Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. Сьогодні, коли надається широкий спектр товарів та послуг, важливу роль ринкової економіки для успішної діяльності підприємства відіграє їх конкурентоспроможність. Тому керівники підприємств повинні постійно шукати нові інструменти управління бізнесом та шляхів підвищення конкурентоспроможності.
Впроваджувати більш ефективні шляхи економічного зростання та методи управління, ефективно управляти власними та позиковими ресурсами, накопичувати та раціонально використовувати виробничі потужності, покращувати якість продукції, продавати її в достатній кількості з високотехнологічним рівнем обслуговування. Тобто, безперервно самовдосконалюватися, вміло маневруючи в ринковому просторі та часі.
В умовах жорсткої конкуренції все частіше виникає необхідність формулювати довгострокові стратегії розвитку промислових підприємств, допомагати керувати суб’єктами господарювання в їх спробах пошуку довгострокових конкурентних переваг.
Метою випускної роботи є визначення системи факторів конкурентоспроможності, дослідження конкурентного середовища підприємства і розроблення напрямів підвищення їх конкурентоспроможності.
Досягнення поставленої мети потребує вирішення таких завдань:
1. дослідити сутність конкурентоспроможність підприємства у сфері роздрібної торгівлі та вивчити сучасні методи оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємства та виділити особливості стратегічного управління;
2. розглянути загальну характеристику діяльності підприємства та проаналізувати фінансову діяльність підприємства;
3. дати оцінку конкурентоспроможності та проблем ПАТ «Оболонь»;
4. проаналізувати тенденцію розвитку українських роздрібних компаній та оцінити фактори, що впливають на його рівень конкурентоспроможності та визначити напрями реалізації стратегічних формувань конкурентоспроможності;
5. визначити шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємства та оцінити економічні наслідки впровадження заходів із підвищення конкурентоспроможності підприємства.
Об’єктом дослідження даної роботи є ПАТ «Оболонь».
Предмет дослідження є теоретичні та методичні основи формування конкурентоспроможності підприємства, напрями підвищення їх конкурентоспроможності.
Методологічною основою дослідження є результати вітчизняних та закордонних наукових досліджень положень економічної теорії. Під час проведення дослідження використовувалися такі методи: спостереження , метод графічного аналізу (діаграми та схеми), економіко-математичні методи – оцінка конкурентоспроможності результатів діяльності підприємств та для обчислення рівня платоспроможності, прибутковості та ліквідності підприємства, порівняння – дослідження особливостей сучасної конкуренції на ринку, аналіз і синтез – обґрунтування теоретичних положень та практичних рекомендацій; узагальнення – за допомогою якого було зроблено загальні висновки.
Практична значимість. Висновки та рекомендації роботи діяльності ПАТ «Оболонь» в розробці шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємства в сучасних умовах.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИХ МЕТОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТА
1.1 Сутність конкуренції, конкурентоспроможність та конкурентної стратегії підприємства
Внутрішня економіка перебуває на етапі становлення конкурентного середовища, тому українським підприємствам потрібно підбирати нові методи та форми конкурентної боротьби,
Основна умова вирішення складних конкурентних завдань полягає у використанні методів та способів, які забезпечують формування адаптивних механізмів та пристосування підприємств до мінливого зовнішнього середовища.
Розкриття природи конкуренції в науковій літературі з позицій І.Ф. Ємельянової, найбільш часто використовувані методи поведінки - конкуренція як зіткнення суб'єкта господарювання (боротьба, конкуренція), структурний метод - що передбачає аналіз ринкової структури та конкурентного середовища і функціональний де підкреслюється роль конкуренції в економіці.
Про відмінності конкурентного тлумачення в країні та за кордоном підкреслював вчений І. М. Алтухов. Автор наголошує три способи визначення сутності цього поняття: у першому конкуренція розглядається як змагання на ринку (вітчизняна літературна характеристика); за другою — як елемент ринкового механізму забезпечення балансу між попитом і пропозицією (характерно для класичної економічної теорії); за третьою — визначає тип галузевого ринку (цей метод заснований на сучасній теорії форми ринку). Це підтверджують різні думки вчених щодо його тлумачення (табл.1.1).
