«Управління процесом формування прибутку (за матеріалами ТОВ «Красноармійська кондитерська фабрика»)» (ID:77590)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ "ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ" Допущений до захисту факультет технології і організації виробництва кафедра ЕіМ . Зав. кафедрою _________ С.М. Лисенко . (підпис, дата) (ПІБ) ДИПЛОМНА РОБОТА Д 0101 43 43.3 757 ДР (позначення) Тема: «Управління процесом формування прибутку (за матеріалами ТОВ «Красноармійська кондитерська фабрика»)» Виконавець, студент . О.В. Лихацька (підпис, дата) (ПІБ) група МОАс-11 Керівник дипломної роботи В.І. Матвійчук (підпис, дата) (ПІБ) Консультант: Н.І.Дяченко (підпис, дата) (ПІБ) Консультант: А.І.Сергієнко (підпис, дата) (ПІБ) Нормоконтролер ______________ Н.Ю. Ляшок (підпис, дата) (ПІБ) КРАСНОАРМІЙСЬК – 2012 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ „ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ” Факультет «Економіки та управління Кафедра „Економіки і менеджменту” підприємством» Спеціальність 7. 03060101 – „Менеджмент організації і адміністрування” ЗАТВЕРДЖУЮ: Зав. кафедри___________С.М.Лисенко „_____”_______________ 2012 р. ЗАВДАННЯ на дипломну роботу студентки ______________Лихацької Оксани Володимирівни___________________ (прізвище, ім'я, по батькові) 1. Тема проекту (роботи) «Управління процесом формування прибутку на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійська кондитерська фабрика»»_____________________________________________ затверджена наказом по інституту_____________________________________ 2. Термін здачі студентом закінченого проекту (роботи) 17.05.2012________. 3. Вихідні дані до проекту (роботи) нормативні документи, законодавчі акти, статистична звітність Відокремленого підрозділу «Шахта «Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля», літературні джерела, періодичні видання тощо _____. 4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, що їх належить розробити) 1. Теоретичні аспекти управління прибутком підприємства, 2. Аналіз техніко-економічних показників ТОВ «Красноармійська кондитерська фабрика», 3. Удосконалення процесу управління прибутком на ТОВ «Красноармійська кондитерська фабрика», 4. Охорона праці на підприємстві та заходи щодо поліпшення умов охорони праці на ТОВ «Красноармійська кондитерська фабрика». 6. Консультанти з проекту (роботи), із зазначенням розділів проекту, що їх стосуються Розділ Консультант Підпис,дата Завдання видав Завдання прийняв 1 Дяченко Н.І. 4 Сергієнко 7. Дата видачі завдання______________________________________________ Керівник ___________(підпис) Завдання прийняв до виконання ____________ (підпис) Календарний план № Назва етапів дипломного проекту (роботи) Термін виконання етапів проекту (роботи) Примітки 1 Вибір і затвердження теми дослідження 22.02-25.02.2011 2 Складання завдання на виконання дипломної роботи, складання плану роботи 26.02-28.02.2011 3 Вивчення економічної літератури з обраної теми роботи та написання першого розділу 01.03-10.03.2011 4 Аналіз статистично-економічної інформації з досліджуваної проблеми та написання другого розділу дипломної роботи 11.03-15.03.2011 5 Розробка рекомендацій та заходів щодо підвищення ефективності економіки, які розглянуті в ракурсі обраної теми роботи та написання третього розділу дипломної роботи 16.03-5.04.2011 6 Оформлення вступу, висновків, реферату, демонстраційних аркушів 6.04-15.04.2011 7 Оформлення дипломної роботи та підписання її у нормоконтролера 16.04-30.04.2011 8 Подання виконаної роботи на зовнішнє рецензування 31.04-16.04.2011 9 Попередній захист дипломної роботи, підписання дипломної роботи у завідувача кафедри та подання документів до ДЕК 17.05.2011 Студент-дипломник _______________ О.В. Лихацька (підпис) Керівник проекту _______________В.І. Матвійчук (підпис) РЕФЕРАТ Дипломна робота містить 91 сторінку, 13 таблиць, 11 рисунків, 27 джерел. Об'єкт дипломної роботи – ТОВ «Красноармійська кондитерська фабрика». Предмет дослідження - теоретичні, методичні і практичні проблеми управління прибутком в сучасних умовах господарювання. Метою роботи є розробка засобів щодо удосконалення процесу формування прибутку на підприємстві. Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі вирішено такі задачі: - визначено теоретичні основи формування та управління прибутком; - охарактеризовано сучасну політику оподаткування прибутку в Україні; - наведено основні поняття та класифікацію видів прибутку залежно від стадії формування та розподілення; - охарактеризовано напрями діяльності підприємства та проаналізовано основні техніко-економічні показники його діяльності за 2007-2011 рр.; - проаналізовано фінансові результати діяльності підприємства та його фінансовий стан; - наведено аналіз прибутковості та витрат на виробництво продукції; - розроблено економіко-математичну модель залежності прибутку підприємства від отриманих доходів та витрат; - рекомендовано впровадження рекламного бюджету як найдоступнішого способу збільшення прибутковості; - розглянуто шляхи охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях. Методи дослідження: загальнонауковий індуктивний метод, порівняльний і статистичний аналіз, структурний аналіз, факторний аналіз. ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВА, СОБІВАРТІСТЬ, АНАЛІЗ, ОПОДАТКУВАННЯ, ВИТРАТИ, ЗБУТ, РЕКЛАМНИЙ БЮДЖЕТ, УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ. Д 0201 43 43.3 757 ДР Ізм. Аркуш № документа Підпис Дата Розробила Лихацька .О.В. «Управління процесом формування прибутку на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійська кондитерська фабрика»» Літера Аркуш Аркушів Консульт. Дяченко Н.І., 4 94 Консульт. Сергієнко О.М. Керівник Матвійчук В.І. КІІ ДВНЗ «ДонНТУ», каф. ЕіМ МОА 11с Н. контр. Ляшок Н.Ю. Зав. каф. Лисенко О.М, ЗМІСТ ВСТУП..........................................................................................................................6 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА……………………………………………………………………8 1.1 Прибуток підприємства як економічна категорія та об’єкт управління…………………………………………………………………………….8 1.1 Прибуток підприємства як особлива форма майна в законодавстві України………………………………………………………………………..13 1.3. Процес формування прибутку та основні методи управління прибутком підприємства..…………………..…………………………………………………...20 1.4 Сучасні проблеми управління прибутком промислового підприємства та напрями їх вирішення………………………………………………………………30 2 АНАЛІЗ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ТОВ «КРАСНОАРМІЙСЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА»………………………..35 2.1. Загальна характеристика ТОВ "Красноармійська кондитерська фабрика"...35 2.2. Аналіз техніко-економічних показників (ТЕП) підприємства…………...