Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ДОХОДИ НАСЕЛЕННЯ ЯК ПОЛІТИКО-ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ
1.1. Джерела, функції та структура доходів населення
Політика доходів, що здійснюється суспільством, є важливою складовою загальної соціально-економічної політики, оскільки показники доходів населення є характеристиками рівня життя й економічними характеристиками одночасно [1].
Доходи населення — це інструмент для визначення рівня добробуту суспільства. Ринкова економіка, орієнтуючи населення на підвищення свого добробуту, передусім за рахунок трудової активності, ініціативи і підприємництва, поряд з підтриманням соціально-незахищених груп населення потребує державних гарантій забезпечення споживання для всіх громадян [1].
Доходи населення — це сукупність коштів і витрат у натуральному вираженні для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини [1].
Розрізняють грошові і натуральні доходи. Формування грошових доходів здійснюється за рахунок оплати праці робітників, виплат із соціальних фондів (соціальних трансфертів), підприємницьких доходів, доходів від власності, від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів (аліментів, гонорарів, благодійної допомоги тощо) [1].
Натуральні доходи включають продукцію особистого підсобною господарства, яка використовується на особисте споживання, а також трансферти в натуральній формі. Серед них виділяють номінальні і реальні доходи. Номінальні доходи — це величина нарахованих виплат і натуральних видач. Реальні доходи — це номінальні доходи, скориговані відповідно до зміни цін на товари і тарифів на послуги. Індекс споживчих цін впливає на купівельну спроможність номінальних доходів населення. Номінальні і реальні доходи, а також розміри і динаміка основних доходів окремих груп населення, таких як заробітна плата, пенсії або стипендії, дають перше уявлення щодо рівня життя [1].
Основними функціями доходів є наступні (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Функції доходів населення
Відтворювальна функція. Ця функція показує роль доходів у процесі відтворення населення. У складі доходів населення основну роль у виконанні цієї функції грала заробітна плата, але в умовах переходу до ринку її частка в структурі доходів населення різко знизилася. І тепер поряд із заробітною платою важливу роль у процесі забезпечення потреб людей відіграють доходи від особистого підсобного господарства та підприємницької діяльності, тобто саме всі види доходів стають основним джерелом забезпечення нормального рівня життя населення.
Статусна функція. Місце індивіда в суспільстві і ступінь задоволення його основних потреб визначається його доходом. Як писав П. Самуельсон, "про людину судять по доходу", тобто на основі доходу індивіда можна скласти приблизне уявлення про її смаки і освіту, про вік і навіть тривалості життя. Порівнюючи свої доходи з доходами інших членів суспільства, людина визначає своє положення в соціальній структурі суспільства, що дає йому мотивацію для поліпшення свого статусу по відношенню до інших. Доходи є основним показником, що визначає соціальний стан людей не тільки при їх порівнянні всередині країни, але також і при міждержавних порівняннях рівня життя.
Стимулююча функція. Ця функція спрямована на стимулювання поліпшення здібностей людей в процесі їх діяльності. В умовах ринкової економіки доходи виступають в якості матеріальних стимулів для носіїв економічних інтересів працівників, власників капіталів, землі та інтелектуального продукту), а також для людей, зайнятих в інших сферах. Якісні зміни навичок людей в будь-якому вигляді діяльності призводять до збільшення доходів і, відповідно, підвищують їх життєвий рівень. Тому отримання доходів повинно бути взаємопов'язане з кінцевими результатами роботи і забезпечити мотивацію людей в підвищенні своїх доходів.
Функція фактора підвищення добробуту. Доходи населення є основою задоволення найважливіших потреб людей, які в кінцевому підсумку визначають рівень суспільного добробуту. Добробут як економічна категорія визначається ступенем задоволення основних потреб населення і залежить від доходів членів суспільства, і чим вони вищі у окремого індивіда, тим вище його добробут. Доходи використовуються не тільки для задоволення матеріальних потреб, але і є основою поліпшення якісних характеристик життєдіяльності людей, тобто використовуються для підвищення рівня освіти, поліпшення здоров'я, збільшення часу і якості відпочинку, оздоровлення екологічної обстановки в суспільстві та ін. Отже, доходи виступають важливим чинником підвищення добробуту населення і матеріальної їх характеристики.
