Зразок роботи
Вступ
На сучасному етапі розвитку світової економіки відбуваються суттєві зміни всієї системи міжнародних відносин, посилюється взаємовплив та взаємозалежність різних сфер і чинників економіки, що є закономірним і цілком логічним процесом. Поступове накопичення кількісних змін у розбудові світового господарства привели світ до якісно економічного зростання, до більш високої стадії інтеграції – глобалізації.
Міжнародні економічні відносини з другої половини ХХ століття розвиваються під значним впливом процесу глобалізації. Глобалізація сприяє об’єднанню міжнародних відносин на двосторонньому й регіональному рівнях в суцільну систему у вимірі всієї планети.
Найхарактернішою ознакою глобалізації є посилення взаємодії і взаємозалежності в сучасному суспільстві, завдяки чому формується, «світове суспільство». Ядром цього суспільства є глобальна економіка, яка працює як єдина система у режимі реального часу і в масштабі усієї планети.
1. Поняття міжнародні економічні відносини і глобалізація
Концепт системи міжнародних економічних відносин – це системоутворююче (інтегральне) відношення, що виражає єдність цілісність системи: загальну мету системи в цілому та її підсистем усіх рівнів, механізм функціонування системи в цілому та її підсистеми, а також норми поведінки її суб'єктів – мотивація діяльності, прийняття рішень, визначення критерію ефективності тощо. Інакше кажучи, наявність специфічних інтегральних властивостей робить численність взаємопов'язаних елементів системою. З позицій сучасних реалій, тих зрушень, які відбувались у розвитку світового співтовариства, як системоутворюючого зв'язку, що забезпечує єдність-цілісність міжнародних економічних відносин, виступають дві властивості (ознаки):
• різновид ринкового типу економічних відносин, що отримав назву «соціально-орієнтована ринкова система»;
• інтернаціоналізація економічних відносин, що переростає в інтеграцію та глобалізацію. тобто процес формування єдиного наднаціонального економічного (торговельного, виробничо-інвестиційного, валютно-кредитного та фінансового) простору.
Саме ці властивості визначають специфіку змісту і структури міжнародних економічних відносин.
Визначення міжнародних економічних відносин як соціальне керованої ринкової системи досить рельєфно віддзеркалює її сучасний стан:
• ринковість;
• досить відчутна дія неринкових, інституційних регуляторів як на регіональному, так і на міжрегіональному і глобальному рівнях;
• прагнення до контролю кон'юнктури світового ринку і активного впливу па внутрішні національні ринки з боку міжнародних інститутів, транснаціональних корпорацій за допомогою різних інструментів, у тому числі й ринкових.
Міжнародні економічні відносини здатні до ринкового саморегулювання за коригуючої ролі ТНК, міждержавних та наддержавних інститутів. Це є важливою особливістю системи міжнародних економічних відносин. Міжнародні економічні відносини є інформаційною системою в інформаційному суспільстві. Це – одна з граней її соціального типу, що визначає її функціонування і розвиток, оскільки: інформація та інформаційна технологія є одним з вирішальних чинників зростання продуктивності праці, конкурентоспроможності фірми, національного господарства, регіональних угруповань, ТНК.
Конкурентоспроможність на базі інформаційних технологій досягається за рахунок:
– різкого зростання швидкості економічних процесів шляхом зниження енергомісткості, матеріаломісткості, переходу до безвідходного виробництва;
використання інформаційних технологій є головним чинником прийняття правильних управлінських рішень;
інформаційні технології роблять ефективними дрібносерійне виробництво, орієнтоване на конкретну людину;
інформація та інформаційні технології змінюють характер накопичення багатства, а в кінцевому підсумку – саме поняття «багатство».
Міжнародна економічні відносини – соціальнокерована система ринкового типу. Міжнародна економічні відносини – інформаційна система в інформаційному суспільстві. Відбувається трансформація від уречевленого багатства до знань та іншої корисної інформації. Інформація, як правило, втілюється в речових чинниках, але вони не здатні до самовираження. Відтак накопичення людського капіталу стає пріоритетним. Характерною ознакою міжнародних економічних відносин є те, що вони з самого початку завдяки своїй ринковій природі та інформаційності є відкритою системою достатньо високого ступеня відкритості.
