Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ РЕСУРСАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
1.1. Головні аспекти розвитку інвестиційної діяльності в Україні
В умовах ринкового середовища, що швидко змі¬нюється, чим не зав-жди позитивно впливає на ефек¬тивність діяльності підприємств, великого значення набуває виважена інвестиційна діяльність, яка по¬требує від підпри-ємств пристосування й адаптації до умов як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.
Сьогодні Україна стоїть на шляху всебічних і все¬поглинаючих перет-ворень. За таких умов проблема налагодження стабільного інвестиційного процесу стає однією з першочергових.
Для підприємств, що не мають можливості ви¬користовувати внутрішні фінансові ресурси, до¬цільним кроком є залучення інвестицій. Перебіг, характер, інтенсивність та ефективність управління інвестиційними процесами багато в чому залежать від інвестиційного клімату країни.
На жаль, інвестиційний клімат в Україні не може бути охарактеризова-ний як сприятливий через низку проблем, які заважають його розвитку. Це зокрема: нестабільність нормативно-правової бази; постійні коливання курсу національної грошової одиниці; по¬літична нестабільність; недостатній рівень розвитку валютного регулювання; низький рівень забезпечен¬ня привабливості об’єктів інвестування, інвестицій¬ної діяльності банків, розвитку та функціонування парабанківської системи; недостатня кількість віль¬них економічних та офшорних зон та інших.
Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», «інвес-тиціями є всі види майнових та ін¬телектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та всіх інших видів діяльності». Ве¬лику роль відіграють іноземні інвестиції.
Інвестиційну діяльність можна розглядати з двох позицій - у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні, на думку Л. М. Петренко, ін¬вестиційна діяльність - це діяльність, пов’язана із вкладенням коштів в об’єкти інвестування з метою одержання прибутку 21.
У вузькому ж розумінні, як зазначає В. Г. Федо¬ренко, інвестиційна діяльність, власне інвестування, визначається як процес перетворення інвестиційних ресурсів у вкладення 29, с. 505.
Інвестиційну діяльність слід розуміти у більш широкому сенсі та розк-ривати це поняття як на мікро-, так і на макрорівні, та ви¬значати ефективніс-тю використання інвестиційних ресурсів.
З огляду на таке розуміння інвестиційної діяльності, велике значення мають результати господар¬ської діяльності інвестиційних галузей, їх техніч-ний рівень, організація виробництва, здатність до засво¬єння інновацій. Ці результати здійснюють основний вплив на ін¬вестиційний цикл, окупність і віддачу інвестиційних ресурсів.
Економічна криза в нашій країні супроводжу¬ється скороченням інвес-тиційної активності. При цьому зменшення капітало¬вкладень відбувається вищими темпами, ніж спад виробництва.
Більшу частину інвестиційних ресурсів нашої країни становлять власні кошти підприємств - 75,2% їх загального обсягу, 24,8% здійснюється за ра-хунок централізованих капіталовкладень.
В Україні чинники, які впливають на процес інвестування, перебувають у такому стані, що не можуть сприяти розвиткові цього процесу. Однак світовий досвід свідчить, що вихід з кризи немож¬ливий без збільшення обсягу інвестицій.
Отже, активізацію інвестиційної діяльності гальмує економічна криза, а вихід з кризи без істот¬ного збільшення капіталовкладень неможливий.
Однак, з проведенням грошової реформи в Укра¬їні з’явився фактор стабілізації економіки, який слід закріпити і зміцнити проведенням реальних, а не декларативних реформ. Йдеться про подолання інфляції.
Як відомо, високі темпи інфляції роблять абсо¬лютно неефективним нагромадження фінансових ресурсів, спрямованих на здійснення довгостроко¬вих проектів. Зниження інфляції дає можливість нормалізувати фінансовий стан підприємств, сти¬мулювати збільшення виробництва.
На загальний стан економіки значно впливає податкове законодавство, яке в Україні має низку недоліків. Тому, в майбутньому було б доцільно пе¬редбачити зниження податкового тиску на виробни¬цтво, диференціювання податкових ставок залежно від пріоритетності сфер виробництва, застосуван¬ня податкових пільг (канікули) при оподаткуванні прибутку, що використовується для розвитку ви¬робництва.
