Зарубіжний досвід децентралізації управління в соціальній сфері (ID:380844)

ВСТУП Постановка проблеми. Забезпечення відповідності місцевого самоврядування потребам сучасного суспільства, ефективного функціонування органів місцевого самоврядування, їх здатності до забезпечення сприятливих умов для розвитку та реалізації особистості є метою реформування місцевого самоврядування в Україні. Неспроможність до належного виконання функцій і повноважень за напрямом соціально-гуманітарного розвитку відповідних територій у попередні роки вимагає перегляду підходів до здійснення управління у цій сфері. Ефективність та результативність діяльності органів місцевого самоврядування щодо виконання завдань у сфері освіти, виховання, культури, охорони здоров’я, соціального забезпечення вимагає проведення відповідних змін як у функціональному, так і в структурному, організаційному механізмах місцевого самоврядування. Цей аспект є одним з пріоритетних напрямів досліджень, спрямованих на забезпечення наукового осмислення та супроводження реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, що стосується територіальної громади. Актуальність дослідження. Питання децентралізації влади завжди були актуальні в науці та практиці, однак в Україні вони почалися лише в 2014 році. Реформи з децентралізації передбачають перерозподіл повноважень та функцій між центральним керівництвом та регіональними органами влади. Оскільки не всі питання є чітко регламентованими, реформа є актуальною та потребує дослідження. При цьому відбувається зміна адміністративно-територіального устрою, державної регіональної політики та місцевого самоврядування. Децентралізація значною мірою впливає на економічний розвиток країни, що є особливо важливим для України. Огляд основних досліджень і публікацій. Питання щодо управління процесами децентралізації детально досліджено в працях зарубіжних авторів: У.Оутса, Р.Масгрейва, Ч.Тібу та ін.. В них пояснюються потенційні вигоди від децентралізованого порядку надання окремих суспільних благ та визначаються основні економічні функції уряду в процесі реалізації реформи. В останні роки й українські вчені активно долучаються до вивчення процесів децентралізації. Основна увага приділяється проблемам правового, організаційного, кадрового, матеріально-фінансового забезпечення системи місцевого самоврядування та її складових (М. Баймуратов, О. Батанов, П. Біленчук, О. Бобровська, Н. Гончарук, І. Дробот, В. Кампо, І. Козюра, В. Кравченко, В. Куйбіда, В. Мамонова, М. Орзіх, М. Орлатий, В. Погорілко, Ю. Шаров). Якщо порівняти дослідження проблем місцевого самоврядування в Україні за сферами життя суспільства, то соціальна та культурна сфери не знаходять комплексного висвітлення в наукових розробках. Однак, кількість проблем місцевого самоврядування щодо надання послуг у сфері освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення вимагає здійснення ґрунтовних наукових досліджень та розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення діяльності із задоволення соціально-культурних потреб громадян. Мета дослідження – дослідження міжнародного досвіду проведення децентралізації влади з надання соціальних послуг для провадження їх в Україні. Об’єкт дослідження – процес децентралізації влади. Предметом дослідження є провадження зарубіжного досвіду децентралізації управління в соціальній сфері. Задля досягнення мети дослідження за доцільне вважається реалізації таких завдань: 1) вивчити теоретичні основи управління процесами децентралізації; 2) проаналізувати зарубіжний досвід децентралізації та визначення перспективи його застосування в Україні; 3) визначити шляхи підвищення ефективності децентралізації в Україні. Методи дослідження, використані в процесі виконання наукової роботи, – це аналітичний та порівняльний методи, методи обробки статистичної інформації (групування), методи аналізу та синтезу. ВИСНОВКИ Децентралізація є доволі складним поняттям. Аналіз наукової літератури засвідчив існування різних підходів до визначення поняття «децентралізація». Децентралізація управління – характерна ознака становлення і розвитку соціального сектора різних країн на нових демократичних засадах. Процес децентралізації, як правило, здійснюється трьома взаємодоповнюючими шляхами. Основними завданнями децентралізації є: політичні мотиви; фінансові мотиви та мотиви ефективності. Країни ЄС знаходяться в стані пошуку ефективної моделі державного управління. Теоретичне узагальнення існуючих наукових підходів до проведення децентралізації дає можливість виокремити ряд моделей проведення децентралізації відповідно до певних критеріїв. Представлені моделі свідчать про варіантність підходів до проведення децентралізації у різних країнах; дозволяють визначити етапність і наступність реформ, що відповідають моделі державного устрою країни, існуючій практиці міжбюджетних відносин та цілям, які ставляться на етапі реформування. Досвід реформ у зарубіжних країнах свідчить, що децентралізація відіграє важливу роль у демократизації і трансформації суспільства, переходу до інститутів, заснованих на ініціативі та відповідальності окремої людини та громади. Тенденція до широкого її впровадження спостерігається в адміністративній, політичній, бюджетно-фінансовій, соціальній сферах, сприяє розвитку людського потенціалу, відповідальності влади, поліпшенню якості надання державних і громадських послуг, консолідації суспільства, вирішенню економічних, правових, політичних, соціальних, етнічних проблем. Таким чином, результатом успішної децентралізації має стати побудова розвиненої, сильної демократичної держави із самодостатнім місцевим самоврядуванням, здатним ефективно вирішувати місцеві проблеми та якнайкраще забезпечити населення широким спектром публічних послуг. Невизначеним та нечітким залишається інструментарій досягнення децентралізованої держави. Для цього у роботі звернулися до світового досвіду. Це дозволило сформувати чіткий план та умови, котрі необхідні для отримання позитивних результатів від реформи децентралізації. До проблем ще можна віднести: обмеженість повноважень, нечітке розмежування функцій, високий рівень бюджетно-фінансової залежності місцевих бюджетів від центру, невирішеність питань, пов’язаних з реєстрацією прав на землю, землевідведення тощо. Загалом слід констатувати, що: - успішна реалізація реформи децентралізації потребує покращення законодавства в Україні щодо розширених повноважень громад та органів місцевої влади, а також забезпечення контролю за їх діяльністю; - актуальним залишається завдання»олігархічної децентралізації»; - держава врешті-решт має визначитись із базовою моделлю децентралізації, оскільки не вдасться і зберегти ресурс на центральному рівні, і забезпечити формування конкурентоспроможних територій та місцевих громад; - центральним елементом економічних та політичних реформ має стати розвиток муніципальної економіки, а це означає підтримку підприємницької активності, розвиток перспективних секторів та районів, сприяння залученню інвестицій з метою економічного розвитку територій.