Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ ТА РОЛЬ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ В СИСТЕМІ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА
1.1. Сутність та значення зовнішньоекономічних зв’язків в системі світового господарства
Враховуючи актуальність проблематики зовнішньоекономічних зв’язків, багато вітчизняних та закордонних науковців сучасності досліджують процес теоретичного обґрунтування першооснов ефективності прикладного аспекту в результаті визначення похибок та прогалин з точок зору історичного, географічного та економічного досвіду. Проте в основі розгляду визначеної категорії покладено саме правильне розуміння її сутності, тож наукові напрацювання спровокували наявність системи визначень, які в своїй більшості є однотипними і не мають суттєвих розбіжностей.
Таким чином, в своїх працях Н.М. Штангей та В.Ю. Аксьонова дають визначення зовнішньоекономічних зв’язків як комплексної системи різнобічних форм міжнародного співробітництва держав та їх суб’єктів у різних галузях економіки [2]. В свою чергу, Н.Т. Бєлуха зазначає, що зовнішньоекономічні зв’язки – це міжнародні господарські та торгівельно- політичні відносини, які передбачають обмін товарами, спеціалізацію та кооперацію виробництва, науково-технічне співробітництво, економічне та технічне сприяння, створення спільних підприємств та інші форми економічного співробітництва [3].
Тож автор у визначенні розкриває суть поняття шляхом приведення набору лише форм, які реалізують сам процес діяльності. Отже дане твердження є суперечливим оскільки зовнішньоекономічні зв’язки представлені не лише набором форм економічного співробітництва, а й передбачають одночасну зміну соціальної, політичної та інших складових.
Ю.В. Макогон та Г.О. Мороз розглядають сферу зовнішньоекономічних зв’язків як економічну підсистему країни, розвиток якої зумовлений «по-перше, факторами, що визначають загальний розвиток системи, по-друге, факторами, які безпосередньо обумовлюють її розвиток. Зовнішньоекономічна сфера формується і функціонує на рівнях: загальнодержавному, регіональному та на рівні підприємств, об’єднань, організацій, фізичних осіб. В таких умовах темпи розвитку галузей, пропозиції та характер економічного зростання будуть частково формуватись під впливом зовнішніх факторів. У зв’язку з цим важливо концентрувати зовнішньоекономічні зв’язки на пріоритетних напрямах, одним з яких є розвиток АПК» [4].
Таким чином, аналізуючи твердження авторів, варто погодитись з беззаперечністю факторної залежності економічного зростання від здійснюваних зовнішньоекономічних зв’язків. Виправданим є факт ув’язки зовнішніх та внутрішніх факторів та неможливості існування набору окремо взятих в умовах інтеграційних процесів і глобалізації. За сутністю пропонованого визначення домінантою є виділення саме пріоритетних напрямів здійснення зовнішньоекономічних операцій, що позитивно впливатиме на стан загального економічного розвитку країни та матиме корисний ефект.
І.А. Філіпова в результаті проведення власних досліджень трактує зовнішньоекономічні зв’язки як сукупність напрямів, форм, методів, засобів, та способів торгово-економічного, науково-технічного співробітництва, а також валютно-фінансових та кредитних відносин між країнами з ціллю раціонального використання переваг міжнародного розподілу праці, можливостей міжнародних економічних відносин для підвищення економічної ефективності господарської та підприємницької діяльності. Вона в своїх працях зазначає, що в зовнішньоекономічних зв’язках переплітаються воєдино економіка та політика, комерція та дипломатія, торгівля та промислове виробництво, наукові дослідження та кредитно-фінансові операції [5].
Магістр