Аналізуючи думки вчених можна дійти висновку, що інвестиційний процес у державі з ринковою економікою має виходити з до¬держання таких принципів:
об’єктивна необхідність визнання довго- і середньотермінових циклів інвестиційної активності;
взаємодія локальних, галузевих, регіональних і народно-господарських циклів інвестиційної ак¬тивності;
формування ринкових важелів в інвестиційній сфері одночасно з ана-логічними процесами в інших галузях народного господарства;
логічність і цілісність інвестиційного циклу; спадкоємність у реалізації конкретних заходів, пріоритетність спрямування коштів для реалізації інвестиційного процесу 15, с. 28-29.
У всьому світі фінансування капіталовкладень значною мірою здійснюється у вигляді кредитних ресурсів. Однак, внаслідок недо-сконалості нашої банківської системи та загального стану економіки інвестиційні кредити нині майже не надаються. Банківська система України не має можливості достатньою мірою кредитувати власно¬го виробника.
Одним із джерел внутрішнього фінансування є посилення контролю за зовнішньоекономічними операціями, що забезпечить повернення експортно-го виторгу. Особливе значення в умовах скорочення внутрішнього інвестування має міжнародна допомога нашій країні. Вона надається у формі кредитів та капіталовкладень. Іноземні кредити для нашої економіки досягли значного розміру, однак використовуються переважно на поточне споживання. Часто Україна одержує «зв’язані» кредити, надання яких передбачає використання цих коштів на купівлю товарів у країни-кредитора. Україна залишається інвестиційно привабливою для іноземних інвесторів, проте з потенційною можливістю невиконання боргових зобов’язань.
Українська економіка потребує саме капіталів для будівництва нових, реконструкції та модернізації діючих підприємств. Але, на жаль, зарубіжні аналітики розглядають нашу державу як регіон з майже 100% ризиком для інвестицій.
Задля покращення інвестиційного клімату треба забезпечити необхідні умови функціонування бізнесу та розробити систему гарантій і пільг інозем-ним інвесторам.
Пріоритетами розвитку економіки є впровадження освітньої, наукової та науково-технічної діяльності, здійснення заходів з концентрації інвес-тиційних ресурсів на реалізації інвестиційних та інноваційних проектів.
Аналіз стану правового регулювання в інвестиційній сфері Україні, свідчить про те, що інвестиційне законодавство потребує подальшого вдос-коналення, адже незважаючи на розгалужену систему правових актів, гово-рити про цілісну і взаємоузгоджену систему законодавства наразі передчас-но.
Національне законодавство у сфері регулювання інвестиційної діяльності нестабільне, нормативно-правова база зазнає постійних змін, оскільки в процесі її формування одні нормативно-правові акти приймаються, інші відміняються, або їх положення знаходять своє відображення в інших нормативно-правових актах.
Основними напрямками вдосконалення інвестиційної привабливості України для іноземних інвесторів повинні стати:
- послідовне зниження тиску на інвесторів і відсутність диверсифіко-ваних джерел інвестицій, нерівномірність їх розподілу між регіонами;
- створення дієвих механізмів управління інвестиційною діяльністю;
- реструктуризація економіки, пріоритетне залучення інвестицій у га-лузі, що особливо потребують капіталовкладень;
- мотивація суб’єктів господарювання стосовно довгострокових вкла-день, а також населення щодо вкладення коштів в розвиток економіки, а не на споживання;
- стимулювання реінвестування;
- удосконалення інвестиційного законодавства та забезпечення його стабільності;
- забезпечення гарантій інвесторам;
- відповідність між надходженням і витрачанням інвестиційних ресур-сів 5, с. 131-133.
Отже, під інвестиційною діяльністю слід розуміти організовану діяль-ність, що здійснюється в реально існуючих у країні умовах господарювання за допомогою практичних дій суб’єктів інвестиційної діяльності, функцій, які полягають у цілеспрямованому процесі знаходження необхідної кількості інвестиційних ресурсів, виборі відповідних об’єктів чи інструментів для їх вкладання, розробці і впровадженні поетапної інвестиційної програми чи стратегії, та забезпеченні ефективної її реалізації з метою отримання прибутку та/чи іншого позитивного ефекту.
Активна державна позиція та комплексний підхід щодо вирішення іс-нуючих проблем, пов’язаних з інвестиційною діяльність на мікро- і макрорівнях, дозволить із максимальною ефективність реалізувати Україні свій потенціал в інвестиційній сфері, що стане передумовою її сталого економічного розвитку в майбутньому 13.
Магістр