….40 2.3. Аналіз основних результатів діяльності підприємства………………………44 2.4. Факторний аналіз прибутку ТОВ "Красноармійська кондитерська фабрика"……………………………………………………………………………..46 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ НА ТОВ «КРАСНОАРМІЙСЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА»…………………50 3.1. Рекомендації щодо застосування економіко-математичної моделі для визначення дії впливових факторів на величину прибутку……………………...50 3.2. Рекламна політика ТОВ «Красноармійська кондитерська фабрика» як метод збільшення прибутку………………………………………………………………..60 3.3. Рекомендації щодо здійснення ефективної рекламної політики підприємства……….………………………………………………………………..64 4. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ УМОВ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ТОВ «КРАСНОАРМІЙСЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА»……………………………………………………74 4.1. Охорона праці в Україні та вимоги до охорони праці у виробничих приміщеннях на ТОВ «Красноармійська кондитерська фабрика»……………....74 4.2. Аналіз шкідливих та небезпечних факторів на ТОВ «Красноармійська кондитерська фабрика»……………………………………………………………..78 4.3. Соціально-економічний ефект від впровадження рекомендованих заходів………………………………………………………………….………….…82 ВИСНОВКИ……………………………………………………..……………….….87 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................................92 ДОДАТКИ……………………………………………………………………..…….95 Д 0201 43 43.3 757 ДР 5 94 Ізм Аркуш № документа Підпис Дата ВСТУП Прибуток підприємства є джерелом власних фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення фінансово-господарської діяльності. Їх нестача спричиняє виникнення боргів, що у кінцевому підсумку може призвести до фінансової кризи і банкрутства. Зростання прибутку значною мірою визначає темпи економічного розвитку країни, окремих регіонів, збільшення суспільного багатства і підвищення життєвого рівня населення. Чинниками, що впливають на фінансові результати у різних галузях економіки, можуть бути: діючий порядок формування та використання прибутку підприємств, зміни обсягів виробництва в галузі, ефективність фінансового менеджменту підприємств, тощо. Теоретичнi та практичнi аспекти управління прибутку підприємств розглянуті в працях науковців: Д. Рікардо, Адам Сміт, Е.С. Хендріксен, М.В. Ван Бреда, К. Маркс, Ф. Енгельс, серед вітчизняних науковців: Грязнова А., Кодацький В.П., Мочерний С.В., Бондар Н.М. та ін. Прибуток є основною метою діяльності підприємства. Прибуток підприємства залежить від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної діяльності підприємства. Зростання прибутку створює фінансову базу для економічного розвитку підприємства. У зв'язку з цим задачею підприємства є не тільки отримання максимального розміру прибутку в поточному періоді, а його ефективний розподіл, використання, формування та планування для забезпечення подальшого зростання компанії. Серед чинників, що впливають на зміну прибутку можна виділити об'єм виробництва продукції, збут продукції, витрати на виробництво, собівартість, ціна на продукцію. Проблема грамотного і ефективного управління прибутком є найактуальнішою на сучасному етапі розвитку економіки України. Багато підприємств прагнуть максимізувати прибуток в короткостроковому періоді і не здійснюють фінансових вкладень в розвиток виробництва. Це відбувається частково через нестачу економічних знань керівництва підприємств, частково через нестабільність економічної ситуації в країні. Механізм ефективного управління прибутком повинен сприяти підвищенню ефективності виробництва і стимулювати його розвиток. На більшості українських підприємств даному і найважливішому аспекту надається недостатня увага. Об'єкт дипломної роботи – ТОВ «Красноармійська кондитерська фабрика». Предмет дослідження - теоретичні, методичні і практичні проблеми управління прибутком в сучасних умовах господарювання. Метою роботи є розробка засобів щодо удосконалення процесу формування прибутку на підприємстві. Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі вирішено такі задачі: - визначено теоретичні основи формування та управління прибутком; - охарактеризовано сучасну політику оподаткування прибутку в Україні; - наведено основні поняття та класифікацію видів прибутку залежно від стадії формування та розподілення; - охарактеризовано напрями діяльності підприємства та проаналізовано основні техніко-економічні показники його діяльності за 2007-2011 рр.; - проаналізовано фінансові результати діяльності підприємства та його фінансовий стан; - наведено аналіз прибутковості та витрат на виробництво продукції; - розроблено економіко-математичну модель залежності прибутку підприємства від отриманих доходів та витрат; - рекомендовано впровадження рекламного бюджету як найдоступнішого способу збільшення прибутковості; - розглянуто шляхи охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях. Теоретичною основою дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі управління прибутком. Нормативну базу дослідження склали чинні законодавчі та нормативні документи. Інформаційною базою дослідження є дані первинного обліку та звітності підприємства ТОВ «Красноармійська кондитерська фабрика». 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА 1.1. Прибуток підприємства як економічна категорія та об’єкт управління Прибуток як економічна категорія є головною рушійною силою підприємництва та виробництва. Кількісно прибуток визначається як різниця між доходом від реалізації продукції та сукупними витратами на її виробництво. За економічною природою прибуток є перетвореною формою чистого доходу, а отже, характеризує чистий доход у тому вигляді, в якому той виступає на поверхні економічних явищ в умовах економічної відокремленості виробника. Чистий доход - виражена у вартісній формі вартість додаткового продукту, який являє собою основну складову доходу. Джерело чистого доходу - додаткова і певною мірою необхідна праця. Оскільки чистий доход є категорією розподілу, то його можна також визначити як реалізований надлишок вартості товару понад виробничі витрати. Внаслідок відхилення ціни товару від його вартості чистий доход кількісно не збігається з вартістю додаткового продукту. Відокремленість витрат виробника, які набувають форми собівартості, зумовлює відокремленість доходу, який набуває форми прибутку. Д. Рікардо вважав, що величина прибутку залежить від заробітної плати: прибуток зростає, якщо знижується заробітна плата. Одним з головних чинників підвищення прибутку є суспільна продуктивність праці, яка, зростаючи, зумовлює зниження вартості робочої сили [17, с. 14-15]. Американський вчений Шумістер у роботі «Теорія економічного розвитку» розробив теорію підприємницького прибутку. Підприємницька діяльність, на його думку, полягає у використанні підприємцем нових комбінацій виробництва. Це породжує різницю між діючими цінами і витратами, що знижуються (внаслідок нових комбінацій). Ця різниця становить підприємницький прибуток, який виражає цінність підприємницького внеску у виробництво, є показником і умовою економічного розвитку[7, с. 26-27]. Шотландський економіст Адам Сміт був першим, хто охарактеризував прибуток як суму, яка може бути витрачена без вилучень капіталу. Англійський економіст Дж. Хікс уточнив це визначення, стверджуючи, що прибуток — це сума, яку підприємство