Зразок роботи
Актуальність дослідження. Тема зближення України із Заходом завжди посідала важливе місце в українській історії. Тісні історичні зв’язки України з європейськими державами, усвідомлення українцями своєї приналежності до європейської спільноти, спільне спадкоємство антично-християнської цивілізації завжди впливали на відносини між Україною та європейськими державами. Тому Україна та 28 держав-членів Європейського Союзу (далі ЄС) пішли на подальшу підтримку і розширення цих відносин.
В тексті угоди про асоціацію між Україною, Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами говориться, що Україна як суб’єкт геополітики надає важливість європейській ідентичності. Крім того, ЄС визнає прагнення України і вітає її європейський вибір, що може говорити лише про одне – Україна зі своєю багатовіковою державотворчою традицією, культурою, цінностями визнається невід’ємною частиною великої європейської сім’ї. Цього достатньо для того, щоб вважати здобутки європейського вектору зовнішньої політики України такими, що мають значну історичну вагу.
Ще від дня проголошення незалежності було чітко сказано, що, продовжуючи вищевказані традиції, Україна буде йти на зближення із західним світом, у тому числі і з країнами ЄС. Свідченням цього є постанова Верховної Ради України «Про основні напрями зовнішньої політики України» від 2 липня 1993 р. В цій постанові чітко сказано, що західним державам належить провідна роль в сучасній міжнародній системі, зокрема у всесвітньому економічному комплексі і в міждержавних інституційних механізмах управління глобальними і регіональними процесами. Виходячи з цього, визначальною рисою зовнішньої політики України щодо цих держав є встановлення з ними відносин політичного і військового партнерства, взаємовигідного економічного співробітництва, широких культурних, наукових, гуманітарних зв'язків. Розбудова стосунків із західноєвропейськими державами створить умови для відновлення давніх політичних, економічних, культурних, духовних зв'язків України з європейською цивілізацією. Водночас таке співробітництво стане підґрунтям для розширення участі України в європейських структурах та майбутнього інтегрування її господарства до загальноєвропейського і світового економічного простору.
Іншим нормативним актом, який проголошує європейський курс України, є указ Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» від 11 червня 1998 р. В указі чітко визначено стратегію інтеграції України до ЄС та завдання для Кабінету Міністрів України (далі КМУ) щодо розробки плану-дій подальшої інтеграції, який затверджено в галузевій і Національній програмі інтеграції до ЄС.
Протягом березня 2007 – листопада 2011 рр. здійснено 21 раунд переговорів щодо заміни Угоди про партнерство та співробітництво на Угоду про асоціацію. Вже 19 грудня 2011 р. завершилися перемовини, а 30 березня 2012 р. парафовано Угоду. Незважаючи на суттєві перешкоди, Угоду про асоціацію все ж підписали. Підписання проходило в два етапи. Перший етап відбувся 21 березня 2014 р., де підписали політичну частину Угоди, яка зобов’язує Україну адаптувати своє законодавство відповідно до вимог ЄС.
Другий етап відбувся 27 червня
2014 р., де підписали економічну частину Угоди, що передбачає здійснення заходів щодо відкриття Зони вільної торгівлі (далі ЗВТ). 16 вересня 2014 р. Верховна Рада України та Європейський парламент синхронно ратифікували Угоду. Повністю Угода набуде чинності після ратифікації її всіма членами ЄС. З 1 січня 2016 р. Угода вступила в силу на тимчасових засадах. Для України відкривається ряд можливостей, які вона зможе чи не зможе реалізувати.
Мета дослідження: фіксування та критична обробка нормативних актів, праць та подій за 2014-2018 рр., визначення в них місця України, її відносин з європейськими державами, а також реформаційні перетворення в Україні.
На основі цього вибудовано завдання дослідження:
1. Надання оцінки та тлумачення економічної сутності української євроінтеграції крізь призму оцінки та осмислення нормативно-правових актів та основних праць українських науковців, що займаються дослідженням європейської інтеграції України.
2. Оцінка можливих наслідків вступу в силу Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
3. Оцінка досягнутого і того, що необхідно досягти сторонами Угоди.
4. Розкрити перспективи та проблеми інтеграції України до ЄС, хід виконання домовленостей суб’єктами Угоди.
5. Дослідити російський фактор у процесах євроінтеграції України до ЄС.
Магістр