Зразок роботи
Вступ
Сучасна світова економіка характеризується значною інтегрованістю. У зв’язку з цим стає поширеною співпраця між суб’єктами підприємництва, розташованими у різних країнах. Одним з основних моментів у здійсненні зовнішньоекономічних договорів є взаєморозрахунки між сторонами – резидентами різних країн, які через їх специфіку прийнято називати міжнародними розрахунками. Тому питання, пов’язані з вивченням технології здійснення, форм і засобів розрахунків, особливостей організації міжнародного кредитування, банківських гарантій та поручительств, методів управління ризиками, притаманних міжнародній торгівлі, є важливими для майбутніх фахівців з банківської справи.
Розбудова в Україні відкритої ринкової економіки, інтеграція її у світовий економічний простір зумовлюють прямий вихід переважної більшості суб’єктів господарювання на світовий ринок, активну участь їх у міжнародних розрахунках та систематичну діяльність на валютних ринках. Регулярні розрахунки з іноземними партнерами, купівля необхідної для цього іноземної валюти чи продаж одержаної від зовнішньоекономічних операцій валюти стали повсякденною практикою для багатьох підприємств та організацій у сучасній Україні. В недалекому майбутньому ця діяльність стане ще активнішою та актуальнішою, особливо в міру розвитку та лібералізації валютного ринку і розширення можливостей використання його механізму для хеджування та арбітражу.
У зв’язку з викладеним особливого значення набуває вивчення дисципліни «Міжнародні розрахунки та валютні операції» при підготовці економістів для підприємств усіх галузей народного господарства, комерційних банків, небанківських фінансово-кредитних установ. Вони повинні розуміти сутність складних валютних відносин і вміти здійснювати конкретні операції у сфері міжнародних розрахунків та на валютних ринках. Майбутній спеціаліст з банківської справи повинен оволодіти необхідними теоретичними знаннями з міжнародних розрахунків і валютних операцій та набути практичні навички.
Метою роботи є:
- формування системи знань з теорії та практики укладання зовнішньоторговельних угод і пов’язаних із цим фінансових операцій;
- вивчення основних умов і принципів здійснення мiжнародних розрахункiв та валютних операцій, набуття вмінь їх застосування.
Завдання навчальної дисципліни: вивчення місця і ролі комерційних банків у обслуговуванні міжнародної торгівлі, методів фінансування комерційними банками зовнішньоторговельних угод, набуття вмінь оцінювати практику здійснення комерційними банками валютних операцій та мінімізувати валютні ризики.
Розділ 1. Основи організації міжнародних розрахунків
1.1. Поняття і види міжнародних розрахунків
Сучасна світова економіка характеризується значною інтегрованістю. У зв’язку з цим стає поширеною співпраця між суб’єктами підприємництва, розташованими у різних країнах. Одним з основних моментів у здійсненні зовнішньоекономічних договорів є взаєморозрахунки між сторонами – резидентами різних країн, які через їх специфіку прийнято називати міжнародними розрахунками.
Міжнародні розрахунки – це грошові розрахунки між установами, підприємствами, банками та окремими особами, пов’язані з рухом товарно-матеріальних цінностей та послуг у міжнародному обороті. Міжнародні розрахунки охоплюють торгівлю товарами та послугами, а також некомерційні операції, кредити й рух капіталів між країнами, у тому числі відносини, пов’язані з будівництвом об’єктів за кордоном і наданням економічної допомоги країнам. Переважна частина міжнародних розрахунків здійснюється безготівковим шляхом. Посередниками при цьому виступають, як правило, великі банки, в яких відкриті відповідні рахунки учасників зовнішньоторговельних операцій.
Основними суб’єктами міжнародних розрахунків є експортери та імпортери, а також банки, що їх обслуговують. При цьому провідна роль у міжнародних розрахунках належить банкам. Діяльність банків у сфері міжнародних розрахунків регулюється національним законодавством, правилами, що склалися у світі, окремими міжбанківськими угодами.
