Прогнозування результатів діяльності підприємства (ID:241320)

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи економічного прогнозування 1.1 Основні поняття економічного прогнозування Закономірність існування будь – яких соціально – економічних процесів полягають у їхньому ефективному та безперебійному функціонуванні в сучасних умовах співжиття із суспільством. Для правильного визначення шляху розвитку таких процесів, необхідним і цілком достатнім, вважається здійснення передбачень та інших дій, які б дали якісну оцінку ймовірному продовженню такому ж розвитку на певний момент у майбутньому. Поширення інформації про ймовірнісний стан соціально – економічних та інших суспільних явищ являється одним із чинників запобігань можливих висхідних процесів, що не без причини ведуть до заниження рівнів сталого та перспективного розвитку суспільних відносин. В теперішньому інформаційному середовищі найважливіша роль відводитися прогнозуванні стану економічних відносин, які повинні відбуватися за ефективного ринкового сприяння. Економічні прогнози справджуються за умови дотримання законів, правил та норм співіснування економічних суб’єктів з життєво необхідними гілками суспільного життя. Економічне прогнозування – це процес розробки економічних прогнозів, що заснований на наукових методах пізнання економічних явищ і використанні всієї сукупності методів, засобів і способів економічної діагностики. Науково – обґрунтованість та доведеність у правоті та логічності забезпечує об’єктивність оцінки такого прогнозу і сприяє поліпшенню економічного механізму та налагодження роботи із забезпеченням майбутнього розвитку в різних аспектах соціально – економічної сфери. Процес прийняття господарського рішення суб’єктом економічних відносин повинен опиратися на прогностичних засадах, які мають місце в осмислення ступеня ризиковості ситуації та об’єктивності й правомірності такого сприйняття ринковим середовищем. Вироблення ефективного управлінського рішення є компетенцією менеджерів, які розуміють та досконало володіють теоретичними аспектами діяльності економічного організму і можуть, в певній мірі, вплинути на життєздатність такого механізму за допомогою чітко прогнозованої інформації та оцінені ризиків їхнього впровадження. Тому процедуру отримання прогностичної інформації, виділяють в окрему наукову дисципліну, мета якої полягає в правильності та об’єктивності прийняття якісного господарського рішення, ставлення до якого іншими контролюючими особами, повинно бути виправданим з точки зору обґрунтованості сподіваного результату від приведеного в дію такого рішення. Отже, управління господарським процесом вимагає освоєння теоретичних основ вироблення господарських рішень, підкріпленим в обов’язковому порядку, переконливими доведенням, щодо доцільності в управлінні суб’єктом господарською діяльністю на засадах прогностичних методів та моделей для визначення ступеня розвитку майбутнього стану такої діяльності. Прогнозування в економіці повинно здійснюватися за умов дотриманням менеджером обгрунтованої політики утримання міцної ринкової позиції підприємством, з метою отримання максимального фінансового результату. В умовах жорсткої конкуренції, ринок розвивається стихійно, як наслідок не витримує слабких, не довготривалих фірм, які повільно реагують на зміну ринкових факторів і невдало пристосовуються до них. Для перспективного функціонування підприємств необхідно повсякденно зустрічатися з ризиками, оскільки вони стимулюють впроваджувати нововведення, підкріпленими новими технологіями виготовлення продукції, зменшення витрат та збільшення обсягу їхньої реалізації, що позначатиметься на ймовірнісному отриманні результату від такої діяльності. Охоплення частки ринку є своєрідною грою, завдання кожного з яких якнайшвидше приготуватися до зустрічі з таким суперником і очікувати на його дії, в результаті чого можна говорити про “стійкість” підприємства на ринку. Не варто забувати про необхідність своєчасного ризику, який є невід’ємною умовою просування фірми. Підкріпленням такої політики слугує прогнозна інформація, опанування якої покладається на компетентну особу, від якої і залежитиме прийняте рішення, а особливо діяльність на наступні роки. Якісно прогнозована та об’єктивно оцінена така інформація дає можливість говорити про виробничу міць, конкурентоспроможність та перспективи розвитку підприємства. В літературі поняття “економічного прогнозування” розглядається з різних позицій наукового підходу, суть якого полягає в роз’яснення даної проблематики та дослідження впливу розроблення прогнозу на ділянки економічного механізму. В залежності від ступеня конкретності і характеру впливу на хід досліджених процесів розрізняють три види наукового передбачення: гіпотеза, прогноз, план [1].