Зразок роботи
Мета та завдання дослідження. Метою даної дипломної роботи є обґрунтування теоретичних засад та прикладних підходів щодо надання фінансових послуг малому бізнесу. Для досягнення поставленої мети передбачено постановку, формулювання і розв'язання наступних наукових та практичних завдань:
дослідити сучасний стан та розвиток малого підприємництва в країні;
провести аналіз стану ринку фінансових послуг;
вивчити світовий досвід надання фінансових послуг малим та середнім підприємствам;
проаналізувати основні показники діяльності АТ «Ощадбанк», визначити основні продукти та фінансові послуги для малого бізнесу;
визначити особливості та основні параметри кредитування малого бізнесу;
запропонувати елементи провідного досвіду банківських послуг для малого бізнесу;
навести підходи до мінімізації банківського кредитного ризику для малого бізнесу;
удосконалити підходи до використання реверсивного факторингу для забезпечення малого бізнесу обіговими коштами.
Об'єкт дослідження – процес надання фінансових послуг суб’єктам малого бізнесу.
....
1.1. Сучасний стан та розвиток малого підприємництва в країні
Малі та середні підприємства (МСП) є основою української економіки. 99,98% юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ФОП), зареєстрованих в Україні, належать до суб’єктів малого і середнього підприємництва. У секторі МСП здійснює комерційну діяльність понад 6,9 млн осіб, або близько 82% від усіх зайнятих. На сектор припадає 65% обсягу реалізації товарів, робіт та послуг та 64% валової доданої вартості [18, 21, 26, 27].
Малі та середні підприємства займають велику частку в таких галузях, як «будівництво», «адміністративне та допоміжне обслуговування», «професійна, наукова та технічна діяльність», в кожній з яких на них припадає понад 90% зайнятості. Крім того, на МСП припадає більш як 70% зайнятості в секторах «торгівля», «сільське, лісове та рибне господарство», «інформаційні послуги».
2016 рік став першим після початку поточної економічної кризи (з 2014 року), протягом якого відбулось зростання зайнятості та доданої вартості, а також вихід на позитивну рентабельність. У цілому за галузями та регіонами, зайнятість у МСП зросла на 1%. Зростання зайнятості спостерігалось у всіх сегментах за розміром, крім мікропідприємств, зростання доданої вартості — у всіх без ви- нятку сегментах. Відновлення МСП продовжилось і в 2017–2018 роках. Проте, це зростання поки не компенсувало падіння протягом 2010–2015 років.
Якщо в 2015 році зайнятість у МСП скорочувалась у всіх регіонах, крім Волинської області, то у 2016 зростання відбувалось в 15 з тих, щодо яких були дані, у 2017 - в 17, в 2018 - в усіх, крім Луганської області. Динаміка продажів була більш волатильною. У 2015 році в секторі МСП зростання обсягів продажів спостерігалось у 9 регіонах (з 21, за якими є дані), у 2016 - в 17 (з 20), у 2017 році - в 9 (з 20), у 2018 кількість таких регіонів збільшилась до 11 (з 21).
Із 26 галузей, відповідно до розміру підприємств, в 2018 році зростання продажів спостерігалось у 21 галузі. Особливо активно (вище 20%) зростали галузі «добування вугілля», «надання соціальних послуг», «мистецтво та розваги». Ще в 11 секторах темпи зростання перевищували 10%.
Більшість підприємців називають головними перешкодами для подальшого розвитку регуляторний тиск, корупцію та недостатній рівень попиту на свої товари та послуги. Оскільки це радше загальні складнощі, ніж проблеми винятково МСП, тому виділено проблеми, які підприємці можуть не усвідомлювати або які з певних причин не були включені до опитувань.
По-перше, за рахунок економії масштабу ефективність малих підприємств менша, ніж великих (у тих секторах, де представлені обидві категорії). Наприклад, це відображається у рівні зарплат та прибутковості. Як мінімум, держава має зменшити трансакційні витрати у випадках, коли вони спричинені регулюванням.
По-друге, одним із джерел попиту могли б стати зовнішні ринки, але частка МСП в експорті товарів удвічі менша за частку сектору у ВВП. Навіть за наявності можливих системних похибок у даних офіційної статистики щодо частки МСП в експорті товарів, робіт та послуг ця пропорція залишається чинною.
