Зразок роботи
Наявні потужності в морських портах на рівні 185 млн. т. на рік не дозволяють задовольнити зростаючу потребу на перевалку вантажів у портах, яка прогнозується експертами на рівні 210 млн. т на рік у 2020 р. Тобто додаткова потреба в портових потужностях оцінюється експертами Міністерства інфраструктури України на рівні 40 млн. т. Так, за зарубіжними даними, застосування науково обґрунтованих методів логістики дозволяє знизити рівень витрат на 20 %, товарні запаси - на 30-70 %, скоротити години обороту товарів на 20-50 %. Очевидно, що існує реальний резерв підвищення ефективності виробництва, проте, через ряд об'єктивних та суб'єктивних причин, логістичні методи використовуються у нас недостатньо. Недостатній рівень розвитку логістики взагалі та логістичної інфраструктури зокрема підтверджують й аналітичні матеріали Світового банку. Ця інституція, сприяючи розвитку торгівлі і транспорту в Україні, досліджує питання транспортного, митного, логістичного й технологічного забезпечення зовнішньої торгівлі, виявлення сильних та слабких сторін середовища, в якому здійснюється логістична діяльність. Причиною такого низького використання Україною свого логістичного потенціалу є недостатня увага розвитку транспортної інфраструктури, портової інфраструктури – основної бази логістичного потенціалу. Однією з головних проблем на шляху підвищення логістичного потенціалу є порти. Це саме вузьке місце у використанні коефіцієнта транзитності країни. Сьогодні це стало ще більш помітно, коли у світі одержали широке поширення мультимодальні перевезення на основі використання контейнерів міжнародних стандартів. Разом з тим у рейтингу Всесвітнього банку за показником ефективності логістики у 2017 р. Україна зайняла лише 66 місце зі 160 країн (табл. 2.5). До країн-лідерів, що ввійшли в першу десятку, відносяться Німеччина, Швеція, Бельгія, Австрія, Японія, Нідерланди, Сінгапур, Данія, Великобританія та Фінляндія. Росія та Білорусь зайняли, відповідно, 75-е й 103-е місця [19].
Для визначення показника ефективності логістики оцінювалися 6 параметрів: діяльність митних органів, інфраструктура, міжнародні перевезення, компетентність логістики, «трекинг и трейсинг» (фіксування й відстеження шляхів) та своєчасність доставки. Серед шести складових найнижчими є значення показників «інфраструктура» (коефіцієнт становить 2,22) та «діяльність митних органів» (коефіцієнт – 2,49). Відносно сильним елементом української логістичної системи є своєчасність доставки. Значення цього показника є найвищим і становить 3,42.
Таблиця 2.5.
Рейтинг Всесвітнього банку за показником ефективності логістики
Місце в рейтингу Країна
1 Німеччина
2 Швеція
3 Бельгія
4 Австрія
5 Японія
6 Нідерланди
7 Сінгапур
8 Данія
9 Великобританія
10 Фінляндія
66 Україна
75 Росія
103 Білорусь
Невисокий рейтинг України пояснюється тим, що обслуговування в закордонних портах є менш витратним за часом і по грошовим витратам. Українські вантажоодержувачі втрачають багато часу на оформлення й доставку, а також змушені в деяких випадках платити повністю портові збори. Отже, нерозвиненість логістичної припортової інфраструктури, відсутні зручних залізничних й автомобільних підходів до портів приводить до втрати логістичного потенціалу. Деякі порти взагалі у своєму виді не являють собою єдиний економічний комплекс, а лише являють собою територію, де діють різні компанії, які користуються монопольним правом на надання яких-небудь послуг, завищуючи ціни на свої послуги й не маючи при цьому державного регулювання. Цей факт є підставою для негативного впливу на діяльність портів і не залучає міжнародні компанії. Державне керівництво транспортною системою України, у тому числі й морським транспортом, здійснює Міністерство інфраструктури України [19]. Існуюча система управління та правового регулювання у сфері функціонування та розвитку морських портів передбачає участь органів державної влади в прийнятті рішень щодо розпорядження державним майном, узгодження із місцевими органами влади питань земельного забезпечення, що робить прийняття таких рішень довготривалим. У таких умовах приватне інвестування в розвиток державних підприємств є вкрай ускладненим порівняно з іншими країнами, що мають більш спрощену та прозорішою систему прийняття рішень.
Магістр