Дослідження офшорних юрисдикцій з метою вибору оптимальних умов економічної діяльності (ID:241321)

1. СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ ЗА БЕНЕФІЦІАРАМИ ОФШОРНИХ КОМПАНІЙ Сучасні глобалізаційні відносини надають широкий спектр можливостей зацікавленим особам у сфері легалізації доходів (майна) протиправного походження, оскільки об’єднання фінансових ринків у єдину систему фінансових розрахунків поступово стирає межі між внутрішніми і зовнішніми джерелами незаконного капіталу. Розвиток ринку фінансових послуг, підсилюючи взаємозв’язок між різними фінансовими інститутами, дає змогу використовувати практично кожний із них для легалізації капіталів сумнівного походження. Реальний обсяг незаконних доходів, а також розмах діяльності, що їх генерує, важко визначити, проте очевидно, що легалізація доходів з незаконним джерелом походження негативно впливає на утворення, розподіл та використання як внутрішніх (національних), так і міжнародних грошових ресурсів. В умовах глобалізації країни "податкового раю", а саме: Британські Віргінські острови, Кайманові острови, Антильські острови часто використовуються для відмивання грошей, оскільки забезпечують анонімність та конфіденційність бенефіціарів. Сьогодні офшорні зони та пов'язані з ними способи ведення господарсько-економічної діяльності міцно ввійшли в сучасну економіку, а офшорний бізнес набув ознак престижу. Під офшорною зоною, або офшорною юрисдикцією, слід розуміти юрисдикції, в яких законодавчо визначено статус офшорної фірми, також нормативні акти, у відповідності до яких проводяться фінансово-економічні операції офшорного типу. В таких випадках, постає питання про доцільність застосування механізмів контролінгу за структурою та рухом коштів,, зокрема позикових капіталів. Фінансовий моніторинг як окремий спеціалізований напрям фінансово-контрольної діяльності уповноважених суб’єктів в цілому спрямований на реалізацію завдань та функцій держави у сфері стабілізації суспільних економіко-правових відносин, що у час ринкових трансформацій та глобальних фінансових кризових явищ є особливо актуальним, через модернізацію державного регулювання економіки, мінімізацію правового нігілізму в законодавчому забезпеченні діяльності суб’єктів господарювання, з обов’язковим урахуванням динамічного розвитку глобального, регіонального та національного фінансового сектора. Фінансовий моніторинг є сукупністю заходів щодо аналізу інформації про фінансові операції, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України. Розрізняють фінансовий моніторинг обов'язковий і внутрішній. Обов'язковий фінансовий моніторинг має на меті регулювання економічних відносин у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, згідно із Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 р., змінами до ст. 209 КК України. Під обов'язковим фінансовим моніторингом розуміють "сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу щодо аналізу інформації про фінансові операції, яку надають суб'єкти первинного фінансового моніторингу та заходів перевірки такої інформації згідно з чинним законодавством". Внутрішній фінансовий моніторинг - це діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу з виявлення фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу та сумнівних фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією доходів. Державний комітет фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг України) посідає центральне місце у національній системі протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму. Подібні організації діють у понад 100 країнах світу і мають загальноприйняту назву - підрозділ фінансової розвідки (ПФР) - Financial Intelligence Units (FIU). Згідно з міжнародними стандартами, Держфінмоніторинг України не є фінансовим чи контролюючим органом, він функціонує у взаємодії з фінансовим сектором та правоохоронними органами. Мета Держфінмоніторингу України - виконання координуючої ролі у сфері реалізації державної політики щодо протидії відмиванню "брудних" коштів та фінансуванню тероризму. Тобто його роль полягає у відпрацюванні отриманих повідомлень з наступним направленням узагальнених матеріалів до правоохоронних органів у випадку підозри щодо легалізації коштів, здобутих незаконним шляхом, для вжиття відповідних заходів. Фахівцями Держфінмоніторингу за 2010 рік отримано та опрацьовано 819 542 повідомлення про фінансові операції, які можуть бути причетними до “відмивання” коштів Враховуючи, що відмивання доходів - це не лише дія, за яку передбачена кримінальна відповідальність, а й системна загроза для економічної, фінансової та національної безпеки України. Тому розвиток національної системи протидії відмиванню злочинних доходів має бути покладено в основу Державної стратегії економічної безпеки держави. Згідно з "Положенням про Державний комітет фінансового моніторингу України", затвердженого Указом Президента України від 24.12.2004 р. № 1527, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 р., зміною до ст. 209 КК України до фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, належать такі, в яких: - сума у безготівкових розрахунках дорівнює чи перевищує 300 тис. грн; • сума у безготівкових розрахунках дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, що еквівалентна 300 тис. грн; • сума у розрахунках готівкою дорівнює чи перевищує 100 тис. грн; • сума у розрахунках готівкою дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, що еквівалентна 100 тис. грн., за умови, що вищезазначені фінансові операції мають одну з перерахованих нижче ознак; • відкриття рахунка із внесенням на нього коштів на користь третьої особи; переказ особою за відсутності зовнішньоекономічного контракту коштів за кордон; • виплата особі виграшу в лотерею, казино або в іншому гральному закладі; розміщення дорогоцінних металів, коштовного каміння та інших цінностей у ломбарді; • переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунка з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкрий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон; • купівля, продаж чеків, дорожніх чеків або інших подібних засобів за готівку; • обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу; • проведення нерозміщених у депозитаріях фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника; • зарахування або переказ грошових коштів, надання або отримання кредиту; • проведення фінансових операцій з цінними паперами у випадку, коли одна із сторін є фізичною або юридичною особою, яка має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місце знаходження на території країни, що не бере участі в міжнародній співпраці у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом; • придбання особою цінних паперів за готівку; • виплата фізичній особі страхового відшкодування або отримання страхової премії; • переказ коштів у готівковій формі за кордон з вимогою видати одержувачеві кошти готівкою; • зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом у той самий або наступний операційний день іншій особі; • зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунка юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації; • зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунка юридичної особи у випадку, якщо операції на зазначеному рахунку не проводилися з моменту його відкриття тощо.