Виходячи з аналізу наведених вище визначень, можна вважати, що конкуренція це форма економічної боротьби (суперництва) між виробниками за сприятливіші умови виробництва і збуту, значення якої в економіці — забезпечення її збалансованого і злагодженого розвитку, формування виробничих коефіцієнтів, насичення товарного ринку.
Конкурентоспроможність підприємства є похідною категорією конкуренції, І.М.Алтухова пропонує розглядати у маркетинговому та управлінському аспектах. Позиція вчених дуже поширена в застосовувані системного методу, згідно з яким визначається конкурентоспроможність підприємства розглядається з точки зору адаптації до змін зовнішнього середовища та накопичення конкурентних переваг. Ці нормативні акти, звісно, є правильними, але вони мають фрагментарний характер і не можуть скласти повного уявлення про природу конкурентоспроможності. Для розкриття всіх особливостей цієї категорії наведемо її наявні визначення (табл.1.2).
На основі аналізу наукової літератури конкурентоспроможність підприємства це комплексна ознака рівня його розвитку, що виражає здатність утримувати та розширювати частку ринку через конкуренцію, реагувати на зміни навколишнього середовища та використовувати наявні ресурси, а потенційна конкурентна перевага є результатом ефективного використання природних, капітальних, матеріальних, кадрових та інформаційних ресурсів.
Тому конкурентна перевага забезпечує конкурентоспроможність підприємства визначає його конкурентну позицію, а дослідження процесу його становлення та розвитку займають важливе місце в управлінні конкуренцією. Крім джерела конкурентної переваги, при управлінні конкурентоспроможністю підприємства необхідно враховувати також: тривалість його дій, ймовірність виникнення, стратегічний напрямок, силу та характер впливу на рівень задоволеності інтересів споживачів, рівень реалізації та ін.
Конкурентоспроможність продукції є частиною конкурентоспроможності підприємства і проявом його конкурентної переваги. На основі визначення рівня конкурентоспроможності підприємства може бути обрана конкурентна стратегія, тобто система взаємопов'язаних цілей і заходів щодо підтримки або підвищення існуючого рівня конкурентоспроможності підприємства з урахуванням переваг і недоліків підприємства,наявні конкурентні переваги та ринкова позиція.
Стратегія конкурентоспроможності зосереджується на діях і методах, пов'язаних з управлінням, і спрямована на встановлення та зміцнення довгострокової конкурентної позиції підприємств на ринку конкретних сфер підприємництва [4,53]. Основні методи визначення поняття «конкурентна стратегія» наведено в таблиці 1.3. Тому конкурентна стратегія підприємства — це план отримання високих прибутків у порівнянні з конкурентами.
Ефективні конкурентні стратегії можуть підвищити привабливість підприємств для споживачів, знизити витрати на залучення та утримання клієнтів, отримати вищу рентабельність продажів. Компанія повинна розробити конкурентну стратегію, і лише надаючи послуги вищої споживчої цінності вона може отримати конкурентну перевагу. Підприємству необхідно сформувати «набір стратегій» — різні типи стратегічних систем у певний період часу — він відображає конкретні умови функціонування та розвитку суб’єкта, його вимоги до місця та ролі[5, 222].
З точки зору раціональності та розвитку організаційних конкурентних стратегій їх зв'язок з іншими стратегіями, класифікація стратегій також дуже змістовна на основі рівня прийняття стратегічних рішень, запропонованого І. Ансоффом:
1. стратегія компанії - загальний план управління, який поширюється на всю компанію й охоплює всі сфери її діяльності, включає дії, які спрямовані на затвердження її бізнесу в різних сферах діяльності та методи управління справами компанії;
2. ділова (конкурентна) стратегія зосереджується на діях і методах, пов'язаних з управлінням та які спрямовані на забезпечення успішної діяльності конкретної сфери бізнесу (сфера стратегічного управління) та показує, як отримати сильну довгострокову конкурентну перевагу;
3. функціональна стратегія належить до плану управління поточною діяльністю ключових функціональних областей у конкретному підрозділі або конкретній сфері діяльності;
4. операційна стратегія зосереджує увагу на більш конкретну стратегічну ініціативу і метод в управлінні ключовими операційними підрозділами, які вирішують стратегічно важливі щоденні оперативні завдання.