Глобалізація (від англ. «globe» – земна куля) – складний, багатогранний процес, який має безліч проявів та включає багато проблем. Саме це робить проблематичним дати єдине, однозначно сформульоване визначення глобалізації, яке б охопило всі сторони цього вкрай складного явища, що має планетарні масштаби.
На думку вчених, глобалізація – це термін, який не тільки важко визначити, але й визначити точну дату її початку. Незважаючи на це, деякі з них роблять спроби це зробити. Лорд Дарендорф стверджує, що ця дата – 20 липня 1969 року, коли перша людина досягла Місяця і побачила Землю як єдине ціле. Ця теза пояснює, що незважаючи на різноманітність Землі, вона все ще є однорідною планетою.
Термін «глобалізація» вперше з'явився в 1985 році як назва книги Рональда Робертсона – соціолога. Відтоді цей термін почали використовувати в наукових дискусіях, але лише на початку 1990-х років глобалізація набула все більшої популярності. Існує багато визначень глобалізації, але все ще бракує стандартного, який би виконував своє завдання в різних наукових середовищах. Тому є потреба надати декілька визначень, які розглядають глобалізацію з економічної точки зору. Існують такі визначення:
Розвиток міжнародних економічних відносин в умовах глобалізації
Розвиток міжнародних економічних відносин характеризується такими процесами, як міжнародна економічна інтеграція, глобалізація та транснаціоналізація світової економіки.
Міжнародна економічна інтеграція – це досить висока, ефективна і перспективна ступінь розвитку світової економіки, якісно новий і доволі складний етап інтернаціоналізації господарських зв'язків. Важливо підкреслити, що в цьому процесі відбувається не тільки зближення національних економік, а й забезпечується спільне рішення актуальних економічних задач. Процеси економічної інтеграції відбуваються як на двосторонній, так і на регіональній або на глобальній основі.
У сучасних умовах інтеграційні процеси носять регіональний характер і проявляються в регіонах з найрозвинутішою економікою та інтенсивним розвитком НТП: Західна Європа; Північна Америка; Південно-Східна Азія; Південна Америка. Головними учасниками і організаторами інтеграційного процесу виступають: держави; ТНК; різні політичні партії та громадські організації; національні групи населення та окремі особи.
Сучасними особливостями процесів міжнародної економічної інтеграції є динамічний розвиток; нерівномірність (за регіонами, рівнем розвитку); глобальний субрегіоналізм тощо. Глобалізація міжнародних відносин характеризується посиленням взаємозалежності та взаємовпливу різних сфер суспільного життя і діяльності в галузі міжнародних відносин. Вона охоплює практично всі сфери суспільного життя, включаючи економіку, політику, ідеологію, соціальну сферу, культуру, екологію, безпеку, спосіб та умови життя тощо.
Процес глобалізації охоплює різні сфери світової економіки: зовнішню, міжнародну, світову торгівлю товарами, послугами, технологіями; міжнародний рух факторів виробництва; виробниче, науково-технічне, технологічне, інжинірингове та інформаційне співробітництво. Особливого значення набувають інновації, які впроваджуються у всі галузі та сфери діяльності. На макроекономічному рівні глобалізація проявляється в прагненні держав та інтеграційних об'єднань до економічної активності поза своїми кордонами за рахунок лібералізації торгівлі, зняття торгових й інвестиційних бар'єрів, створення зон вільної торгівлі тощо. Крім того, процеси глобалізації та інтеграції охоплюють міждержавні узгоджені заходи щодо цілеспрямованого формування системи економічного, правового, інформаційно-комунікаційного, політичного простору у великих регіонах світу. На мікроекономічному рівні глобалізація проявляється в розширенні діяльності компаній за межі внутрішнього ринку, адже створення і розвиток ТНК дозволяє обійти існуючі бар'єри.
Основним суб'єктом глобальних економічних процесів виступають багатонаціональні та глобальні ТНК, тому що зовнішньоекономічна діяльність в більшості випадків для них має більш важливе значення, ніж внутрішні операції. Пріоритетним напрямком розвитку світових ТНК стає інноваційне інвестування, що забезпечує їх конкурентоспроможність і проникнення на міжнародні ринки, створення всередині ТНК необхідної інфраструктури, для розробки, просування і реалізації інноваційних проектів.
У зв’язку з вищезазначених, можна стверджувати, що ТНК – є основою процесу глобалізації, її головною рушійною силою.
Магістр