Реальна причина вбачається в тому, що в Україні висока вартість ведення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) - 74-те місце у світі, що зменшує активність МСП в експортних операціях. Ця проблема може бути частково вирішена шляхом вдосконалення та оптимізації державного регулювання експорту. Також МСП не експортують через відсутність партнерів та незнання ринків, в чому держава могла б надавати допомогу (і вже почала це робити).
Також, стримуючим фактором розвитку МСП є низький рівень їх інноваційності. Інновації та інноваційна діяльність притаманна великим підприємствам промислових та високотехнологічних секторів до яких в меншій мірі належать МСП. Ще одна проблема, яку підприємці усвідомлюють - це брак фінансових ресурсів. Як показали нові дані Національного банку, незалежним суб’єктам важче отримати банківський кредит, крім того для них кредити дорожчі.
Частка малих та середніх суб’єктів господарювання в економіці України є суттєвою. Малі та середні підприємства становлять 99,98% всіх суб’єктів господарювання за кількістю, 82% - за зайнятістю та 65% - за обсягами реалізації товарів, робіт та послуг (далі по тексту - «продажі»). У 2018 році 355 тис. МСП – юридичних осіб та 1,48 млн фізичних осіб-підприємців здійснили продаж товарів та послуг на 6,45 трлн грн.., створили доданої вартості на 1,6 трлн. Грн.. та залучили майже 7 млн. співробітників.
....
1.2. Аналіз стану ринку фінансових послуг
Відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 р. № 2664-ІИ ринок фінансових послуг постає як сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг.
За економічною сутністю ринок фінансових послуг — сукупність економічних відносин, які виникають між його учасниками при формуванні попиту і пропозиції на послуги, пов'язані зі здійсненням операцій із фінансовими активами. Сутнісні ознаки ринку фінансових послуг відображають його спорідненість із фінансовим ринком [4, 11, 32].
На ринку фінансових послуг фінансові посередники здійснюють професійну діяльність з фінансовими активами, яка визначається потребою спрямовувати рух грошових коштів від заощадників до позичальників, забезпечуючи при цьому прийнятний рівень дохідності, ризику та ліквідності.
Ринок фінансових послуг об'єднує різноманітні форми мобілізації, акумулювання та переміщення грошових коштів із вільного обігу в сферу інвестиційного використання за участю фінансових посередників.
Отже, основними ознаками ринку фінансових послуг є такі:
1) ринок фінансових послуг постає як сфера взаємодії фінансових посередників із клієнтами;
2) обслуговування клієнтів відбувається в процесі здійснення операцій із фінансовими активами;
3) ринок фінансових послуг має характер організованого ринку на основі укладання відповідних угод або продажу цінних паперів.
У вітчизняній літературі банки розглядаються як провідні інституції фінансового посередництва. У свою чергу, небанківські фінансові інституції поділяються на договірних фінансових посередників, які залучають кошти на основі договору з кредитором (інвестором), та інвестиційних фінансових посередників, котрі залучають кошти шляхом продажу кредиторам (інвесторам) своїх акцій, облігацій, паїв тощо.
Орієнтація на максимальне урахування індивідуальних потреб клієнтів призводить до сприйняття ринку фінансових послуг насамперед як клієнтоорієнтованого фінансового ринку.
Сегментація ринку фінансових послуг, на якому діють фінансові посередники, котрі суттєво відрізняються за характером діяльності, може здійснюватися за різними ознаками.
Залежно від спрямованості діяльності фінансових посередників ринок фінансових послуг може бути представлений як ринок фінансових послуг банків і небанківських установ (рис. 1.16).
До небанківських кредитних установ належать кредитні спілки, факторингові та лізингові компанії, ломбарди. До небанківських фінансових установ належать страхові компанії; інститути спільного інвестування; установи накопичувального пенсійного забезпечення; компанії з довірчого управління, компанії з управління майном при фінансуванні будівництва житла, торгівці цінними паперами та ін.
Рис. 1.16. Сегментація ринку фінансових послуг за видами діяльності фінансових посередників
Відповідно до класифікації інституційних секторів економіки України, розробленої на базі принципів міжнародного стандарту Системи національних рахунків (System of National Accounts — SNA), прийнятих Комісією Європейських співтовариств, Міжнародним валютним фондом, Організацією економічного співробітництва і розвитку, ООН та Світовим банком, кожна інституційна одиниця належить до одного з п'яти секторів економіки:
1) загального державного управління;
2) нефінансових корпорацій;
3) фінансових корпорацій;
4) приватних господарств;
5) некомерційних організацій.