Найважливішою умовою успішної діяльності підприємства на ринку є раціональність та реалізація державних стратегій на всіх рівнях.
Отже, конкуренція повинна стимулювати зростання видів і якості продукції, впровадження інновацій, просування нових ринків. Інтенсивність конкуренції залежить від швидкості, з якою конкурентам вдається копіювати інновації та призводити до втрати прибутку. Насамперед це залежить від того, наскільки швидко конкуренти реагують на ринок і динаміку попиту. Організаційну конкурентоспроможність також можна визначити як комплексну порівняльну характеристику підприємств.
1.2 Організаційно - економічні методи забезпечення конкурентоспроможності підприємства
Система управління конкурентоспроможністю - це група взаємопов'язаних елементів, які функціонують як єдине ціле, своєчасно вирішуючи головне завдання - забезпечити реалізацію запланованих цілей розвитку підприємства шляхом найкращого задоволення потреб усіх зацікавлених сторін.
Від цього безпосередньо залежить рівень конкурентоспроможності підприємства стану елементів процесу збуту продукції, ефективного використання різноманітних ресурсів, ефективності організації. Щоб закріпитися на ринку, потрібно продовжувати створити та удосконалити механізм гарантування конкурентоспроможності підприємства. Його мета - продавати такі товари та надавати такі послуги, які можуть конкурувати з подібними товарами та послугами, що надається іншими роздрібними продавцями.
Сприяти розвитку торгівлі підприємству потрібно швидко і вміло маніпулювати доступними ресурсами за допомогою ефективних економічних механізмів, що характеризується цілісністю, системністю, ієрархічністю, стабільністю загального функціонування, гнучкістю та взаємозалежністю різних елементів.
Під усвідомленням конкурентоспроможності підприємств за організаційно-економічних факторів слід розуміти сукупність методів і технологій, що дають можливість підприємствам мати стійкі позиції на ринку, залучати та утримувати споживачів для досягнення основної мети своєї діяльності.
До внутрішніх факторів конкурентоспроможності організації належать: якість управління організацією, стратегія підвищення якості, конкурентоспроможність організації, потенціал організації, організація та технічний рівень виробництва.
Зовнішні фактори конкурентоспроможності організації: номенклатура продукції (послуг); рівень цін та система знижок; швидкість і якість обслуговування; зручне місце розташування підприємства та ін.
Сукупність усіх елементів за своєю природою поділяється на зовнішні та внутрішні конкурентні переваги. Зовнішні переваги засновані на якості компанії, що надає як споживачам, так і завдяки зручному розташуванню організації, споживча цінність товарів або послуг, якість послуг, а внутрішні характеризують переваги юридичних осіб у порівнянні з компаніями - конкурентами за ефективністю використання наявних ресурсів. Вони формують вартість комерційних структур і не можуть бути оцінені споживачами.
Поєднання зовнішніх і внутрішніх конкурентних переваг, доступних організації, є ключовим фактором успіху регіонального ринку та галузі в цілому.
Комплексна діагностика факторів товарної та організаційної конкурентоспроможності дозволяє знайти конкурентну перевагу організації та сформувати поєднання інновацій. Загалом реалізація цієї діагностики буде посилювати конкурентоспроможність кожного товару на ринку і всієї організації. Підвищення конкурентоспроможності організації дозволить збільшити якість соціального життя та прибутковість самої організації.
Стратегія компанії полягає у створенні унікальної та прибуткової позиції, яка відрізняється від її конкурентів. Це особливості та елементи роблять пряму перевагу над своїми конкурентами [2, 371].
