповідно до цієї теорії, право творця будь-якого творчого результату (чи то літературного твору, чи винаходу) є його невід'ємним природним правом, що виникає із самої сутності творчої діяльності та «існує незалежно від визнання цього права державною владою» [32]. Першим правовим актом, який визнав існування інтелектуальної власності, цілком вірогідно можна вважати Декларацію Венеціанської республіки 1474 р. Згідно з декларацією, будь-який громадянин, який зробив пристрій, що раніше не застосовувався на території держави, отримував привілей, за яким всім іншим заборонялося протягом десяти років виготовляти аналогічні пристрої. Як зазначає С.А. Сударіков: «Власність на результати творчої діяльності стала визнаватися з XV ст. у Венеціанській республіці. Найбільша морська і торгова держава того часу першою зробила результати творчої діяльності товаром. Іншими словами, стали визнаватися права власності на результати творчої діяльності. Згодом, таке право власності було встановлено і в інших країнах. Так виникла система інтелектуальної власності (термін «привілеї» використовувався в сучасному значенні «патент») [21]. Водночас, основні інститути інтелектуальної власності (патенти, авторське право) виникли у країнах Західної Європи ще у XVII – XVIII ст. Так, у першому патентному законі, прийнятому в Англії у 1623 році, проголошувалося виключне право кожного творця технічної новації на монопольне користування вигодами від її застосування протягом 14 років. 2.1 Аналіз міжнародної діяльності у сфері прав інтелектуальної власності Роль інтелектуальної власності в міжнародному бізнесі перетворилася із сфери політики, яка в минулому мала відношення, в основному, до кількох галузей економіки, на окрему сферу, яка впливає попит і пропозицію усіх секторів міжнародної економіки. Отже, ІВ стала більш вагомою та стосується не тільки інновацій, але й торгівлі, конкуренції, податків, захисту прав споживачів, а також інших областей. Інвестиції в IВ-захищений капітал зростають швидше, ніж інвестиції в матеріальний капітал, а зарплати в інтелектуально - ресурсномістких галузях вище, ніж в інших матеріало –і трудомісних секторах. Аналіз сукупної ролі IВ показує, що економічне значення інтелектуальної власності зростає з плином часу і що залишається стійким під час спаду економіки [36]. Основним джерелом інформації щодо змін на світовому ринку інтелектуальної власності є узагальнені дані, які щороку публікуються Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ). Так, у 2015 році близько 2,9 мільйона патентних заявок були подані в усьому світі і склали ріст 7,8% в порівнянні з 2014. Слід відзначити, що найвищі темпи зростання були в Китаї, який отримав позитивну відповідь на близько 174000 з майже 208000 поданих заявок на реєстрацію інтелектуальної власності в 2015 році. Наступним вкладником, який вніс вагомий внесок у розвиток інтелектуальної власності стали Сполучені Штати. Згідно даних Європейського патентного відомства їх частка склала 8,6% від загальної кількості. За винятком патентних заявок, поданих в Китаї, статистика показує, що в 2015 році реєстрація прав на обєкти інтелектуальної власності у світі зросла лише на 1,9%. В цілому, зростання подачі заявок у 2015 значно вищі, ніж в 2014 році, але трохи нижче, ніж темпи зростання протягом 2011 і 2013 років, де значення які варіювали від 8% до 9% [38].