Такі складові є взаємозв’язаними та послідовними ланками управління, кожна з яких певною мірою поетапно розкриває зміст характеризуючої ознаки процесу розроблення прогнозу, як перспективного плану на певний період розвитку даного об’єкта явища. Гіпотеза називається науковим обґрунтованим початковим етапом процесу пізнання явища та закономірності функціонування його елементів, механізмів та системи формування досліджуваного об’єкта. Вона слугує джерелом інформації для подальшого здійснення процедури побудови прогнозу. Гіпотеза, як правило, базується на якісних параметрах і відображає загальні закономірності зміни об’єктів в майбутньому. Прогноз будується на базі сформованої гіпотези, і розробляється на підставі статистичного матеріалу та доказів, вважається визначенішим і достовірнішим ніж гіпотезу. Така побудова забезпечує кількісний метод оцінки явища, являється підґрунтям для досліджень та розробки планових рішень. Таким чином, прогноз відрізняється від гіпотези більшою вірогідністю. План є остаточним етапом управління, сформований на врахуванні попереднього досвіду та спостережень та відображає остаточний результат дослідження, окреслює основні можливі шляхи перебігу та засобів досягнення визначених цілей та являється науково - обґрунтованою, практичною та підкріпленою інформаційною базою з метою прийняття рішень суб’єктом управління та контролем за станом розвитку економічного явища. Планом передбачено вирішення основних завдань з подальшою його деталізацією на поточні цілі з відповідними поданими вказівками його досягнення та чіткими інструкціями і діями необхідного для неухильного та безвідмовного виконання такого завдання відповідними структурними підрозділами системи, на керівний склад якого покладається така відповідальність. Між прогнозом і планом існують певні відмінності. Головне з них полягає в тому, що план має директивний, а прогноз – імовірний характер. План розробляється на перспективу продовження подальшого перебігу досліджуваного явища, прогноз дає тільки ймовірнісну оцінку правильності розвитку, і на такій основі сприяє оформленню формалізованого характеру відповідності діагностичної оцінки ступеню впровадження та ефективності функціонування економічних процесів. Прогнозування являє собою дослідницьку базу планування, яка має, однак власну методологічну і методичну основу, багато в чому відмінну від планування. Розробка прогнозів базується на прогностичних методах, тоді як планування спирається на більш суворі і точні методи балансових та інших розрахунків. Ще одна істотна відмінність прогнозування від планування полягає в тому, що воно, будучи складовою частиною планування, існує самостійно. Виражається це, зокрема, в тому, що в сфері суспільного виробництва існують економічні процеси, які не завжди піддаються плануванню, але є об'єктами прогнозування. До них відносяться, наприклад, демографічні процеси, поточний попит населення на предмети споживання, рівень розвитку особистого підсобного господарства, склад сімей та статево-вікова структура населення і т.д. Прогнозування та планування відрізняються один від одного також і тим, що характеризують різні ступені пізнання досліджуваного об'єкта, різні, хоча і взаємопов'язаніші, форми передбачення його майбутнього стану. [2] Економічне прогнозування засноване на дослідженні найважливіших закономірностей економічних процесів розширеного відтворення. Його теоретичну основу становить економічна теорія, включаючи мікро- і макроекономіку. Однією з найважливіших теоретичних проблем економічного прогнозування є побудова типології прогнозів. Остання може будуватися в залежності від різних критеріїв і ознак - цілей, завдань, об'єктів, методів організації прогнозування і т.