Витрати підприємства та напрями їх оптимізації (ID:380339)

ВСТУП Постановка проблеми. Розвиток ринкових відносин, трансформація вітчизняної економіки та її інтеграція в європейський простір зумовлюють потребу в удосконаленні функцій управління. Реалізація цих процесів безпосередньо залежить від правильного розуміння економічної сутності основних елементів діяльності підприємств, важливою складовою яких є виробничі витрати. Подальше дослідження сутності витрат має суттєве значення як для визначення їх ролі в системі управління діяльністю, так і для досягнення ефективного управління підприємствами. Тому тема курсової роботи: «Витрати підприємства та напрями їх оптимізації» є актуальною. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значна увага дослідженню економічної сутності витрат приділена в роботах вітчизняних та зарубіжних науковців – І.О. Бланка, Ф.Ф. Бутинця, С.Ф. Голова, В.П. Завгороднього, О.В. Карпенко, Л.В. Нападовської, М.С. Пушкаря, В.В. Сопка, Н.М. Ткаченко, Р.В. Вандер-Віла, С.А. Котлярова, В.Ф. Палія, Я.В. Соколова, А. Яругової, Ч.Г. Хорнгрена, Дж. Тостера, Г.А. Велша та Д.Г. Шорта, П. Й. Атамаса, М. А. Болюха, В. З. Бурчевського, Н. М. Бондаренка, В. В. Голомба, Т. О. Дзюби, І. Є. Давидовича, В. М. Добровського, О. М. Збиранника, Г. В. Козаченка, Ю. С. Цал-Цалко та інші. Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Удосконалення обліково-аналітичної системи управління витратами на підприємстві потребує проведення їх системного дослідження з метою прийняття оптимальних управлінських рішень. Мета роботи полягає у дослідженні загальноекономічних аспектів сутності поняття «витрати виробництва», визначенні способів їх оптимізації на підприємстві. Для досягнення зазначеної мети було поставлено наступні завдання: - дослідити сутність витрат підприємства; - навести методичні підходи до системи операційних витрат підприємства; - навести загальну характеристику фінансової діяльності підприємства; - оцінити ефективність механізму управління витратами підприємства; - оцінити вплив структури витрат на результати фінансово-господарської діяльності; - запропонувати системний підхід до управління витратами підприємства; - зазначити резерви зменшення витрат підприємства. Об’єкт дослідження – витрати підприємства. Предмет дослідження – витрати підприємства та способи їх оптимізації. Методи дослідження. Для досягнeння поставлeної мeти були використані загальнонаукові та спeціальні мeтоди наукового пізнання. Зокрeма, такі мeтоди як: вивчення і аналіз наукової літератури; вивчення і узагальнення вітчизняної та зарубіжної практики; абстрагування при визначeнні сутності катeгорії «витрати підприємства»; мeтод систeмного підходу; мeтод групувань для побудови класифікації витрат, а також методи моделювання, порівняння, аналізу та синтезу. Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 30 найменувань на 3 сторінках. Загальний обсяг роботи – 73 сторінки, включаючи 21 таблицю і 5 рисунків. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ Критичний аналіз різних тлумачень сутності витрат дозволяє сформулювати такі висновки:  усі трактування сутності витрат означають одне і те ж, а саме – це витрати підприємства, пов’язані з виконанням певних операцій;  згідно з розглянутими нормативними документами, витрати приймають форму відтоку або зменшення активів і визнаються у звіті про фінансові результати (сукупні доходи) на основі безпосереднього зв’язку між понесеними витратами і надходженнями за відповідними статтями доходів;  собівартість є важливим якісним показником діяльності підприємства;  у результаті систематизації розвитку теорій вартості можна припустити, що подальший їх розвиток повинен відбуватись у напрямі посилення центральної ролі людини, яка виступає основним видом капіталу, який має назву «людський капітал». Визначено власне тлумачення сутності витрат на виробництво: це вартість використаних ресурсів на виготовлення готових виробів найбільш економічно вигідними методами з дотриманням такої технології виробництва, яка одночасно забезпечує оптимальну величину витрат для отримання прибутку та максимально можливу споживчу цінність готового продукту. Було також визначено критерії ефективності функціонування підприємства, способи вимірювання даних характеристик. Операційна робота виступає одним з активних напрямів роботи підприємства, а характеристики результативності та продуктивності характеризує ефект і рівень від її функціонування. Операційна робота на підприємстві відповідає операційна система. Показник продуктивності характеризує діяльність операційної системи як відношення результатів до витрат. Самостійно показник продуктивності не має можливості охарактеризувати операційну діяльність — тому слід мати базу порівняння. Також, розглядаючи операційну діяльність, слід зазначити відмінності між процесами виробництва продукції та надання послуг на підприємствах і в організаціях. Основна відмінність полягає в тому, що процес надання послуг характеризується не наявною властивістю, тоді як продукція є фізичним результатом конкретної виробничої операції. Відмінності полягають в тому, що при наданні послуг часто дуже важливим фактором є вдале розташування сервісних приміщень, а також те, що в ньому часто приймають участь самі споживачі, що практично вони не мають можливості зробити під час виробництва продукції. Однак наявне твердження також не слід сприймати односторонньо. Так, наприклад, виробники часто надають послуги у вигляді сервісного обслуговування продукції, яку вони випускають; немало підприємств зі сфери обслуговування виробляють фізичну продукцію, яку пропонують своїм клієнтам під час надання послуг. Досить детально вивчивши та проаналізувавши діяльність підприємства ТОВ «Штеко» можна дійти таких висновків: У ТОВ «Штеко» існує ряд труднощів