....
СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО НАДАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ МАЛОМУ БІЗНЕСУ
3.1. Застосування провідного досвіду впровадження банківських послуг для малого бізнесу
Серед найбільш дієвих інструментів з підтримки МБ, які прийняті у світовій практиці, українські експерти пропонують такі:
субсидування відсоткової ставки (Російська Федерація, Туреччина, Угорщина, Великобританія та ін.). Мається на увазі відшкодування власних витрат підприємців по виплаті відсотків за залученими кредитами;
надання комерційним банкам фінансування для кредитування МБ;
застосування інструменту кредитних гарантій, прикладом якого є створення Національного фонду кредитних гарантій у Польщі. Така організація покликана виступати посередником між банками та суб’єктами бізнесу як гарант у кредитних відносинах між ними. Аналогічні установи є також у Кореї, США, Канаді, Іспанії, Таїланді, Великобританії та ін.;
створення регіональних гарантійних товариств та надання відстрочки платежів за гарантованими кредитами (Швейцарія);
фондування кредитних операцій центральним банком (Великобританія). Мається на увазі виділення Центральним банком ресурсів для забезпечення кредитування суб’єктів малого та середнього бізнесу банкам, що мають програми мікрокредитування;
пряма фінансова підтримка МБ, що розпочинають свою діяльність (Сербія, Латвія); ПС - без посередників, придбання основних фондів, пільговий лізинг;
надання прямих кредитів для підвищення конкурентоспроможності МБ (Латвія);
створення державних спеціалізованих фінансово-кредитних установ або ініціювання створення приватних банківських установ, що спецалізуються виключно на кредитуванні МБ (Ірландія, Данія) [38].
Кожен із зазначених інструментів потребує досить великих витрат для його впровадження, але на даний момент реалізація таких проектів є необхідною. На державному рівні варто розглянути доцільність запровадження довгострокової програми з розвитку кредитування МБ із зазначенням конкретних сум та джерел фінансування цієї програми. Успішність такої програми можлива, в першу чергу, за умови постійного контролю виконання заходів та контролю. Політика підтримки МБ: доступ до фінансово-кредитних ресурсів Європейський інформаційно-дослідницький центр витрат цільових коштів. Питання усунення перешкод доступу підприємств МБ до кредитних ресурсів має бути ключовим завданням такої програми.
Альтернативи, запропоновані банками та іншими фінансово-кредитними установами. Опитані СІРЕ-Україна 10 суб’єктів фінансово-кредитного ринку віддали перевагу таким інструментам підтримки МБ:
1) компенсація відсоткової ставки по кредитам комбанків для МБ;
2) мікрокредитування;
3) безповоротна фінансова підтримка;
4) програма консультативної підтримки зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД);
5) державні програми страхування фінансових ризиків МБ;
6) сприяння партнерству між МБ;
7) освітні та консалтингові програми, які забезпечують якість бізнеспроцесів та кредитоспроможність загалом
Пропозиції підтримки МБ:
• компенсація відсоткової ставки по кредитам комерційних банків;
• надання безповоротної фінансової допомоги на придбання основних фондів (засобів виробництва, сировини тощо);
• програми пільгової оренди приміщень і основних фондів /лізинг та надання безвідсоткових товарних кредитів.
• створення системи підтримки стійкого розвитку бізнесу на всіх стадіях розвитку; податкові пільги та пільгове (безвідсоткове) кредитування;
• грантова чи безповоротна фінансова допомога;
• консультування та правова допомога;
• фінансування бізнес-планів ФОП-початківців у повному обсязі, а не у формі одноразової виплати допомоги по безробіттю;
• маркетингова підтримка і забезпечення доступу до інформації про місцеві ринки;
• державне фінансування допоміжних функцій малого бізнесу (юридичне, бухгалтерське обслуговування);
• спрощена дозвільна система;
• податкові канікули
Таким чином, такі позиції щодо альтернатив підтримки вразливих категорій МБ можна відзначити щодо пільгового кредитування, зокрема компенсації відсоткової ставки по кредитам, а також безповоротної фінансової допомоги, в тому числі на придбання основних фондів.