може витратити протягом певного проміжку часу і в кінці цього проміжку мати той же рівень матеріального добробуту. Е. С. Хендріксен та М. В. Ван Бреда вказують на те, що прибуток — це надлишок після підтримки матеріального добробуту фірми на досягнутому рівні, визначеному на початок і кінець звітного періоду, до його використання чи розподілу[17, с. 16]. Існує також інше трактування прибутку, згідно з яким прибуток визначається як потенційна можливість підприємства розширювати свій бізнес без залучення зовнішніх джерел фінансування. Прибуток у цьому розумінні відповідає сумі, яку підприємство протягом звітного періоду може витратити, не зменшуючи свого матеріального добробуту, або не погіршуючи свій фінансовий стан. Отже, і це визначення прибутку також пов'язане із поняттям матеріального добробуту, а, значить, і для нього характерна така ж неоднозначність, як і для наведених вище. Загалом же прибуток — це сума зростання власного капіталу за звітний період [16, с. 29]. Економісти нашої країни тривалий час визнавали лише марксистську теорію і керувалися нею в економічній і політичній практиці. К. Маркс і Ф. Енгельс створили власну теорію, у тому числі прибутку, аналізуючи процес капіталістичного відтворення в його чистому вигляді. За Марксом прибуток у торгівлі — це частина додаткової вартості, створеної в процесі виробництва, яку промисловець оплачує персоналу за те, що він реалізує вироблений товар. Зважаючи на сучасний стан економіки, розвиток сфери виробництва та різноманітність форм підприємницької діяльності, найоптимальнішим визначенням, що розкриває сутність прибутку як економічної категорії слід вважати визначення А.Г. Грязнової, що дає наступне визначення прибутку. Прибуток – це різниця між доходами, отриманими від реалізації продукції, основних засобів та іншого майна, виконаних робіт, надання послуг, здійснення позареалізаційної діяльності та нарахованою сумою витрат на виробництво реалізації продукції та здійснення інших видів діяльності[7, с. 32]. Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує визначені функції. По-перше, характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства. Але всі аспекти діяльності підприємства за допомогою прибутку оцінити неможливо. Такого універсального показника і не може бути. Саме тому при аналізі виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства використовується система показників. Значення прибутку полягає в тому, що він відбиває кінцевий фінансовий результат. Разом з тим на його величину впливає ряд залежних і не залежних від підприємства факторів. Практично поза сферою впливу підприємства знаходяться кон’юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси. Певною мірою залежать від підприємства такі фактори, як рівень цін на реалізовану продукцію і заробітну плату, рівень господарювання, компетентність керівництва і менеджерів, конкурентоздатність продукції, організація виробництва і праці, його продуктивність, стан і ефективність виробничого і фінансового планування. Перераховані фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість, тому для з’ясування кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції і вартість витрат і ресурсів, використаних у виробництві. По-друге, прибуток має стимулюючу функцію. Її зміст полягає в тому, що вона одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків і інших обов’язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників. По-третє, прибуток є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Він надходить у бюджети у виді податків і поряд з іншими дохідними надходженнями використовується для фінансування задоволення спільних суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм[18, с. 7]. В умовах ринкової економіки значення прибутку величезне. Прагнення до його одержання орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачу, зниження витрат на виробництво. При розвинутій конкуренції цим досягається не тільки мета підприємництва, але й задоволення суспільних потреб. Для підприємця прибуток є сигналом, що вказує, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери. Свою роль відіграють і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки в напрямку засобів, організації виробництва і збуту продукції. Економічна нестабільність, монопольне становище товаровиробників спотворюють формування прибутку як чистого доходу, приводять до прагнення одержання доходів головним чином у результаті підвищення цін. Усуненню інфляційного наповнення прибутку сприяють фінансове оздоровлення економіки, розвиток ринкових механізмів ціноутворення, оптимальна система податків. Ці задачі повинна виконувати держава в ході здійснення економічних реформ. Розглядаючи прибуток як економічну категорію, ми говоримо про неї абстрактно. Але при плануванні й оцінці господарської і фінансової діяльності підприємства, розподілі прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства, використовуються конкретні показники. Ємним інформативним показником є прибуток до оподаткування. Досягнення високих результатів роботи підприємства припускає управління процесом формування, розподілу і використання прибутку. Управління включає аналіз прибутку, його планування і постійний пошук можливостей його збільшення. Економічний прибуток – найважливіша стадія роботи, що передує плануванню і прогнозуванню фінансових ресурсів підприємства, ефективного їхнього використання. Результати аналізу є основою для прийняття управлінських рішень на рівні керівництва підприємством і є вихідним матеріалом дня роботи фінансових менеджерів. У задачі аналізу фінансових результатів входять: - оцінка динаміки показників прибутку; - вивчення складених елементів формування прибутку; - виявлення і вимір впливу факторів, що впливають на прибуток; - аналіз показників рентабельності; - виявлення й оцінка резервів зростання прибутку, способів їхньої мобілізації[21, с. 11]. Аналіз динаміки балансового прибутку, темпів його приросту в зіставленні з динамікою величини і приросту чистого прибутку становить значний інтерес. Результати аналізу можуть свідчити про зниження темпів приросту чистого прибутку в порівнянні з балансовим, і навпаки. Корисну інформацію можна почерпнути з аналізу динаміки частки чистого прибутку в балансовому. Якщо частка чистого прибутку росте, це свідчить про оптимальну величину податків, що сплачуються, зацікавленості підприємства в результатах роботи й ефективному господарюванні. Прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг займає найбільшу питому вагу в структурі балансового прибутку підприємства. Її величина формується під впливом трьох основних факторів: собівартості продукції, обсягу реалізації і рівня діючих цін на реалізовану продукцію. Найважливішим з них є собівартість. Кількісно в структурі ціни вона займає значну питому вагу, тому зниження собівартості дуже помітно позначається на зростанні прибутку за інших рівних умов. 1.2. Прибуток підприємства як особлива форма майна в законодавстві України Стаття 139 Господарського кодексу України (далі ГКУ) визнає майном сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Майнові цінності в залежності від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, можуть належати до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Зміст цих понять та перелік об'єктів, що відносяться до тієї або іншої економічної форми, встановлені в ст. 139 ГКУ, в законах та підзаконних нормативно-правових актах з питань бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Видом майна суб'єктів господарювання також є цінні папери[2]. Прибуток (доход) суб'єкта господарювання можна назвати особливим майновим фондом суб'єкта господарювання, що відноситься до складу коштів. Правовий режим прибутку включає: поняття прибутку, порядок і методи обчислення прибутку, зобов'язання суб'єкта господарювання зі сплати податків з прибутку та механізм його здійснення, права суб'єкта господарювання з використання прибутку. Прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Прибуток (доход) суб'єкта господарювання — це основний узагальнюючий показник фінансових результатів його господарської діяльності. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87, прибуток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. При цьому під доходами зазначене Положення розуміє збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внески власників), а під витратами — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками)[13, с. 98]. Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає: 1) загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх остаточного погашення (ліквідації); 2) доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами; 3) доходи від товарообмінних (бартерних) операцій, від страхової діяльності, від операцій з розрахунками в іноземній валюті, від продажу товарів пов'язаним особам, від продажу основних фондів або нематеріальних активів, від операцій з цінними паперами і деривативами, від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, від оподаткування дивідендів, від операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями, від виконання довгострокових договірних зобов'язань тощо; 4) доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій, лізингу (оренди); 5) доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, і виявлені у звітному періоді; 6) доходи з інших джерел[22, с. 41]. Валові витрати виробництва та обігу — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власних (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Так, питання щодо розподілу прибутку та збитків товариства з обмеженою відповідальність: вирішують загальні збори учасників товариства (ч. 4 ст. 145 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ)), загальні збори акціонерів (ч. 2 ст. 159 ЦКУ). Затвердження порядку формування і розподілу доходу виробничого кооперативу здійснюють загальні збори членів виробничого кооперативу (ч. 1 ст. 102 ГКУ) [2], [3]. Порядок використання прибутку державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, визначено у ст. 75 ГКУ. Зокрема, згідно з ч. 8 вказаної статті державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов’язаних з їх діяльністю: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання(оплати праці); резервний фонд; інші фонди, передбачені статутом підприємства. Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану. Статтею 1 Декрету КМУ «Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій» від 10 травня 1993 р. встановлено, що державні підприємства, установи і організації після сплати обов'язкових платежів провадять відрахування від прибутку, що залишається в їх розпорядженні, на технічне переобладнання виробництва, освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів і нового будівництва та на поповнення власних оборотних коштів за нормативами, встановленими органами, які виконують функції з управління майном, що перебуває у державній власності[5]. Стосовно казенних підприємств ч. 8 ст. 77 ГКУ встановлює, що порядок розподілу та використання прибутку (доходу) казенного підприємства визначається фінансовим планом, який затверджується в порядку, встановленому статтею 75 ГКУ для державних комерційних підприємств. Держава може впливати на вибір суб'єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону. Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності встановлюються КМУ. Важливим фактором в формування чистого прибутку є податок на прибуток, який підприємства мають сплачувати державі. Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій. До 2012 року податок на прибуток становив 25%, але згідно нових змін, які набрали чинність з прийняттям Податкового кодексу України (далі ПКУ) нині діють інші відсоткові ставки: з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року ставка податку на прибуток становила 23% і має надалі тенденцію до зниження: 1) з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток; 2) з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків; 3) з 1 січня 2014 року - 16 відсотків[4]. Сумарне зменшення податку на 9% виглядає досить переконливим. Однак варто пам'ятати про декілька положень ПКУ, згідно з якими оподатковуваний прибуток може відчутно зрости. По-перше, через заборону відносити до валових витрат будь-які товари і послуги, придбані у платників єдиного податку (крім придбання робіт і послуг у фізичної особи-підприємця, який здійснює діяльність у галузі інформатизації). По-друге, через заборону включення до валових витрат послуг у сфері консалтингу, реклами, маркетингу та інжинірингу, що були надані нерезидентами, які мають офшорний статус. Не включатимуть до валових витрат і роялті: 1) на користь нерезидента (в обсязі, що перевищує 4% від виручки за рік, що передує звітному); 2) на користь офшорних компаній; 3) на користь особи, яка не є фактичним (бенефіціарним) власником такої оплати за винятком випадків, коли фактичний власник надав право отримувати таку оплату іншим особам; 4) якщо роялті виплачується щодо об'єктів, права інтелектуальної власності на які вперше виникли у резидента України. Такі нововведення мають припинити схеми оптимізації з використанням платників єдиного податку і виплат нерезидентам, одночасно компенсуючи зниження ставки податку на прибуток. Звичайно, не обійдеться без жертв, якими стануть платники єдиного податку, зокрема законослухняні. Крім того, новий Податковий кодекс надав деякі переваги під час оплати податку на прибуток. До таких пільг відносяться платники податків з доходом менш ніж 3 млн грн на рік. З 1 квітня 2011 по 1 січня 2016 вони можуть взагалі не платити податок на прибуток (точніше, ставка податку для них становить 0%). Утім є низка умов, які такий платник податку має виконати. По-перше, його працівники (особи, які перебувають з ним у трудових відносинах) повинні отримувати зарплату у розмірі не менше ніж 2 мінімальні заробітні плати, встановлені законом. Таким чином, соціальні відрахування істотно зростають для підприємств. По-друге, платник податків має відповідати одному з наступних критеріїв: 1) бути створеним після 1 квітня 2011 р.; 2) протягом останніх трьох