Напрямки підвищення конкурентоспроможності українських організацій можна розділити на дві групи: забезпечення процесу вдосконалення конкурентоспроможні послуги (продукту) - покращення відносин із зовнішнім середовищем, стратегічний маркетинг, вдосконалити інноваційну діяльність організації тощо; забезпечити якість послуг (продукту) та сервіс обслуговування споживачів.
Як найефективніший напрямок підвищення конкурентоспроможності підприємств необхідно здійснювати активну початкову та консультаційну підтримку, оптимізувати асортимент продукції (послуг), допомагати в обробці маркетингових даних місцевих ринків, забезпечувати відповідність обсягу потребам цих підприємств та конкретна ситуація замовника, оптимізація ціноутворення, збуту та інвестиційна підтримка постачальника для впровадження інформаційної системи підприємство.
Конкурентоспроможність підприємства об’єднує всі аспекти технології, економіки та управління організацією, конкурентоспроможність підприємства є умовою прибутковості. Умовою забезпечення конкурентоспроможності підприємства є забезпечення конкурентоспроможності наданих і вироблених послуг (продукт).
Зростання організації та розвиток економічних механізмів конкурентоспроможність підприємства передбачає вирішення 3-х завдань [14,37]:
1) Діагностика - виявити наявні або потенційні конкурентні переваги, тобто ті характеристики, показники діяльність, в якій та чи інша організація займає або може займати провідне місце серед конкурентів.
2) Постановка цілей - має на меті постановку цілей і розвиток конкурентної стратегії та тактики для управління конкретною організаційною діяльністю;
3) Реалізація - передбачає набір механізмів реалізації цілей.
Розглянемо, які організаційно-економічні методи впливають на підвищення конкурентоспроможності підприємства:
1. Необхідно впроваджувати інновації у виробництво для покращення наявної продукції або створення нових якісних товарів чи послуг.
2. Наявність кваліфікованої робочої сили. Персонал – це важливий економічний ресурс підприємства. Кінцевий результат виробництва значною мірою залежить від їхніх знань, умінь, старанності. Тому керівникам бізнесу варто звернути увагу на ентузіазм працівників, рівень їх заробітної плати та вживати заходи стимулювання праці, моніторинг емоційної атмосфери в організації, і задоволення роботою співробітників.
3. Система управління якістю підприємства. Вся система управління якісті має бути встановлена для забезпечення безумовного контролю споживачів над виробниками. Основними критеріями ефективності повинні бути якість, конкурентоспроможність виробництва та прибуток.
4. Забезпечити можливість кваліфікованої логістики та розподілу продукції. Необхідно розуміти канали збуту та передбачити кількість необхідної для реалізації, використовувати інструменти маркетингу та розрахувати вид транспорту з найменшими витратами.
5. Удосконалювати національні продукти та розширювати сферу своєї діяльності на міжнародному ринку. Для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції необхідно розуміти недоліки аналогічної продукції, що виробляється конкурентами, визначити переваги продукції порівняно із замінниками, забезпечити їх просування та стимулювання на ринку.
Шляхи підвищення конкурентоспроможності дуже різні та мають такі аспекти: інноваційна політика, таланти, управління якістю, товаромодернізація, орієнтація попит та ін. Стійким підйомом конкурентоспроможності підприємства може бути гарантоване довгострокове, безперервне та поступове покращення всіх детермінантів [4.78].
Процес управління – це вплив суб’єкта на людей і економіку, який має цілеспрямований і свідомий характер, об'єкт виконання за призначенням організації дії.
Важливо відзначити, що ретельно спланована система забезпечення конкурентоспроможності підприємства є необхідною умовою ефективності організація заходу. Фундаментом управління конкурентоспроможністю організації покладено стратегічний підхід, який реалізується через механізм керувати. Своєю чергою, соціально-економічна система є планом для досягнення мети управління конкурентоспроможністю для отримання необхідного кінцевого результату.
Дослідження теоретичних основ забезпечення конкурентоспроможності підприємства та організаційно-економічних умов формування корпоративної конкурентоспроможності можуть з'ясувати механізм підтримки конкурентоспроможності підприємства (рис.1.1.)
Магістр