і проблем, пов'язаних із загальним нестабільним станом у сучасній економіці. Тому удосконалення обліку витрат для підприємства набуває важливого значення. Воно дозволить поліпшити свою виробничо-фінансову діяльність шляхом виявлення резервів підвищення ефективності використання його потужностей і ресурсів для досягнення намічених цілей. У процесі аналізу було виявлено, що майно ТОВ «Штеко» складається майже на 100 % з позикових джерел формування майна, структура активів підприємства не дозволяє підприємству розраховуватися з найбільш терміновими зобов’язаннями. Велика частка кредиторської заборгованості свідчить про те, що ТОВ «Штеко» не платоспроможне. Багато грошових коштів вкладено у товари, але протягом звітного періоду у підприємства спостерігається зниження об’ємів реалізації, хоча були здійснені великі витрати на збут. ТОВ «Штеко» має велику собівартість товарів, тому для більшого економічного ефекту слід збільшити ціну реалізації або збільшити фізичний об’єм реалізації, за умови, якщо не можна знизити ціну закупки товарів. Для покращання платоспроможності треба реалізувати товари, зайві запаси та необоротні активи. Це вивільнить грошові кошти та скоротить витрати підприємства на утримання активів. Також слід розробити програму вивільнення грошових коштів з дебіторської заборгованості, методом знижок та пільг для підприємств, для спонукання підприємств –боржників повернути заборгованість за товари. Для покращання ділової активності слід направити маркетингові зусилля ТОВ «Штеко» на пошук нових партнерів та ринків збуту своїх товарів. Це призведе до збільшення фінансових результатів та покращання фінансового стану підприємства. Для покращання фінансової незалежності ТОВ «Штеко» слід створити резервний фонд, збільшити розмір статутного капіталу, або зменшити обсяг кредиторської заборгованості. Всі ці заходи дозволять підприємству не опинитися у стані банкрутства із нестачею власного капіталу, якщо підприємство зазнає збитків у своєї діяльності. Оскільки на підприємстві існує дві великі проблеми – проблема збуту та оптимізації кредиторської заборгованості, на них потрібно звернути особливу увагу. Проблему збуту можна вирішити через реалізацію продукції з негайною оплатою і, звісно ж, шляхом зниження відпускних цін. Щодо кредиторів, то потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків зі постачальниками. Пошук ефективних механізмів управління фінансовими ресурсами та забезпечення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлює необхідність розробки певної фінансової стратегії на даному етапі розвитку підприємства. Адже, сьогодні нас відділяє вже немало часу відтоді, як Україна стала на шлях ринкових перетворень. Цей шлях і досі залишається складним та заплутаним, а часом навіть незбагненним пересічному громадянину, що давно звик чути про реформування економіки, не помічаючи реальних змін на краще. На думку багатьох західних економістів, роботи яких використовувались автором під час написання даної роботи, проблема української промисловості полягає в тому, що керівники багатьох підприємств є вихованцями старої командно-адміністративної системи господарювання, в якій, при відсутності функціонуючого ринкового механізму та дефіцитності ресурсів, споживчий попит сприймався як небажане явище або, навіть, як гальмо економічного розвитку. Відмінність ринкової економіки в цьому відношенні полягає в тому, що споживчий попит в будь-якій формі розуміється виробником як стимул до збільшення обсягів виробництва. Світовий досвід вчить нас тому, що дійсне просування на шляху реформ залежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних форм господарювання. Важливу роль в цьому процесі в Україні відіграє об'єктивний аналіз фінансового стану підприємств. Аналіз також показав, що на підприємстві ТОВ «Штеко» існують резерви збільшення прибутку і рентабельності. До них відносяться: а) резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення об'єму реалізації продукції, що склав 77,79 тис.грн. Реалізація резерву можлива шляхом проведення рекламних акцій серед постійних клієнтів підприємства у вигляді тимчасових знижок або інших особливих умов, щоб стимулювати їх поступово повернути попередні обсяги замовлень; б) зниження витрат на гривню товарної продукції на 0,015 грн. (в тому числі за рахунок зменшення матеріальних витрат, амортизації та інших операційних витрат) дозволить збільшити суму прибутку на 2357,49 грн. Реалізувати цей резерв можна шляхом збільшення закупочних партій товарів, за рахунок реалізації вище зазначеного резерву, і тим самим здобуття відповідних знижок; в) резерв підвищення рентабельності продажів за рахунок зазначених вище резервів підвищення прибутку складе 2,88%. Таким чином, використовуючи виявлені резерви, ТОВ «Штеко» може одержати додатковий прибуток в сумі 2435,28 тис.грн. і збільшити рентабельність виробництва до 20,76%. Таким чином, удосконалення системи управління витратами націлене на постійний пошук і виявлення резервів економії ресурсів, нормування їх витрат, планування, облік та аналіз витрат за їх видами, стимулювання ресурсозбереження і зниження витрат з метою підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. В умовах ринковій економіці управління витратами повинно означати створення єдиної, раціональної, чітко та безперебійно функціонуючої системи з певними цільовими установками та взаємопов'язаними елементами. Само по собі управління витратами є важливою складовою управлінського обліку, а основні її елементи будуть визначатися функціями, що виконує система управління витратами, а сама система управління витратами повинна впроваджуватися на комплексній основі, забезпечуючи взаємозалежне вирішення поставлених задач. Тільки такий підхід буде сприяти різкому росту економічної ефективності роботи підприємства.