Основні функції банків та їх послуги, надані підприємствам-суб'єктам ЗЕД наступні:
- продаж і купівля для клієнтів іноземної валюти;
- надання позик в іноземній валюті;
- участь в інкасуванні платежів з-за кордону;
- участь в платежах клієнтів іноземним партнерам;
- ведення валютних рахунків клієнтів;
- ведення власних валютних рахунків у банках-кореспондентах за кордоном;
- надання послуг по документарному акредитиву;
- облік переказних векселів, що підлягають оплаті за кордоном;
- надання клієнту комерційної інформації, що являє для нього інтерес;
- інші.
Міжнародні розрахунки здійснюються крупними банківськими установами. Ступінь їх впливу в міжнародних розрахунках залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв’язків країни базування, застосування нею національної валюти, спеціалізації, фінансового положення, ділової репутації, мережі банків-кореспондентів. У зв’язку з цим з організаційно-технічного погляду міжнародні розрахунки – це регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов’язаннями, які виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Міжнародні розрахунки мають наступні особливості:
- по-перше, на відміну від внутрішніх, регулюються не тільки національними нормативними і законодавчими актами, але і міжнародними законами, банківськими правилами та звичаями, такими як, наприклад, Уніфікований чековий закон, затверджений Женевською конвенцією в 1931 р.; Уніфікований закон про перевідний і простий вексель, прийнятий Женевською вексельною конвенцією в 1930 р.; Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, остання публікація яких (№ 500) видана Міжнародною торгівельною палатою (МТП) в 1993 р.; Уніфіковані правила для інкасо, остання редакція яких вступила в силу з 1 січня 1979 р. (публікація МТП № 322); Уніфіковані правила для контрактних гарантій, видані МТП в 1978 р. (публікація №325); Уніфіковані правила для гарантій, які підлягають оплаті за вимогою, видані МТП 1992р. ( публікація № 458), та інші, які регулюють окремі форми і способи міжнародних розрахунків, визначають характер взаємовідносин учасників розрахункових операцій. Подібний розмах уніфікації міжнародних розрахунків з боку світового співтовариства викликаний інтернаціоналізацією господарських зв’язків, збільшенням обсягів міжнародних торгівельних угод і, внаслідок цього, розрахунків, універсалізацією банківських операцій….. ;
- по-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах, тому, з одного боку, на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів. З другого боку, нормальне функціонування міжнародних товарно-грошових відносин можливо лише за умови вільного обміну національної валюти на валюти інших країн, безперешкодного руху грошей. Отже, найбільш ефективне включення тієї чи іншої країни в міжнародний розподіл праці і міжнародні торгівельні розрахунки можливе лише на основі конвертованої валюти;
- по-третє, особливістю міжнародних розрахунків являється й те, що в країнах з частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження, які безпосередньо впливають на проведення зовнішньоторговельних розрахунків. Валютні обмеження – це законодавчі або адміністративні заборони, лімітування і регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями. Валютні обмеження звужують можливості і підвищують витрати на валютний обмін і платежі за міжнародними угодами. Основними принципами валютних обмежень є: дефіцит валюти, тиск зовнішньої заборгованості, проблеми з платіжним балансом. Головна мета їх введення – концентрація валютних цінностей в руках держави, а також вирівнювання платіжного балансу і підтримання валютного курсу національної грошової одиниці. При цьому можливі різні форми валютних обмежень, наприклад, обов'язковий продаж експортерами частини валютної виручки на внутрішньому валютному ринку, регулювання строків платежів по експорту та імпорту, зокрема контроль за авансовими платежами по імпорту і платежами в розстрочку по експорту.
Способи платежу визначаються залежно від механізму оплати товару відносно моменту його фактичної поставки. У зовнішньоторговельних операціях існують три способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит (рис.1.1).
Рис. 1.1. Способи платежу у зовнішньоторговельних операціях
Платіж готівкою здійснюється через банк під час передання продавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцю. Це означає, що товар повністю оплачується від моменту його готовності до експорту до моменту його переходу в розпорядження покупця. Сьогодні готівкові платежі в міжнародних розрахунках практично не використовуються, оскільки це дуже незручний спосіб платежу.
Магістр