років (або якщо з моменту створення минуло менше трьох років — протягом усіх попередніх періодів) одержувати щорічний дохід в розмірі не більше 3 млн грн, при цьому середня кількість найманих працівників за весь період не повинна перевищувати 20 осіб; 3) у період до набрання чинності Податкового кодексу бути платником єдиного податку, мати виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до 1 млн грн і середню кількість працівників — до 50 осіб. При цьому необхідно враховувати, що якщо в будь-якому звітному періоді показник доходу, середній кількості працівників або їхньої заробітної плати буде перевищений, то прибуток, отриманий в такому звітному періоді, має оподатковуватися у звичайному (не пільговому) порядку. Нульова ставка податку на прибуток не поширюється на суб'єктів підприємництва, що створені шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації в період після набрання чинності Кодексу. Але в противагу негативних явищ Податкового кодексу є і позитивні. Зокрема, вже з 1 січня 2011 р. на 10 років звільняється від оподаткування прибуток: 1) від надання готельних послуг (готелів категорії від 3 до 5 зірок); 2) від основної діяльності підприємств легкої промисловості (крім виробництва продукції на давальницькій сировині); 3) від продажу електричної енергії, створеної з відновлювальних джерел енергії; 4) від основної діяльності підприємств суднобудівної промисловості; 5) від основної діяльності підприємств літакобудівної промисловості; 6) підприємств машинобудування для агропромислового комплексу[3]. З огляду на вищенаведене можна зробити наступні висновки. Прибуток (доход) суб'єкта господарювання, як було сказано вище, — це основний узагальнюючий показник фінансових результатів його господарської діяльності. Прибуток підприємства можна розглядати як майно, оскільки він охоплює всі ознаки цього поняття, що розкриваються в Господарському кодексі України, зокрема, має вартісне визначення (національна валюта України), виробляється чи використовується у діяльності суб'єктів господарювання та відображається в їх балансі. Прибуток суб’єктів господарювання регулюється багатьма нормативними актами та законами, постановами тощо. Згідно українського законодавства, кожен суб’єкт господарювання має сплачувати податок на прибуток, який з прийняттям Податкового кодексу України, зменшений. Також внесені зміни і до інших положень сплати податку на прибуток (спрощення системи оподаткування, податкові канікули для деяких видів господарювання). Але спостерігається і негативний вплив нового законодавства на оподаткування. До таких слід віднести нульову ставку оподаткування, що майже не буде впроваджена через умови нарахування, а також і те, що критичне значення розміру прибутку (який не можна перевищувати для спрощення оподаткування) є низьким. Навіть серед коротко освітлених вище положень Кодексу з податку на прибуток важко сказати, як насправді діятимуть задекларовані правила, це покаже час і настрій держапарату. Безумовно, що інші умови і обмеження спровокують активну роботу щодо створення нових схем оптимізації оподаткування. Але істотних змін на краще найближчим часом не слід очікувати, і не через недосконалість Кодексу, а через сформовані принципи відносин платників і податкових служб. 1.3. Процес формування прибутку підприємства Серед всіх економічних показників на підприємстві головна роль належить управлінню прибутком. Це пов’язано з тим, що в ньому концентрується ефект всієї господарської діяльності торговельного підприємства. Крім того, прибуток являє собою основне власне внутрішнє фінансове джерело, яке забезпечує розвиток торговельного підприємства на принципах самофінансування. Оскільки основною метою підприємницької діяльності є отримання прибутку, бо прибуток – це один з найбільш важливих показників результатів господарської діяльності підприємств і підприємців, з'ясування джерел формування прибутку має важливе значення для розвитку економіки, як на мікро- так і на макрорівні. Характерною рисою в даний час є велика кількість збиткових підприємств, тому зростає потреба в дослідженні причинно-наслідкових зв'язків, пов'язаних з процесом формування прибутку підприємства, ефективністю його розподілу і використання. Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб’єкта, робітників і власника підприємства. Об’єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка виплачується у вигляді податків та обов’язкових платежів. Економічний інтерес підприємства як товаровиробника знаходить своє узагальнення в обсязі прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань його розвитку. Економічний інтерес робітників пов’язаний передусім з розміром прибутку, який спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати та соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить в першу чергу розмір фонду виплати дивідендів, а отже – та частина прибутку, котра пов’язана з виробничим розвитком, приростом капіталу, що в подальшому також може принести і зростання обсягів доходів від діяльності. Прибуток є якісним показником, в його розмірі відображається зміна обсягу товарообороту, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величин витрат обертання, а також узагальнюючим показником ефективності економічної діяльності. Прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності в цілому, а також характеризує рентабельність виробництва та ефективність функціонування підприємства. В процесі управління прибутком виробничого підприємства використовують різні класифікації, наведемо одну з них, яка роз’яснює шляхи формування прибутку підприємства та одночасно групує за ознаками як показано в табл.1.1. [7, с. 35-36]. Таблиця 1.1. – Класифікація шляхів формування прибутку підприємства № Ознака класифікації залежно від: Вид прибутку 1 2 3 1 а) виду діяльності: 1) прибуток від реалізації 2) прибуток від інших видів діяльності 3) прибуток від позареалізаційних операцій б) порядку визначення 1) оподаткований прибуток 2) чистий прибуток 2 в) методики оцінки: 1) чистий прибуток 2) номінальний прибуток 3) реальний прибуток 3 г) мети визначення: 1) бухгалтерський прибуток 2) економічний прибуток 4 д) розмірів прибутку: 1) мінімальний розмір прибутку 2) максимальний або цільовий розмір прибутку 5 е) порядку відшкодування витрат: 1) маржинальний прибуток В дипломній роботі наведено коротку характеристику видів прибутку. Залежно від виду, прибуток може використовуватись для різних цілей: погашення довгострокових кредитів, приріст оборотних коштів, покриття інших планових затрат, фонди економічного стимулювання, фінансування капітальних вкладень, вільний залишок прибутку (відрахування в бюджет), відсотки за кредити в банки, платежі в держбюджет тощо. Отже, залежно від виду діяльності, завдяки якій отримано прибуток, виділяють: 1) прибуток від реалізації товарів та платних торговельних послуг (прибуток від торговельної діяльності); 2) прибуток від реалізації продукції неторгової діяльності ( виробничої, транспортної, посередницької та інше); 3) прибуток від реалізації майна, що є власністю підприємства (основних фондів, нематеріальних активів); 4) прибуток від позареалізаційних операцій, у складі якого виділяють: прибуток від інвестиційної діяльності; прибуток від орендних операцій; прибуток від інших позареалізаційних операцій; Залежно від порядку визначення розрізняють: 1) оподаткований прибуток, обсяг якого визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства – платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань. Розміри валових витрат та доходів з метою їх оподаткування визначаються шляхом організації спеціального податкового обліку на основі первинних облікових документів. Визначений таким чином обсяг прибутку , що оподатковується фіксується в Декларації про прибуток підприємства, яка подається в податкові органи та є підставою для визначення суми податкових зобов’язань підприємства; 2) чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов’язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку. Залежно від методики оцінки визначають номінальний та реальний прибуток. 