д. До числа найбільш важливих з них відносяться: масштаб прогнозування, час попередження, характер об'єкта, функція прогнозу. За масштабом прогнозування виділяють: макроекономічний (народногосподарський) і структурний (міжгалузевий і міжрегіональний) прогнози, прогнози розвитку народногосподарських комплексів (паливно-енергетичного, агропромислового, інвестиційного, виробничої інфраструктури, сфери обслуговування населення та ін.), Прогнози галузеві і регіональні, мікроекономічний - прогнози первинних ланок народногосподарської системи: підприємств, виробничих об'єднань, а також окремих виробництв і продуктів. За часом попередження прогнози поділяються на оперативні, короткострокові, середньострокові, довгострокові і довгостроковій. Оперативний прогноз має період попередження до одного місяця, короткостроковий - від одного місяця до року, середньостроковий - від року до п'яти років, довгостроковий - від п'яти до п'ятнадцяти - двадцяти років, далекостроковій - понад цього періоду. Розподіл прогнозів залежно від характеру досліджуваних об'єктів пов'язано з різними аспектами відтворювального процесу. За цією ознакою виділяють такі народногосподарські прогнози: розвитку виробничих відносин; соціально-економічних передумов і наслідків науково-технічного прогресу; динаміки народного господарства (його темпів, факторів і структури); відтворення трудових ресурсів, зайнятості та підготовки кадрів; економічного використання природних ресурсів; відтворення основних фондів і капітальних вкладень; рівня життя населення; фінансових відносин, доходів і цін; зовнішніх економічних зв'язків і ін. За функціональною ознакою (напрямками прогнозування) прогнози поділяються на два типи: пошуковий і нормативний. Пошуковий прогноз заснований на умовному продовженні в майбутнє тенденцій розвитку досліджуваного об'єкта в минулому і сьогоденні, і відволікається від умов, здатних змінити ці тенденції (планів, програм і т.д.). Його завдання - з'ясувати, як буде розвиватися досліджуваний об'єкт при збереженні існуючих тенденцій. Нормативний прогноз на відміну від пошукового розробляється на базі заздалегідь визначених цілей. Його завдання - визначити шляхи і терміни досягнення можливих станів об'єкта прогнозування в майбутньому, прийнятих в якості мети. У той час як пошуковий прогноз відштовхується при визначенні майбутнього стану об'єкта від його минулого і сьогодення, нормативний прогноз здійснюється в зворотному порядку: від заданого стану в майбутньому до існуючим тенденціям і їх змін в світлі поставленої мети. Обидва типи прогнозу виступають одночасно на практиці в якості напрямків, підходів до прогнозування і використовуються спільно. В їх поєднанні чітко проявляється спонукальна роль прогнозування як інструменту планування досягнення поставлених цілей. Спонукальна функція прогнозування викликає таку його особливість, як ефект впливу прогнозу на вихідні передумови передбачення. Ефект впливу може бути як позитивним, що викликає прискорення здійснення прогнозу, так і негативним, гальмуючим його реалізацію, а в ряді випадків супроводжується саморуйнуванням прогнозу. Обумовлено це тим, що досягнення цілей прогнозу знаходиться в прямій залежності від об'єктивних умов його здійснення. Якщо прогноз відповідає назрілим умовам розвитку об'єкта, то його реалізація на практиці пройде успішно. Навпаки, невідповідність прогнозу цим умовам негативно позначиться на його реалізації. На взаємозв'язку умов здійснення прогнозу з його цілями впливає також взаємодія прогнозування з прийняттям рішень. Рішення приймаються, як правило, на основі даних прогнозування. У свою чергу, прийняті рішення впливають на результати здійснення прогнозів. Тому щоб уникнути неузгодженості між прогнозуванням і прийняттям рішень необхідна систематичне коригування прогнозу, в тому числі шляхом його порівняння з цілями розвитку об'єкта прогнозування і їх здійсненням [3]. Значимість і необхідність якісного прогнозування складно переоцінити. Головними функціями соціально-економічного прогнозування є: • виявлення та аналіз сформованих закономірностей і тенденцій економічного розвитку; • Оцінка цих тенденцій в майбутньому і облік їх позитивних і негативних наслідків; • Передбачення нових економічних ситуацій, нових проблем; • Виявлення можливих альтернатив розвитку в перспективі; • Накопичення інформації, що дозволяє вибрати правильний напрям розвитку економіки Повний цикл процесу прогнозування можна представити у вигляді трьох стадій, кожна з яких завершується отриманням певних результатів: - Стадія ретроспекції - · Діагнозу - Стадія проспекції (прогнозу) Ретроспекція - етап прогнозування, на