1.2. Розподіл особистих доходів у суспільстві
Формування доходів населення в ринковій економіці є складним процесом, який охоплює декілька стадій розподілу сукупного доходу суспільства. Початок їх формуванню закладає факторний розподіл доходів. Факторний, або функціональний, розподіл доходів — це первісний розподіл суспільних доходів між власниками факторів виробництва, кожен із яких виконує певну функцію у виробництві національного продукту [2].
Базовими факторами виробництва, як ми уже засвоїли, виступають: земля (в широкому розумінні — усі природні ресурси, втягнуті у виробництво благ), праця, капітал (реальні активи) та підприємницький хист. Відповідно внеску кожного із цих факторів у виробництво ВВП його власник отримує свій дохід: наймані працівники — заробітну плату, власники капіталу — процент, великі підприємці — прибуток (підприємницький дохід), землевласники і домовласники — ренту, дрібні підприємці — змішаний дохід (комбінація зарплати, прибутку, процента, ренти). Відтак і доходи, отримувані від участі в економічному житті суспільства, носять назву факторних, або функціональних [2].
Оскільки використання виробничих факторів у самому виробництві опосередковується ринковим обміном, постільки розподіл функціональних доходів відбувається відповідно до цін факторів (ресурсів), які об'єктивно регулюються співвідношенням попиту та пропозиції. Зауважимо також, що кон'юнктура ринку факторів виробництва тісно пов'язана з динамікою цін на інших ринках, зокрема з цінами на споживчі товари й послуги, з позичковими ставками, з обмінними курсами грошей. Загальна величина кожного факторного доходу визначається ціною та кількістю використовуваного фактора. Що дорожче ціниться той чи інший фактор виробництва і що більше його використовується у виробництві, то більший сукупний факторний дохід.
Суспільні доходи, що первісно формуються у безпосередньому виробництві національного продукту у вигляді доходів власників факторів виробництва, затим проходять через серію наступних розподілів, які фактично виконують функцію перерозподілу доходів. Таким чином функціональний розподіл доходів переходить далі у вертикальний розподіл [2].
Механізми (канали) перерозподілу доходів у суспільстві:
— сплата податків та їх розподіл через бюджетні видатки;
— внески у фонди соціального страхування та виплати із них;
— доброчинні внески і пожертвування до різних фондів (організацій) та отримувана допомога від них;
— ціноутворення (сезонні знижки, пільгові тарифи, інфляція);
— участь у розіграшах лотерей та інших азартних іграх;
— механізми тіньової економіки (ухилення від сплати податків, "відкати" чиновникам, крадіжки тощо).
У кінцевому підсумку перерозподілу доходів формуються кінцеві доходи населення. їх ще прийнято називати особистими або сімейними доходами. Кінцеві доходи є показником рівня матеріального добробуту населення країни [2].
1.3. Нерівність доходів: його причини і показники. Крива Лоренца і коефіцієнт Джині
Найбільшою соціальною проблемою у сфері розподілу доходів серед населення є проблема нерівності доходів. Ця проблема об'єктивно зумовлена цілою низкою причин об'єктивного і суб'єктивного характеру. Основні причини нерівності людей у доходах:
— різні фізичні та інтелектуальні здібності;
— різний рівень освітньої та фахової підготовки;
— різне ставлення до праці та різна підприємливість;
— різна схильність до ризику;
— різний рівень ефективності діяльності суб'єктів господарювання;
— різне становище на ринку;
— нерівний розподіл приватної власності та її успадкування;
— використання способів протизаконного збагачення тощо [2].
Магістр