1) номінальний прибуток характеризує фактично одержану величину прибутку. 2) реальний прибуток – це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризує реальну купівельну спроможність чистого доходу, отриманого підприємством. Залежно від мети визначення розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток . 1) бухгалтерський прибуток відповідає обсягу балансового прибутку. 2) економічний прибуток являє собою різницю між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей. Витратами втрачених можливостей (або альтернативними) в мікроекономіці прийнято називати втрати на споживання якогось ресурсу, які виміряні з точки вигоди, що “ втрачена “ через невикористання цього ресурсу найкращим альтернативним шляхом. Залежно від розмірів прибуток підприємства характеризується як мінімальний, цільовий або максимальний прибуток: 1) під мінімальним розуміється прибуток, розмір якого після уплати податків задовольняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал. Кількістю мінімальний рівень рентабельності відповідає рівню середньої процентної ставки банків по депозитам, що склалася в теперішній період часу. Це обумовлюється тим, що власник підприємства не зацікавлений інвестувати кошти в створення (функціонування) підприємства, якщо чистий прибуток за результатами діяльності підприємства менший за суми процентів, які б він міг одержати від зберігання своїх грошових коштів у банку чи придбання на них цінних паперів інших підприємств; 2) поняття «максимальний прибуток» пов’язане з реалізацією мети поведінки підприємства на ринку. Підприємство, яке намагається максимізувати одержуваний прибуток, мусить, з одного боку, визначити доцільність нарахування обсягів діяльності, з другого – розрахувати обсяг діяльності, що дозволяє одержати максимально можливий прибуток. Залежно від порядку відшкодування витрат підприємства виділяють: 1) маржинальний прибуток. Розмір маржимального прибутку визначається як різниця між валовим доходом і умовно-змінненими витратами. Маржинальний прибуток виступає джерелом покриття витрат і формування прибутку підприємства[9, с. 157-158]. Більш наочно показано систему прибутків на рис.1.1. за Рисунок 1.1. - Види прибутків підприємств Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту. На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності. Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів. Прибуток - це показник, що формується на мікрорівні. Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку. Типова схема формування прибутку показано на рис. 1.2. Рисунок 1.2. - Загальна схема формування прибутку підприємств Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції). Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції) [23, с. 13]. Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції. Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими. У процесі планування маржинального, валового та чистого прибутку підприємства використовуються такі основні методи: метод екстраполяції; метод прямого розрахунку; нормативний метод; метод "CVP"; метод цільового формування прибутку; метод прогнозування грошового потоку; метод факторного моделювання[15, с. 48]. Метод екстраполяції є найбільш простим методом планування формування операційного прибутку підприємства. Він заснований на результатах трендового аналізу динаміки маржинального, валового та чистого операційного прибутку за ряд попередніх періодів і полягає у виявленні "лінії тренда", яка дає змогу спрогнозувати обсяги даних показників. Разом з тим, цей метод планування операційного прибутку є найменш точним, тому що він не враховує зміну факторів, що впливають на нього. Даний метод може бути використаний лише на попередній стадії планування (коли плани операційної діяльності підприємства ще не сформовані) і тільки на відносно короткий прогнозний період (місяць, квартал). Метод прямого розрахунку є досить надійним методом планування формування операційного прибутку, але може бути використаний тільки в тому випадку, якщо на початковій стадії вже сформовані плани операційного доходу, операційних витрат і податкових платежів (що є досить трудомісткою процедурою на відміну від розрахунку прибутку). Потрібно зазначити, що даний метод недостатньо орієнтований на досягнення цільових (нормативних) показників рівня операційного прибутку. Крім того, цей метод дозволяє виконувати тільки одноваріантний розрахунок планованих показників. Нормативний метод. Умовою застосування метода є наявність на підприємстві відповідної нормативної бази. Зазвичай використовуються такі нормативи: 1) норма прибутку на власний капітал (якщо такий норматив на підприємстві не розроблений, його мінімальним аналогом може виступати середня норма депозитного відсотка на грошовому ринку). 2) норма прибутку на операційні активи. Ця норма може бути виражена як валовим, так і чистим операційним прибутком. 3) норма прибутку на одиницю реалізованої продукції (якщо такий норматив на підприємстві не розроблений, його аналогом може виступати середньогалузева норма прибутку на одиницю реалізованої продукції в останньому передплановому періоді). Нормативний метод планового розрахунку суми операційного прибутку одержав певне розповсюдження в процесі її визначення для новостворених підприємств. Його недоліком є те, що він не пов'язаний з іншими показниками операційної діяльності (виробничою програмою, операційними витратами, податковими платежами), внаслідок чого також не може бути використаний у різноманітних розрахунках суми прибутку. Метод "CVP" дозволяє визначати всі види операційного прибутку при наявності тої ж інформації, що використовується при застосуванні методу прямого розрахунку. Планові розрахунки ведуться в такій послідовності: на першому етапі визначається точка беззбитковості реалізації продукції в плановому періоді, далі визначається планова сума валового операційного прибутку, планова сума маржинального операційного прибутку та планова сума чистого операційного прибутку. На основі отриманих планових значень будується