якому досліджується історія розвитку об'єкта прогнозування для отримання його систематизованого опису. На цій стадії здійснюється збір, зберігання і обробка інформації, інформаційних джерел, необхідних для прогнозування, оптимізація його складу і методів вимірювання та подання, уточнюється і остаточно формується структура і склад об'єкта прогнозування. На стадії діагнозу досліджується систематизований опис об'єкта з метою виявлення тенденцій його розвитку, вибору моделей і методів прогнозування. Найважливішою складовою цього етапу є аналіз, який і зумовлює вибір прогнозної моделі та методу прогнозування. На стадії проспекції проводиться оцінка розробленого об’єкта, його достовірності, точності та обґрунтованості. Дослідження об'єктивних зв'язків соціально-економічних явищ здійснюється в процесі розробки механізму використання економічних законів, які є відображенням істотних причинно-наслідкових зв'язків явищ, що виражають їх повторюваність в певних умовах. При прогнозуванні необхідно враховувати невизначеність, обумовлену імовірнісним дією економічних законів, неповнотою їх знання, наявністю суб'єктивного фактора при прийнятті планових рішень, недосконалістю і недостатньою надійністю інформації. Оцінка об'єкта прогнозування базується на поєднанні імовірнісного і детермінованого підходів. Сутність імовірнісного підходу заснована на визнанні неможливості в соціально-економічних системах отримати абсолютно точні відомості про всі процеси, які в даний момент відбуваються, а тим більше в деталях передбачити майбутнє. Детермінований підхід заснований на визнанні соціально-економічної системи не ймовірнісної, а детермінованої. Це означає, що кожне рішення викликає строго певний результат. Випадковими, що не передбаченими заздалегідь впливами при цьому нехтують. Цей підхід передбачає спрощення реальної дійсності, носить насправді імовірнісний характер. При абсолютному детермінізмі зникає можливість альтернативного вибору рішень. При абсолютній невизначеності конкретне уявлення майбутнього неможливо і в цих випадках прогнозування втрачає сенс. Виявлення об'єктивних альтернатив досліджуваного процесу і тенденцій його розвитку на перспективу передбачає необхідність вибору між взаємовиключними можливостями. Вибір і обґрунтування варіанту прогнозу здійснюється на основі генетичного (дослідницького, пошукового) і нормативного (цільового) підходу. При генетичному підході визначаються можливі стани об'єкта прогнозування в перспективі, з урахуванням збереження існуючих тенденцій розвитку цього об'єкта. При цьому не враховуються умови, які можуть змінити ці тенденції. При нормативному підході визначаються можливі стани виходячи з висунутих рекомендацій бажаної поведінки об'єкта. Наприклад, при прогнозуванні попиту і пропозиції розробляють норми споживання, а також заходи, що стимулюють застосування таких норм (виховання смаку споживачів і ін.). Обидва підходи пов'язані між собою, взаємно доповнюють один одного і, як правило, використовуються в сукупності, забезпечуючи комплексне вивчення прогнозованого явища або процесу [4]. Процес прогнозування складається з низки послідовних етапів, кожний з яких розв’язує певне завдання: • постановка проблеми - уточнюють об’єкт прогнозування, формулюють мету і завдання прогнозування, визначають точність і горизонт прогнозування; • формування об’єкта прогнозу відповідно до поставленої задачі - виявляють структуру об’єкта, істотні змінні, встановлюють їх підпорядкування, взаємозв’язок; • збирання ретроспективної і поточної інформації - виявляють джерела інформації, розробляють методику відображення і перероблення інформації; • формалізація задачі - розробляють методику формалізованого відображення інформації, здійснюють формалізацію описання об’єкта прогнозування, формалізацію власне прогнозу; • вибір методів прогнозування і розроблення алгоритмів - вибирають метод, найпридатніший для прогнозування, розробляють алгоритм та оцінюють його точність; • пробне моделювання на ретроспективних даних – перевіряють практичну придатність методу на підставі даних минулого періоду розвитку системи; • складання прогнозу – формування системи кількісних та якісних індикаторів; • оцінка достовірності складеного прогнозу; • використання результатів прогнозування - результати прогнозування застосовують відповідно до поставленої задачі, вносять поправки, приймають рішення