Зміст
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
1.1 Сутність та економічне значення собівартості продукції
1.2 Історія розвитку та сучасний стан управління собівартістю продукції
1.3 Особливості формування собівартості та методика нарахування статей калькуляції
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ «КИЇВМЛИН»
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства ВАТ «Київмлин»
2.2 Аналіз факторів виробництва, які впливають на формування собівартості продукції на підприємстві ВАТ «Київмлин»
2.3 Проблемні питання формування і пошуку шляхів зниження собівартості продукції на підприємстві
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ «КИЇВМЛИН»
3.1 Пошук резервів зменшення матеріальних ресурсів як необхідна умова зниження собівартості продукції
3.2 Техніко-економічні фактори зниження собівартості у результаті реалізації інвестицій
3.3 Конкурентоспроможність продукції як основа зниження собівартості продукції
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВИСНОВКИ
За результатами дослідження сформулюємо головні висновки.
Собівартість продукції перебуває у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відбиває більшу частину вартості продукції й залежить від зміни умов виробництва продукції. Істотний вплив на рівень витрат роблять техніко-економічні фактори вироб¬ництва. Цей вплив проявляється залежно від змін у техніці, технології, організації виробництва, у структурі і якості продукції, величині витрат па її виробництво. Від правильності й своєчасності визначення фактичної собіварто¬сті продукції, що випускає підприємство, безпосередньо залежить сво¬єчасність і ефективність управлінських рішень, правильність визначен¬ня пріоритетів подальшого розвитку виробництва. Від того, наскільки правильно буде сформовано собівартість про-дукції (робіт, послуг) і визначено валовий і оподатковуваний прибуток, може залежати й фінансовий стан підприємства.
В роботі зроблено історичний огляд і розглянуто сучасні підходи до формування собівартості та обгрунтовано підхід автора до цих питань. В роботі також обгрунтовано проблемні питання формування і облі¬ку накладних витрат промислового підприємства і запропоновано шляхи їх вирішення.
Запропоновано наукові засади формування обліку і аналізу собівар¬тості продукції з метою її зниження. Розроблено також низку методик управління собівартістю за рахунок аналізу, обліку і планування обсягів виробництва продукції, якості про¬дукції, підвищення конкуренто-спроможності, раціонального використан¬ня матеріальних ресурсів, ефективного використання основних фондів.
Показано також, як отримані результати можуть бути застосовані для оптимізації собівартості продукції: Як окрему задачу розглянуто можливість застосування методів управління собівартістю продукції на підприємстві борошномельної підгалузі харчової промисловості. Значну увагу в роботі також приділе¬но дослідженню факторів, що вливають на собівартість продукції. На основі глибокого аналізу обсягів виробництва і реалізації про¬дукції виявлено наукові засади взаємозв'язку даних показників з за¬гальною теорією управління собівартістю.
У роботі, яка припускала вивчення формування, калькулюван¬ня і управління собівартістю, було виявлено такі шляхи її зниження.
1. Вирішальною умовою зниження собівартості слугує безперерв¬ний технічний прогрес. Впровадження нової техніки, комплек¬сна механізація і автоматизація виробничих процесів, вдоскона¬лення технології. Впровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції.
2. Серйозним резервом зниження собівартості продукції є роз¬ширення спеціалізації і кооперації. Тобто обсяг продукції, що випускається, безпосередньо впливає на собівартість, оскільки зменшуються витрати робочої сили на 1 одиницю праці. Розви¬ток спеціалізації вимагає встановлення і найраціональніших ко¬оперованих зв'язків між підприємствами.
3. Зменшення трудових витрат у відповідності П(С)БО 16 «Ви¬трати», де стаття «Адміністративні витрати» (рах. № 92) не включається до складу виробничої собівартості, частина загальновиробничих витрат (рах. 91) списується на виробничу собі-вартість, а частина - на собівартість реалізації. Даний фактор веде до зниження собівартості, а отже, зменшується і питома вага заробітної платні в її структурі [31].
4. Збільшення продуктивності праці за рахунок збільшення і пе¬ревиконання встановлених норм виробітку, в ході чого рекомен¬дується здійснювати організаційно-технічні заходи.
5. Раціональне, використання матеріальних ресурсів, дотримання найсуворішого режиму та економія їх на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства відобразиться на ве¬личині собівартості.
6. Безперервна поставка матеріальних ресурсів запобігає просто¬ям у виробництві і веде до ритмічного, рентабельного викори¬стання обладнання підприємства, знижує витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання.
7. Удосконалення ведення бухгалтерського обліку. Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, по¬слуг) встановлюється самостійно підприємством і включає:
• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• загальновиробничі витрати.
8. Вибір правильного методу амортизації. Кумулятивний метод, метод зменшення залишкової вартості і метод прискореного зменшення залишкової вартості - найпривабливіші для підпри¬ємства, оскільки протягом перших років експлуатації об'єктів (коли вони практично нові) нагромаджується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об'єктів за допомогою амортизації, що відноситься на собівартість продукції. Як наслі¬док використання цих методів призводить до того, що у подаль¬ші періоди собівартість продукції значно знижується.
9. Зменшення витрат на транспортування і зберігання продукції.
10. Зменшення витрат на брак, тобто зниження собівартості за ра¬хунок списання невиправного браку і виправлення поправного браку. Використання і впровадження даних шляхів зниження та й форму¬вання і калькуляції собівартості продукції дозволить борошномельному підприємству ВАТ «Київмлин»:
• значно поліпшити свій фінансовий стан, забезпечити ритмічність, рентабельність, ефективність виробничого процесу;
• зробити позитивний вплив на удосконалення процесу вироб¬ництва за рахунок цільового використання матеріальних, трудо¬вих і фінансових ресурсів.
Магістр