графічне зображення методу "CVP", яке дозволяє використати цей метод як імітаційну модель багатоваріантних розрахунків з розкладом і варіюванням окремих показників. У процесі імітаційного моделювання операційного прибутку можуть бути розглянуті всі прогнозні варіанти операційної діяльності підприємства — від вкрай песимістичних до вкрай оптимістичних. Метод цільового формування прибутку дозволяє забезпечити тісний взаємозв'язок його планових показників зі стратегічними цілями управління прибутком в плановому періоді. Основою цього методу розрахунку є попереднє визначення потреби у власних фінансових ресурсах, що формуються за рахунок чистого операційного прибутку підприємства. Розрахунок ведеться по кожному елементу цієї потреби та охоплює як капіталізовану їхню частину, так і частину що споживається. Сумарна потреба в засобах, що формуються за рахунок чистого операційного прибутку, являє собою цільову його суму. На основі цільової суми чистого операційного прибутку визначаються цільові суми відповідно валового та маржинального операційного прибутку. Особлива роль цього методу розрахунку полягає в тому, що отримані на його основі показники операційного прибутку розглядаються як найважливіші цільові орієнтири розвитку всієї операційної діяльності підприємства та являються базовими елементами планування інших найважливіших економічних показників цієї діяльності — суми чистого операційного доходу, обсягу реалізації продукції. Іншими словами, задачі планування стратегічного розвитку операційної діяльності підприємства в майбутньому періоді через цільову суму чистого операційного прибутку одержують своє відбиття у всій системі основних планових показників. Метод прогнозування грошового потоку є відносно новим для вітчизняної практики, хоча широко використовується на підприємствах країн з розвинутою ринковою економікою. Його основу становить розроблений на підприємстві поточний план надходжень та витрат коштів по операційній діяльності підприємства. Використання цього методу дозволяє скоординувати планований операційний прибуток з чистим грошовим потоком по операційній діяльності, а також конкретизувати його формування по окремих періодах (поточний план надходження й витрат коштів складається зазвичай щомісячно). Метод факторного моделювання прибутку є найбільш складним, тому що вимагає здійснення великих аналітичних і прогнозних розрахунків. Спочатку визначається система основних факторів, що мають прямий логічний взаємозв'язок з формуванням показника чистого операційного прибутку підприємства. Далі аналізується ступінь впливу окремих факторів на формування чистого операційного прибутку даного підприємства та виконується їхнє ранжування по цьому показнику. На наступному етапі відбираються фактори, що мають найбільший вплив на суму планового обсягу чистого операційного прибутку, і з урахуванням ступеня їхнього впливу будується багатофакторна модель регресії та прогнозується зміна факторів, включених у модель регресії, у плановому періоді. Прогнозована зміна кожного фактора відображається відповідними кількісними показниками. Шляхом підстановки прогнозованих значень факторів у модель регресії одержують прогнозований показник чистого операційного прибутку. Використання методу дозволяє здійснювати різноманітні планові розрахунки суми операційного прибутку шляхом послідовної зміни заданих значень окремих факторів[15, с. 52-54]. Провівши аналіз методів планування прибутку потрібно зазначити, що лише метод факторного моделювання дасть змогу ефективно спрогнозувати обсяг досліджуваного показника. Це твердження базується на основі впливу випадкових величин та процесів на прибуток (попит на продукцію чи вплив реклами на прибуток). Тому доцільно користуватися саме цим методом, хоча він дійсно складний у використанні, потрібно робити вибір: чи якість результату застосування методу, чи простота його при розрахунках. 1.4. Сучасні проблеми управління прибутком промислового підприємства та напрями їх вирішення Управління прибутком є важливою частиною економіки господарюючого суб'єкта. Розподіл прибутку є зворотнім боком процесу виробництва. Наскільки вдалим буде цей процес, настільки буде при незмінних умовах зростати ефективність виробництва. Далекоглядна розподільча політика повинна передбачати можливість акумуляції коштів для забезпечення джерел розширеного відтворення власного виробництва. В умовах нестабільної економіки прибуток є джерелом утворення обов’язкових резервних фондів для підтримки платоспроможності підприємства. В процесі управління прибутком підприємство стикається з багатьма проблемами, що існують на шляху розвитку виробництва і, як наслідок, збільшення розміру прибутків. До таких проблем відносяться наступні. 1. Витрати на виробництво продукції. Ці витрати прямо впливають на розмір прибутку підприємства, бо означають собівартість одиниці продукції, чим вона вище, тим менший розмір прибутків отримує підприємство за умови встановлення раціональної ціни, доступної споживачеві. Шляхи зниження собівартості продукції є чимало: це і використання менш дорогих матеріалів, це і вдосконалення процесу виробництва, автоматизації робочих місць та скорочення кількості працюючих, це і кооперація з іншими підприємствами, які можуть виготовляти ті чи інші складові за меншими цінами тощо[18, с. 9-10]. Однак існує чимало проблем пов’язаних з цим. Так, зменшення витрат на придбання якісних матеріалів та заміна більш дешевими може призвести до пониження якості кінцевого продукту, а це може негативно відбитися на реалізації продукції. Зменшення кількості працівників і автоматизація виробництва вимагає на перших етапах чималі капіталовкладення тощо. Найбільш ефективним шляхом зниження собівартості продукції є впровадження економних технологій виробництва, переймання світового досвіду по зменшенню собівартості. Так, Японія навчилася економити все: електроенергію, метали, робочу силу для створення більшості матеріальних продуктів. Ресурсоекономні, ресурсозберігаючі технології – це вихід для українського товаровиробника, тим паче ці тенденції найбільш актуальні для сучасного стану навколишнього середовища та обмеженості ресурсів. Також важливим є дотримання всіх головних принципів ефективного розміщення продуктивних сил: це скорочення шляхів між виробником та покупцем, між виробництвом і сировинною базою. Дотримання загальних економічних принципів та законів – важливий шлях для зниження собівартості продукції, яка не буде призводити до погіршення кінцевого продукту і дасть для вітчизняного товаровиробника можливість отримувати додаткових покупців та додаткові прибутки. 