Системне дослідження та інформаційна підтримка процесів обліку діяльності підприємства (ID:375348)

ВСТУП Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку національної економіки питання енергетичних ресурсів стоїть особливо гостро. З одного боку, їх вичерпність та недостатність створює серйозну проблему не лише економіці, а й на національній безпеці загалом. З іншого, зважаючи на всезростаючий світовий попит та глобальні тренди у розвитку альтернативної енергетики, формує значний потенціал інноваційного розвитку вітчизняної галузі та її експортну потужність. Тому перед підприємствами галузі актуалізується питання їх оперативної інформаційної підтримки шляхом використання інформаційних систем та технологій. Розробка, впровадження та експлуатації ІС управління будь-яких економічним субєктам дає змогу в найкороткіші строки підвищити ефективность, управління, вивести на зовсім новий якісний рівень планування економічної діяльності. Метою роботи є дослідження енергетичної діяльності ПАТ «Рівнеобленерго» та розробки власної інформаційної системи для автоматизації обліку наданих послуг та облік реалізованих матеріалів за допомогою программного забезпечення MS Access. Для досягнення мети необхідно виконати наступні завдання: - дослідити сучасний стан енергоринку та оцінити його економічні перспективи; - здійснити аналіз особливостей діяльності ПАТ «Рівнеобленерго» та його фінансово-господарського стану; - провести дослідження та моделювання бізнес-процесів підприємства; - розробити структуру бази даних та ІС обліку реалізації послуг підприємства для споживачів, та облік клієнтів, співробітників. Об’єктом дослідження є діяльність ПАТ «Рівнеобленерго», зокрема Гощанського РЕМ. Предметом дослідження є бізнес-процеси діяльності підприємства, зокрема процеси реалізації послуг та обліку клієнтів. Методи дослідження. При написанні роботи застосовано загальнонаукові та специфічні методи. Зокрема, методи аналізу, синтезу, узагальнення та систематизації – при написанні теоретичних розділів роботи, методи SADT та DFD моделювання – при дослідженні та моделюванні бізнес-процесів, конфігурування та програмування – при побудові БД та ІС. Теоретична цінність роботи полягає в проведеному аналізі фінансово-господарської діяльності та дослідженні бізнес-процесів ПАТ «Рівнеобленерго», що дозволяє визначити сильні та слабкі сторони підприємства і може бути використано при подальшому плануванні діяльності підприємства за процесним підходом чи побудові стратегії його розвитку. Практична цінність полягає у розробці ІС для підвищення ефективності діяльності підприємства та відділу зокрема. Структура роботи. Основна частина бакалаврської роботи складається з трьох розділів. У першому розділі досліджено особливості функціонування енергетичної галузі та підприємства, здійснено фінансово-господарський аналіз його діяльності. У другому розділі проведено дослідження та моделювання бізнес-процесів діяльності підприємства. У третьому розділі описано особливості побудови та функціональні можливості ІС.   1. СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ ГАЛУЗІ ТА ПІДПРИЄМСТВА 1.1. Стан та економічні перспективи галузі Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) України є одним із найбільших і найпотужніших комплексів національної економіки, який формує і перерозподіляє паливно-енергетичні ресурси для кожного підприємства та домогосподарства. ПЕК має єдину систему енергозабезпечення країни і включає сукупність процесів виробництва, перетворення, транспорту і розподілу паливно-енергетичних ресурсів. Кінцева мета його функціонування – надійне забезпечення всього господарського комплексу і потреб населення в паливі та електроенергії. ПЕК являє собою складну систему – сукупність виробництв, процесів, матеріальних пристроїв з видобутку паливноенергетичних ресурсів (ПЕР), їхнього перетворення, транспортування, розподілу і споживанню як первинних ПЕР, так і перетворених видів енергоносіїв [1, с.161]. Структуру паливно-енергетичного комплексу України зображено на рис. 1.1. Рис. 1.1. Структурна схема паливно-енергетичного комплексу України [за даними 2] У свою чергу, за видовим принципом електроенергетика обєднує традиційні та відновлювальні джерела. До традиційних джерел енергії включають: - теплові електростанції (ТЕС), які включають конденсаційні електростанції (КЕС) та теплоелектроцентралі (ТЕЦ), - гідравлічні електростанції (ГЕС), - гідроакумулятивні електростанції (ГАЕС), - атомні електростанції (АЕС). До відновлювальних джерел енергії відносять: - вітрві електростанції, - геотермальні електростанції, - сонячні електростанції, - енергію хвиль і течій, - біоенергетику. Електроенергетична галузь України функціонує на основі створеної у 1990-х рр. моделі оптового ринку електроенергії за зразком моделі пулу електроенергії Великобританії та Уельсу. В основу існуючої моделі закладені принципи збереження Об'єднаної електроенергетичної системи (ОЕС) країни та централізованого управління нею. З 1996 р. оптовий ринок електроенергетики функціонує за схемою ринку "єдиного покупця" (пулу). Модель базується на тому, що генеруючі компанії виробляють електроенергію і продають її ДП "Енергоринок", яке одразу реалізує її розподільчим компаніям (обленерго і незалежним постачальникам). Далі обленерго та незалежні постачальники розподіляють