ІДЕЯ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ОБ’ЄДНАННЯ У ПОГЛЯДАХ МИСЛИТЕЛІВ XVI-XIX СТОЛІТТЯ (ID:220376)

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПЦІЯ УНІВЕРСАЛЬНОЇ МОНАРХІЇ ТА СОЮЗУ РЕСПУБЛІК У ДОБУ ВІДРОДЖЕННЯ Доба Відродження, яка принесла різкий підйом культури і наукового знання, разом із цим сприяла становленню ідей загальноєвропейського об’єднання. Якщо раніше подібні ідеї і виникали, то всі вони, як правило, мали чітко виражений релігійний характер. Панувала така звана думка про створення єдиної «християнської республіки», де всі європейські народи злилися в єдине ціле, щоб дати відсіч мусульманському світу і забезпечити мир та злагоду на європейському континенті. І хоч у період Ренесансу серед мислителів панували християнські тенденції, однак тепер вони набули нового звучання. Це пояснювалося, зокрема, кризою інституту церкви, виходом на суспільно-політичну арену гуманістичних ідей та переходом до антропоцентричної свідомості. Саме в цей час закладається каркас європоцентризму та європейської ідентичності, що в подальшому призведе до створення такої організації як ЄС. Характеризуючи дану епоху, М. Король визначає такі основні риси європейської цивілізації, які, зрештою, відіграли важливу роль в ідеях загальноєвропейського об’єднання. Це «активна підприємницька діяльність (купецька, банківська, промислова, особливо із появою перших мануфактур), формування централізованих держав і націй, раціональне ставлення до світу плюс жадоба наживи і дух авантюризму, спрямованість до вироблення індивідуальної свідомості… раціоналізм» [15]. Усе це вплинуло на ментальність європейців і створення проектів єдиної Європи. Щодо основних пануючих тенденцій в ідеях загальноєвропейської єдності Ренесансу, то до них Ж. Кембаєв відносить такі: «недопущення (а потім і подолання) фундаментального розколу Європи, який неминуче відбувся у результаті формування національних держав, а також процесу Реформації, коли католицька церква втратила свій вплив; створення універсальної імперії або монархії та побудови союзу держав» [11, с.94].