2. Недостатність або відсутність інвестицій у виробництво та розвиток. Одною з причин згортання інвестиційної активності є репресивна податкова політика, тому постала необхідність впровадження реформи, основними моментами якої повинні стати ефективний проект податку на додану вартість, зміна амортизаційної політики та зменшення нарахувань на заробітну плату. Основною частиною інвестиційних резервів підприємства є амортизаційний фонд, але в сучасних умовах амортизація не відіграє ролі фінансового двигуна відтворювального процесу. Причинами втрати амортизаційним фондом функції відтворення є інфляція, яка поступово знецінює нагромаджені кошти підприємств, нецільове використання амортизаційного фонду та непродумані нормативні положення стосовно амортизаційних відрахувань, які спричинили сповільнення процесів акумулювання коштів на відтворення. Довгострокове кредитування повинно стати одним з важливих джерел формування інвестиційних коштів підприємства[22, с. 42]. 3. Податкова політика держави. Оподаткування підприємницької діяльності в Україні на сьогоднішній день потребує невідкладного реформування, оскільки значна частина суб'єктів господарювання не здатне сплачувати діючі податки та не встигає за постійними змінами в податковому законодавстві. Саме тому дослідження проблем у податковій системі України є однією з найбільших актуальних сьогодні тем. Серед основних чинників, котрі спонукають платників уникати сплати податків, виділяють: кількість податків та рівень податкових ставок; складність у розрахунках податкових сум; високий рівень нестабільності (постійно змінюються не лише ставки оподаткування, а й види податків); нераціональна структура оподаткування (висока частка непрямих податків, низька частка особистого прибуткового податку і високі нарахування на фонд заробітної плати); ефективність роботи податкової служби; рівень суспільної свідомості щодо необхідності сплачувати податки; рівень довіри платників до владних структур, котрі виконують функцію розподілу коштів, отриманих від податків; рівень корупції у державі [14, с. 139]. Концептуальним вирішенням фіскальної реформи може стати цілковите скасування ПДВ (доходи державного бюджету поповнюються в основному за рахунок ПДВ з імпорту, який можна компенсувати митним збором). Разом зі скасуванням ПДВ, інший «великий» податок - податок на прибуток - можна істотно спростити, скасувавши окремий податковий облік за ним. Ставку податку на прибуток при цьому бажано зменшити з нинішніх 25 % до 15 - 20 %. Однак таке рішення проблеми можливе лише на законодавчому рівні і навряд буде втілене, хоча новий Податковий кодекс знизив ставку податку на прибуток до 21%, а до 2014 року вона має становити 16%, все одно істотних змін це не спричинить. Про це йшлося в п. 1.2. Однак варто зазначити, що існують підприємства, які попри існуючі недоліки оподаткування справно сплачують податки і при цьому неухильно дотримуються податкового законодавства. Рецептом їхнього успіху є податкова оптимізація. Оптимізацію оподаткування слід розглядати як систему заходів, здійснених у межах чинного законодавства, спрямованих на зменшення податкових платежів. До заходів мінімізації податків належать - розробка і реалізація схем спрямування фінансових потоків, господарських операцій, обрання виду діяльності, використання пільг, законодавчих прогалин, правильне формування облікової політики підприємства тощо [3]. Оптимізація оподаткування реалізується шляхом: перенесення термінів виникнення податкових зобов'язань на інші періоди; передання податкових зобов'язань іншим особам; зменшення податкових зобов'язань (шляхом переносу бази оподаткування, зменшення бази оподаткування) [4]. Таким чином, прибуток (доход) суб'єкта господарювання — це основний узагальнюючий показник фінансових результатів його господарської діяльності. Прибуток підприємства має різновиди за послідовністю формування та відображення. Економічна сутність прибутку є однією зі складних і дискусійних проблем у сучасній економічній теорії. Прибуток— це перевищення доходів над витратами, а протилежна ситуація називається збитком. З економічного погляду прибуток — це різниця між грошовими надходженнями і грошовими виплатами. З господарського погляду прибуток — це різниця між майновим станом підприємства на кінець і початок звітного періоду. Прибуток є критерієм і показником ефективності діяльності підприємства. Іншими словами, сам факт прибутковості уже свідчить про ефективну діяльність підприємств. Також прибуток має стимулюючу функцію, виступаючи кінцевим фінансово-економічним результатом діяльності підприємств, прибуток відіграє ключову роль у ринковому господарстві. За ним закріплюється статус мети, що визначає економічну поведінку господарюючих суб'єктів, добробут яких залежить від розміру та від прийнятого в національній економіці алгоритму розподілу прибутку, включаючи його оподатковування. Прибуток є джерелом формування бюджетів різних рівнів. Він надходить до бюджетів у вигляді податків, а також економічних санкцій та використовується для різних цілей, визначених видатковою частиною бюджету і затверджених у законодавчому порядку. 2. АНАЛІЗ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРАСНОАРМІЙСЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА" 2.1. Загальна характеристика ТОВ «Красноармійська кондитерська фабрика» Товариство з обмеженою відповідальністю «Красноармійська кондитерська фабрика» було створене на основі угоди між громадянами шляхом об’єднання їхнього майна з метою одержання прибутку у 2002 році, що відбито у відповідному протоколі. Товариство створене відповідно до ЗУ «Про господарські товариства» ті інших законодавчих актах і діє на підставі Статуту. Товариство знаходиться за адресою: Україна, 85302, Донецька обл., м. Красноармійська, вул. Луначарського, б. 126. Управління Товариством і контроль за його діяльністю здійснюють: - Збори Учасників; - Директор Товариства; - Ревізійна комісія. Товариство з обмеженою відповідальністю «Красноармiйска кондитерська фабрика» спецiалiзується на випуску мучних кондитерських виробiв - це 15 видiв пряникiв, 5 видiв печива, 3 види кексів, та цукрових кондитерських виробiв: це 7 найменувань халви, а також переробляє насiння соняшника на олiю, на давальницьких умовах. Цілі виробництва та діяльність підприємства визначається виробництвом, продажею своєї продукції, що наведена вище та: - виконання комерційної, посередницької діяльності, торгової діяльності в сфері реалізації товарів народного споживання оптом та в розниці; - виконання робіт на замовлення; - виробництво, поставка та переробка сільськогосподарської продукції та ін. Товариство є юридичною особою, статутний фонд у грошовому вираженні складає 160 000 грн та резервний фонд, що складає не менше ніж 25% від статутного фонду. Товариство згідно чинного законодавства відображає результати операційної, поточної та річної фінансової звітності у документах, що представлені в додатках. У процесі діяльності підприємства всі його підрозділи, що є складовими частинами, вступають у двосторонні вертикальні і горизонтальні відносини. Відносини по вертикалі пов'язані з ієрархічною структурою підприємства і управлінням діяльністю його підрозділів із одного центру - апарату управління. Горизонтальні зв'язки обумовлені внутрішньою кооперацією між підрозділами згідно з технологічною або продуктовою їх спеціалізацією. Виробнича структура підприємства – комплекс цехів, бригад, інших виробничих підрозділів підприємства і форми їх взаємозв’язку. Ця с