Зразок роботи
ВСТУП
Постановка проблеми. Земля є основним елементом національного багатства нашого суспільства, тому постає одне з основних завдань – раціональне її використання та покращання стану. В умовах ринкової економіки актуальність цієї проблеми набуває щоразу ширшого значення у зв’язку з конкурентними умовами виробництва, які потребують від усіх суб’єктів аграрних підприємств забезпечити належне використання факторів виробництва, земельних ресурсів. На сьогодні на практиці вирішення цієї проблеми не досягнуто повною мірою, можна сказати, що рівень використання і стан земель погіршується з кожним днем, адже власники намагаються якнайшвидше отримати дохід, вносячи в ґрунти шкідливі добавки, які погіршують їхній стан.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами раціонального використання земельних ресурсів та їх охорони займалися такі вчені, як Д. С. Добряк, П. П. Колодій, Л. Я. Новаковський, А. Я. Сохнич, М. Г. Ступень, А. М. Третяк та ін.
У землеустрої прийнято визначати раціональне використання землі у сільському господарстві, яке б передбачало виробництво сільськогосподарської продукції для задоволення продовольчих потреб населення, збільшення продук- тивного потенціалу земельних ресурсів [10]. А з погляду інших вчених, таких як Г. В. Черевко та М. І. Яцків, раціональне землекористування – це максимальне залучення до господарського обігу всіх земель, використання їх за цільовим призначенням, створенням умов для високої продуктивності сільськогосподарських угідь [29].
Наукові напрацювання багатьох стали основою системи ефективного використання та охорони земельних ресурсів України, створення законодавчої бази з питань врегулювання використання земельних угідь. Проте багато моментів раціоналізації землекористування так і залишаються невирішеними, а деякі з них потребують ґрунтовнішого дослідження.
Об’єкт дослідження – сучасний стан національного багатства в Україні. Предмет дослідження – сучасний стан національного багатства України та перспективи його раціонального використання.
Метою дослідження є розкриття та систематизація наукових уявлень про сутність національного багатства України, визначення його місця в економічній системі країни та пропозиції щодо шляхів раціонального використання його використання.
Відповідно до поставленої мети були визначені наступні завдання:
1) розглянути поняття та значення національного багатства України;
2) зазначити правові засади визначення національного багатства України;
3) навести структуру національного багатства України;
4) проаналізувати сучасний стан економіки країни;
5) визначити рівень впливу національного багатства на економіку країни;
6) дослідити раціональність використання національного багатства України;
7) запропонувати методи оптимізації використання національного багатства України;
8) окреслити перспективи розвитку системи використання національного багатства.
Для розв’язання поставлених завдань було використано такі методи дослідження: теоретико-критичний аналіз літератури з теми дослідження; зіставлення, узагальнення і синтезування здобутої інформації тощо.
ВИСНОВКИ
Отже, основні визначення національного багатства були дані Світовим банком, Держстатом України у Метолодогічних поясненнях, а також Інститутом економіки та прогнозування НАН України.
Національне багатство — це важливий індикатор стану та динаміки реального сектору економіки. Воно охоплює не лише створені упродовж року товари та послуги й нагромаджений у попередніх періодах основний капітал, а й природні ресурси, інтелектуальний капітал нації тощо. Має широке і вузьке значення [2].
За традиційним підходом, національне багатство є сукупністю економічних активів, які поділяються на нефінансові та фінансові.
Структура національного багатства за сучасним підходом, запропонованим фахівцями Світового банку, виокремлює чотири елементи — природний, вироблений, людський та соціальний капітал. Фінансові активи перебувають поза його межами. За такого підходу національне багатство більшою мірою придатне до виконання ролі індикатора стану реального сектору економіки; Такі складники національного багатства, як людський та соціальний капітал, безпосередньо відображають так звану корисність суспільства. Вона реалізується в зовнішніх ефектах (екстерналіях), які втілюються в нагромадженому економічному та соціальному потенціалах суспільства [15].
Економічні показники України є надзвичайно тривожними і свідчать про системну неефективність економічної політики уряду, невиважену бюджетну і боргову політику Міністерства фінансів та помилковість монетарної політики НБУ протягом останніх п’яти років. Це потребує нагальних заходів із системного реформування цих органів та їх політики, розробки і реалізації ефективної економічної стратегії, націленої на створення стійких засад прискореного економічного зростання України.
На сьогоднішній день в Україні відсутня методологія вартісних оцінок та системних досліджень національного багатства України. Така методологія дала би змогу здійснити оцінку реальних втрат національного багатства України в результаті анексії Криму та формування непідконтрольних територій в результаті військових дій на сході України, що може бути напрямком подальшого дослідження.
Якісний та системний аналіз дослідження національного багатства України необхідний з метою окреслення напрямів підвищення ефективності його використання. Визначення складу й стану національного багатства країни дозволяє виявити основні пріоритети розвитку, а саме: формувати й коригувати структурну політику, політику приватизації, інвестиційну політику тощо.
За результатами аналізу можна зробити висновок, що в Україні пріоритетним напрямком зростання національного багатства - це інвестиції саме в людський капітал.
Під час використання землі потрібно здійснювати всі необхідні заходи щодо відтворення та підвищення родючості ґрунтів:
- раціональна обробка ґрунтів;
- дотримання системи технології сільськогосподарського виробництва;
- захист ґрунтів від ерозії;
- гіпсування засолених та вапнування кислих ґрунтів.
Тому в процесі боротьби за досягнення найвищого економічного ефекту за результатами господарювання необхідно уникати виникнення екологічних проблем у землекористуванні.
Отже, для дійового механізму раціонального використання земель необхідне дотримання зазначених заходів:
- забезпечення цільового використання землі;
- узгодження економічних та екологічних інтересів;
- запровадження науково обґрунтованих попередників культур;
- підвищення державного економічного і екологічного контролю за використанням земельних угідь та дотриманням відповідної законодавчої бази;
- забезпечення прав власників і орендарів земельних ділянок.
Таким чином, раціональне використання земельних ресурсів можливе тоді, коли економічна діяльність буде здійснюватися з дотримання екологічних вимог, які будуть спрямовані на охорону землі як основу землекористування.
Магістр