Щодо інституційної основи політики підтримки МСБ:
• Активне залучення до політики на центральному рівні комерційних банків, інших фінансово-кредитних інституцій, які реально спроможні забезпечити розширення до необхідного обсягу фінансування та збільшення частки кредитів у фінансах МБ;
• Забезпечити максимально доступ українських фінансово-кредитних посередників (банків, інвестиційних компаній тощо) до програм підтримки МСП та зайнятості, які реалізуються Структурними фондами ЄС;
• Передбачити посилення участі державних фондів, зокрема Фонду підтримки підприємництва, Фонду соціального захисту інвалідів у реалізації програм підтримки бізнесу вразливих категорій підприємців чи підприємців із ризиками конкурентоспроможності з числа внутрішньо переміщених осіб, інвалідів тощо. Щодо інструментів фінансово-кредитної підтримки (у порядку пріоритетності):
• Віддати перевагу та збільшити обсяги фінансування за програмами субсидіювання відсотка за кредитами комерційних банків;
• Для вразливих категорій підприємців передбачити можливість прямого фінансування пільгового придбання основних фондів;
• Передбачити збереження податкових пільг та спрощеної системи оподаткування для МСП, прагнучи до більш сприятливої системи оподаткування. Зазначені інструменти суттєво не суперечать один одному, узгоджуються між собою і можуть впроваджуватись без істотного обмеження.
Світова практика фінансового забезпечення діяльності МБ базується на використанні краундфайдингових та краундсорсингових механізмів, які забезпечують як збирання коштів, так і формування інтелектуального і кадрового потенціалу на реалізацію проекту [36]. Безпосередньо збиранням коштів займаються краундфайдингові платформи, які успішно функціонують та поділяються на універсальні так цільові. Наведемо стислий огляд найбільш активних та результативних платформ (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Найбільш активні краундфайдингові платформи
Назва платформи Країна походження Спрямування Комісія платформи
Kickstarter США Креативні проекти, кінопродукція, відеоігри, музика, гаджети тощо 5%
IndieGoGo США Розвиток бізнесу, креативні проекти, родинні події (весілля, тощо) 4-9%
RocketHub США Мистецтво, наука, соціальні проекти Залежно від проекту
PeerBackers США Будь які проекти, в тому числі вже працюючи 5%
Booomerang Європа Соціальні та благодійні проекти 5%
Ulule
Франція Інноваційні та суспільні проекти 4-7%
DeRev
Італія Соціальні інновації 4-9%
Улей (Ulej)
Білорусь Соціально-культурне спрямування 10%
Спільнокошт (Biggggidea) Україна Освіта, мистецтво, наука 10-15%
Na-Starte Україна Різноспрямовані проекти 8%
Equitise Австралія, Н. Зеландія Різноспрямовані проекти 7,5%
MyMusicTaste Південна Корея Музикальні та творчі проекти Збір за послуги
Джерело [17]
Як бачимо, в світі існують різноспрямовані краундфайдингові платформи, які успішно фінансують різні інноваційні проекти.
Ще одним з видів з платформ є краудлендінг – це можливість надавати та брати грошові кошти в борг. Наприклад, кредитування фізичними особами фізичних осіб або кредитування фізичними особами юридичних осіб, як правило, малого та середнього бізнесу.
В Україні краудфайдінг досить стрімко розвивається причому в різних сферах починаючи від соціальних, творчих, екологічних до комерційних та політичних, тобто в тих, куди направлена наша увага в сьогоденні. Він являється можливістю виходу з кризи, яка відчутна в тому числі і в інноваційно-інвестиційній сфері економіки.
Першими проектами започаткованими за допомогою краудфандінгу були «Українська біржа благодійності» Фонду Віктора Пінчука, X-Ideas від Nescafe, вони займаються благодійністю.
Останнім часом в Україні почали з’являтися нові краудфандінгові платформи. Першою краудфандінговою біржею була «Спільнокошт/BigIdea» (www.biggggidea.com), заснована в 2008 р. За допомогою сайту більше ніж 11,5 тис. користувачів зібрали близько 3 212 тис. грн. та профінансували 54 успішні проекти. Першими успішними проектами «Спільнокошту» були медійні та освітні ініціативи. Сьогодні краудфандінгова платформа більше звертає увагу на колективне фінансування інновацій в сфері ІT, відновлюваної енергетики.