електроенергію між роздрібними та великими промисловими споживачами [3, с.6]. Основу електроенергетики України становить об’єднана енергетична система країни, що централізовано забезпечує електроенергією внутрішніх споживачів, а також здійснює її експорт та імпорт. Виробництво електричної енергії здійснюють 11 потужних теплових електростанцій (ТЕС) та 8 гідроелектростанції (ГЕС), які входять до складу державних акціонерних генеруючих компаній, підпорядкованих Міністерству палива та енергетики України, 3 ТЕС, що є складовими недержавної компанії ТОВ «Східенерго», та 4 атомні електростанції (АЕС), які входять до складу державної компанії НАЕК „Енергоатом”. Згідно зі статистичними даними, загальне виробництво електричної енергії в Україні (без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини зони проведення АТО) скорочується (рис. 1.2). Рис. 1.2. Обсяги виробництва електроенергії в Україні [4] Більша частина електроенергії виробляється на потужних енергоблоках теплових та атомних електростанцій. Так у 2019 р. 53,9 % електроенергії було вироблено АЕС, 29,2% - ТЕС, 7,1 % - ТЕЦ. З альтернативних джерел (ВЕС, СЕС, біомаса) за 2019 р. отримано 5542,2 млн кВт•год електроенергії. Це на 110,5% більше, ніж за минулий рік. Також зростання виробництва електроенергії показали блок-станції – за 12 місяців 2019 вони виробили на 17,6% більше, ніж за відповідний період минулого року [5]. Відповідно до змін обсягів виробництва, зменшуються і обсяги споживання електроенергії. Споживання електроенергії (нетто) галузями національної економіки та населенням протягом 2019 року становило 120 219,4 млн. кВт∙год, що на 1 924,2 млн. кВт∙год (або 1,6%) менше аналогічного показника 2018 року. Найбільшим споживачем електроенергії традиційно і усталено є промисловість (зокрема, металургійна), населення та комунально-побутові сподивачі (рис. 1.3.) Рис. 1.3. Структура споживання електроенергії у 2019 р. [5] Не зважаючи на структурну сталість, у 2019 р., порівняно з 2018 р. у кількісному споживанні відбулось зменшення чстки промислових споживачів (на 1,7%), зокрема, паливна промисловість (на 4,1%), металургійна (на 2,9%), машинобудівна (на 10,2%), харчова та переробна (на 1,1%), інша промисловість (на 1,1%), сільгоспспоживачів (на 4,1%), транспорту (на 5,1%), комунально-побутових споживачів (на 2,8%) та населення (на 2,0%) [5]. Разом з тим, протягом 2019 року експортовано 6 469,3 млн. кВт∙год електроенергії, що на 303,6 млн. кВт∙год (або на 4,9%) більше відповідного показника 2018 року. Основними країнами, куди експортується електроенергія з України є Угорщина, Польща, Молдова (рис.1.3.). Рис. 1.3. Експорт електроенергії з України [6] У світовій економіці зростання попиту на електроенергію випереджає попит на всі інші види енергії, які використовуються кінцевим споживачем. За прогнозом МЕА «World Energy Outlook 2014» (WEO 2014), майже половину приросту світового обсягу споживання первинних енергоносіїв зумовлено зростанням обсягу виробництва електроенергії. Частка електроенергії в кінцевому споживанні за середньорічного темпу 2,2% зросте з 16% у 2003 р. до 23% у 2050 р. (56% приросту до 2035 р.). Ціни на енергетичні ресурси формуються під впливом ряду факторів і критеріїв. До них відносяться: обсяги споживання; співвідношення попиту і пропозиції; ціни на енергоносії на світовому ринку; інвестиційна політика та державна політика регулювання діяльності підприємств ПЕК тощо. За прогнозом міжнародних енергетичних організацій, з розвитком ринкових 6 відносин вплив регульованих державними органами цін на світовому енергетичному ринку зменшуватиметься при зростанні частки вільних ринкових цін. На процес ціноутворення все більше впливатиме конкуренція – як між окремими видами енергоносіїв, так і між паливовидобувними підприємствами [7]. Наразі ж проблема ціни у енергетичній галузі є дуже гострою. Згідно даних НКРЕ [8 ] оптовий тариф на електроенергію у 2015 р.на 30,8 % був дотаційним, а 25,1% формувалось за рахунок генерувальних компаній ТЕС. У структурі роздрібного тарифу найбільша частка припадала на оптову ціну (рис. 1.4). У липні 2019 р. в Україні «запущено» ринок електроенергії, який, проте, не збалансував політику ціноутворення в галузі ні за споживачами, ні за видами. Енергетика України має унікальні резерви потужностей з виробництва електроенергії, проте, здатність галузі стабільно забезпечувати економіку електроенергією обмежена низкою проблем, серед яких найсуттєвішими є такі:  моральний і фізичний знос основних засобів: в результаті відсутності достатнього державного фінансування та непривабливості галузі для приватних інвестицій близько 80 % основних засобів ТЕС та 60 % основних засобів енергорозподільчих компаній повністю зношені;  низька ефективність виробництва й передачі електроенергії: споживання енергоресурсів на 35 % більше, а рівень втрат при її передачі вдвічі вищий, ніж у країнах-членах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР);  критичний фінансово-економічний стан теплових генеруючих компаній і енергорозподільчих компаній;  велика заборгованість між суб'єктами енергоринку та інші [9]. Таким чином, електроенергетика є стратегічною галуззю народного господарства та вагомою складовою економічної та енергетичної безпеки, яка забезпечує не лише внутрішні потреби споживачів, а й володіє вагомим експортним потенціалом.