Зразок роботи
Після запровадження демократичних свобод, зокрема й свободи пересування, транскордонна мобільність населення України стрімко зростала передовсім за рахунок перетинів західного кордону. У 2013 р., тобто ще до анексії Криму та початку конфлікту на Сході України, вперше чисельність поїздок українців до Польщі перевищила кількість виїздів до Росії, яка традиційно найбільше відвідувалася громадянами України і з якою зберігався безвізовий режим.
З початком конфлікту відбулося загальне зменшення кількості поїздок за кордон, передовсім за рахунок виїздів до Росії: у 2014 р. їх було майже на третину менше, ніж у 2013 р. Водночас, кількість виїздів українців до Євросоюзу продовжувала зростати – 10,5 млн. в 2014 р., 12,5 млн. в 2015 р.
Рис. 2.1. Кількість перетинів державного кордону громадянами України у напрямі виїзду у 2003-2015 рр., млн. разів
На відміну від короткострокової трудової міграції, де основною країною призначення є Російська Федерація, довгострокові міграційні потоки спрямовані на чотири основні напрями, такі як Польща, Російська Федерація, Чехія та Італія (Рис. 2.1.), на частку яких припадає 75% даної категорії трудових мігрантів. З іншого боку, країни ЄС є основними країнами призначення, на які припадає майже три чверті всіх довгострокових трудових мігрантів з України. [10]
Українські трудові мігранти, які вибирають Польщу і Російську Федерацію, роблять це, в першу чергу, через великі ринки праці в цих країнах, відносну свободу пересування, низьку загальну вартість міграції, історичні зв’язки, існування у цих країнах мережі трудових мігрантів, друзів і родичів, а також через соціально-культурну близькість. У період з 2000 по 2009 роки відбувалося помітне зростання кількості українських трудових мігрантів до країн ЄС, від близько 59% до 86% всіх трудових мігрантів (Таблиця 2.1.). З 2010 року ця тенденція частково змінилася у протилежному напрямку. У той же час, цікаво відзначити зниження міграції до інших країн , таких як США, Канада, Австралія, ОАЕ тощо у період з 2000 по 2014 роки, порівнюючи з періодом до 2000 року.
Магістр