Зразок роботи
1.2. Система управління трудовим потенціалом в органах публічної влади
В сучасних умовах на систему управління персоналом в сфері публіч-ного управління значний вплив чинять фактори зовнішнього середовища, реформування організаційної структури, розвиток конкуренції, мінливі внутрішні і зовнішні зв’язки. Тому необхідний новий підхід до формування та реалізації системи управління персоналом, який характеризується орієнта-цією на підвищення ефективності функціонування органів публічного управління. Для запровадження ефективної системи управління персоналом необхідно визначити основні складові формування системи управління персоналом органів публічного управління, окреслити напрями розвитку та розробити алгоритм реалізації системи управління персоналом.
Утвердження демократичної правової держави, розв'язання складних соціально-економічних і політичних проблем її розвитку вимагає постійної уваги до роботи з персоналом органів влади. І саме від дієвості системи управління персоналом залежить якість реалізації функцій влади, рівень вті-лення в життя управлінських рішень та державних вимог.
Відтак, використання системного підходу до управління персоналом органів публічного управління надає можливість асоціювати його з систе-мою, що включає до свого складу сукупність адміністративної, технічної та індивідуально-культурної (людської) підсистем, які поміж собою взаємоза-лежні та певним чином взаємодіють. Відповідно до цього, управління персоналом складається з його планування, постановки перед працівниками відповідних завдань, застосування індикаторів оцінки отриманих результатів діяльності та контролю за виконанням завдань. За цих умов управління персоналом включає у себе ефективну кадрову політику, забезпечення співробітництва між членами колективу, покращення їхнього інформаційного забезпечення, мотивацію, організацію підвищення кваліфікації співробітників та інші складові роботи менеджера.
Слід акцентувати увагу, що на думку Т. Покотило, ефективне форму-вання та використання трудового потенціалу органів місцевого самовряду-вання залежить від результативності дотримання таких принципів управління персоналом: системність управління всіма складовими організаційно-економічного механізму управління трудовим потенціалом організації; ра-ціональне формування трудового потенціалу; відповідність матеріального та нематеріального стимулювання до повного розкриття трудового потенціалу мотивам працівників; відкритість інформації щодо мети діяльності підприє-мства і очікуваної трудової поведінки працівника; окупність інвестицій у розвиток трудового потенціалу; цілеспрямованість напрямів розвитку трудового потенціалу організації стратегії його розвитку; оптимізація рівнів ієрархії організаційної структури управління; формування корпоративної культури та організаційної структури управління згори донизу; активізація інтелектуальної складової трудового потенціалу організації; самомотивація працівників до повної реалізації їхнього трудового потенціалу.
Природньо, що під дією об'єктивних та суб'єктивних факторів склад персоналу органів публічного управління постійно змінюється. Ці зміни певним чином обумовлені плинністю кадрів і необхідністю підвищення кваліфікації, а також змінами мотиваційних складових у відношенні до праці. Тому виникає гостра необхідність в управлінському впливі на структуру персоналу, його чисельність і склад працівників. Існування цих та інших проблем викликає необхідність визначення основних складових формування системи управління персоналом органів публічного управління (Додаток Б).
Вважаємо, що сучасна система управління персоналом та підходи до її реалізації повинна використовувати фундаментальні і найновіші принципи теорії наукового управління.
В їх числі підбір службовців, які якнайкраще відповідають посаді для виконання тих чи інших посадових інструкцій, дієве використання мате-ріального стимулювання, реалізація необхідної підготовки та підвищення кваліфікації держслужбовців, використання методів наукового аналізу при визначенні можливостей вирішення поставлених задач.
В подальшому, при формуванні шляхів і напрямів розвитку системи управління персоналом, її орієнтації на соціальні аспекти і інтереси окремої людини, відчутно зміняться завдання і пріоритети в системі управління пер-соналом органів публічного управління. Зважаючи на зростаючу роль людського фактору, одним з найважливіших завдань удосконалення управління персоналом постає забезпечення розвитку персоналу, що передбачає необхідність вкладення інвестицій в персонал, а не простого формування його чисельного складу відповідно до наявних робочих місць.
При цьому необхідним вбачається симбіоз прийнятих управлінських рішень не тільки з інтересами установи, але і з інтересами соціальної складової - її колективу (рис. 1.2) [19, с. 187-190].
Ефективне функціонування та надійність системи управління персона-лом органів публічного управління багато в чому залежить від можливості оперативного реагування на виникаючі проблеми та загрози. Загальна оцінка стану системи управління та її зміни під впливом прийнятих управлінських рішень потребують врахування внутрішніх зв’язків та попередження нега-тивних реакцій на різних рівнях. Відповідно управління персоналом повинне формуватися на принципах системного підходу і програмно-цільового управління.
Зазначимо, що формування управління персоналом на принципах сис-темного підходу визначається охопленням всіх працівників державних організацій, зв’язок управлінських рішень у межах підсистеми з визначенням їх впливу на систему в цілому. При цьому програмно-цільовий підхід обумовлює необхідність узгодження завдань і цілей розвитку кожного окремого державного службовця з цілями організації. Адже лише таке поєднання дасть змогу забезпечити сталий розвиток публічної організації, яка буде супроводжуватися формуванням персональної зацікавленості кожного службовця у ефективній діяльності органів публічного управління.
Магістр