Планування виробничої діяльності підприємства (ID:806242)

Реферат Кваліфікаційна робота складається з 62 сторінок тексту, 3 розділів, 4 рисунків, 14 таблиць, 13 формул, список використаної літератури з 28 джерел. Ціль кваліфікаційної роботи – вивчення особливостей планування діяльності підприємств. Об’єкт вивчення – планування, як функція контролю підприємства, яка повинна виконуватися на всіх виробничих підприємствах. Метод вивчення – аналіз, порівняння, графічний метод предоставлення даних та матеріалу. В першому розділі роботи «Сутність планування й особливості його здійснення на підприємстві» аналізується сутність, види, методи, процес планування. В другому розділі роботи «Планування виробництва продукції та виробничої програми на підприємстві» приводиться схема планування виробничої програми, розрахунок показників планування виробництва обсягу продукції та показники на які впливає планування виробничої програми, з наведенням формул. В третьому розділі роботи «Розрахунок планових показників виробничої діяльності підприємства на прикладі приватного підприємства «Піцерія» в якості прикладу (розрахунку) розглядається бізнес-план підприємства по виробництву піци, коротко описується сутність бізнес-плану на підприємстві, економічної доцільності напрямків розвитку підприємства. Ключеві слова: планування, виробнича програма, показники, бізнес-план, товарна продукція, розрахунок, виробнича діяльність. Вступ Планування є важливою частиною господарської практики. Багаторічний досвід українських підприємств довів, що недооцінка планування в умовах ринку, зведення його до мінімуму частіше за все приводить до значних економічних втрат. Досвідчені керівники розуміють, що всі великі бої спочатку виграють на папері - на плані, а тільки після цього у реальному житті. Ринок не пригнічує, не заперечує планування взагалі, а тільки зміщує цей процес у первинну виробничу ланку, як важливий елемент господарського механізму управління. Успішно працюючі підприємства здійснюють не тільки довгострокове планування, але і детальну розробку оперативних поточних планів по кожному підрозділу, кожному робочому місці. Календарні плани (декадні, місячні, квартальні, піврічні) конкретизують цілі і завдання підприємства, включають відомості про замовлення, про забезпе¬ченість їх матеріальними ресурсами, про ступінь завантаження виробничих потужностей та їх використання з врахуванням терміну виконання кожного завдання. В них передбачаються витрати на реконструкцію потужностей, заміну обладнання, оновлення продукції, навчання працівників тощо. План потрібний не тільки великим та середнім, але й малим підприємствам. Використання трудових та матеріальних ресурсів регламентуються нормами і нормативами. Нормативність встановлює вимоги до ефективності використання ресурсів та результатів господарювання. Підвищення ефективності та структурна перебудова суспільного ви-робництва в сучасних умовах становлення ринкової економіки Украї¬ни зумовлює нові підходи до планування господарської діяльності підприємств як основної функції управління підприємством. Значен¬ня планування господарської діяльності визначається тим, що в його процесі визначаються напрямки, темпи і пропорції розвитку виробни¬чої системи будь-якого рівня, основні показники її функціонування у визначеному періоді, а також збалансована забезпеченість управлі¬нських рішень необхідними ресурсами. 1.1 Процес планування і вибір рішень Основу управління господарськими процесами на підприємстві складають управлінські рішення. Головною особливістю управлінських рішень є те, що їх приймають для забезпе¬чення безперебійного функціонування об'єкта управління. Планування можна розуміти як процес прийняття рішень, який передує майбутнім діям. Результатом планування є прийняття органом управління рішення про те, що, де і яким чином потрібно зробити. Способи і методи обґрунтування планових рішень є ланкою, що поєднує теперішнє з майбутнім. Вони в деякій мірі визначають науково-технічний рівень планування та якість планів. Управлінські рішення не можна розглядати як довільну дію. Передумовою підготовки та прийняття управлінського рішення завжди є наявність проблеми, тобто встановлення невідповідності між фактичним і бажаним станом діяльності виробничого, комерційного чи іншого суб'єкта, що перешкоджає його ефективному функціонуванню та розвитку [8]. Потреба в прийнятті рішення постає і тоді, коли є кілька можливих варіантів, серед яких необхідно вибирати найприйнятніший. Вибір відповідного варіанта рішення здійснюється з урахуванням системи критеріїв. Саме таким критерієм у процесі планування є альтернативний вибір. Розробляються і оцінюються альтернативні варі¬анти майбутніх дій та засоби для їх здійснення шляхом порівняльної оцінки. 2 Показники господарської діяльності падприємства та їх планування Важливим розділом поточного плану підприємства є виробнича програма або план виробництва та реалізації продукції. Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції у плано¬вий період, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу Вона обумовлює завдання по забезпеченню виробничими потужностями. Цей розділ плану тісно пов'язаний із планом праці і заробітної плати, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим планом [12]. Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена у плановий період і поставлена споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання. Основним завданням виробничої програми є забезпечення плану реалізації продукції. В процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотри¬муватися наступних вимог: 1) правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів; 2) повне ув'язування нату¬ральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції; 3) обґрунтуван¬ня забезпечення плану виробництва продукції ресурсами. В основу розробки виробничої програми повинна бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів. Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропо¬нованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу. Виробнича потужність підприємства - це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи: 1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства. 2. Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства. Виявлення виробничих потужностей, які будуть функціонувати в плановому періоді, - є найважливішим моментом техніко-економічного обґрунтування плану випуску продукції Виробнича потужність визначається різними вимірниками: - натуральними; - умовно-натуральними; - у багатономенклатурних виробництвах - вартісним вимірником. При обчисленні потужності для визначення обсягу однорідної продукції використовуються натуральні показники - штуки, метри квадратні, метри кубічні, тонни, погонні метри й інші. Однак вони не дозволяють при визначенні потужності підприємства (ділянки, агрегату) порівнювати й аналізувати виробництво продукції за складністю і трудо¬місткістю виробів. Тому, з метою спрощення розрахунку виробничої потужності при широкій номенклатурі виробів, що випускаються підприємством, продукція різних найме¬нувань поєднується в групи за ознакою конструктивної, технологічної та іншої подібності. Кожна така група приводиться за трудомісткістю до базового виробу-представника, тобто до умовно-натуральних показників. Виріб-представник може мати найбільшу питому вагу по кількості і трудомісткості (хоча це не обов'язково). Застосування умовнонатуральних показників дозволяє привести усі види однорідної продукції з різними харак¬теристиками до одного виду, прийнятого за базу. Для цього використовуються перевідні коефіцієнти, що відбивають трудомісткість та складність продукції, що випускається [7,9].