Наразі українські краудфандінгові платформи направлені більше на соціальні, екологічні та культурні проекти, вартість яких порівняно невелика. Люди більше схильні надавати гроші на благодійні справи, а не підприємцям, які починають свій бізнес.
Щодо ролі держави, вона полягає в створенні та підтримці дієвого інноваційного середовища та законодавства для регулювання краудфандінгу як окремого виду діяльності, оскільки досить багато питань до цього часу не врегульовано. Також важливо підвищувати ефективність та якість проведення Інтернет-платежів – оскільки зараз досі існую велика вірогідність шахрайства, котра зменшує бажання користувачів виконувати такі платежі. Крім цього потребує вдосконалення процедура отримання авторами стартапів зібраних коштів саме в банках, для подальшої роботи над проектами.
Таким чином, краудфандінг є гарним варіантом для залучення коштів у фінансування стартапів, проте як і кожна технологічна новинка, він потребує вдосконалення різних процесів, переважно саме в Україні. Для цього необхідні зусилля та бажання держави та обов’язково розробників проектів працювати над проблемою.
Краудфандінг як явище, не є повноцінним замінником інвесторів, бізнес-інкубаторів, ринкових контактів та зв’язків, але є реальним інструментом запуску стартапу підштовхуючи авторів до подальшої посиленої роботи, він дає можливість перевіряти доцільність ідеї, та зацікавленість споживачів в кінцевих результатах, оскільки інвестори котрі фінансують, і будуть першими користувачами по втіленого у життя проекту.
3.2. Підходи до мінімізації банківського кредитного ризику для малого бізнесу
Сьогодні для оцінки і вимірювання кредитного ризику найбільшими фінансовими інститутами світу використовуються такі методології VaR: CreditMetrics, CreditRisk+, Portfolio Manager, CreditPortfolioView, Jarrow- Tumbull Model, sTransition [16, 33]. Вони є модернізованими варіантами початкової методології, а отже розглянемо їх трохи детальніше в розрізі підходів до оцінки кредитного ризику:
1. Актуарний підхід. Він заснований на моделюванні дефолту як Пуассонівського процесу. Прикладом застосування такого підходу є модель CreditRisk+. Переваги моделі в тому, що ймовірність дефолту визначається як змінна величина, застосовується аналітичний метод розрахунку ризику, використовуються порівняно невеликі обсяги вхідних даних, враховуються макроекономічні фактори при оцінці ймовірностей дефолту. Недоліками є занадто велика спрощеність моделі та неможливість інтегрування кредитного та ринкового ризиків.
2. Визначення дефолту як раціонального рішення власників капіталу не перевіряти свої позиції заради виживання фірми. Прикладом цього підходу є система Portfolio Manager, яка призначена для оцінки та управління кредитним ризиком портфеля активів. Кредитний ризик не ототожнюється лише з дефолтом, а визначається як зміна майбутньої ринкової вартості активів, тому підхід до оцінки кредитного ризику повністю відповідає методам, які використовуються для оцінки ринкових ризиків. Кредитний VaR розраховується на основі стандартних відхилень від центру розподілу очікуваних збитків. Переваги моделі: розрахунок ведеться на основі доступної інформації. Недоліки моделі полягають в залежності від даних фінансової звітності та їх якості.
3. Застосування сучасних моделей оцінки кредитного ризику, заснованих на концепції ризикової вартості як підсумкової міри ризику, необхідної для розрахунку розміру капіталу банку. Однією з найвідоміших моделей оцінки кредитного ризику на базі показника ризикової вартості є система CreditMetrics, яка отримала широке визнання як методологічний стандарт у сфері ризик-менеджменту. Переваги: використання моделювання методом Монте-Карло. У цьому методі зміни вартості активів генеруються псевдовипадковим чином. Метод відрізняється високою точністю та здатністю моделювати практично всі зміни. Недоліки: ігнорування факторів ринкового ризику, таких як випадкові зміни відсоткових ставок та валютних курсів, розподіл випадкових величин не є нормальним.
4. Модель на основі підходу «зверху вниз».
Магістр