Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Такі слова, як "війна", "військові дії", "обстріли", "окупація" останнім часом посідають важливе місце в медіа-комунікації. А інформаційний простір стає новим гравцем у конфлікті між фактами та інтерпретаціями суб’єктів. Від достовірності, точності та неупередженості наданої інформації залежить самовизначення громадян, їхня здатність ідентифікувати та правильно інтерпретувати події, а також їхні подальші стратегії дій. Роль медіа в цьому контексті важко переоцінити. Упереджене, неповне, неправдиве або патріотично вмотивоване інформування може суттєво вплинути на настрої аудиторії та докорінно змінити напрямок ідеалів і цінностей у суспільному житті.
З перших годин війни вітчизняні мас-медіа, радіо і телебачення мужньо, самовіддано, згуртовано і правдиво висвітлювали віроломну агресію Російської Федерації проти України. Український телерадіомарафон об'єднав український народ, незалежно від їхніх політичних поглядів та переконань, навколо ідеї захисту Батьківщини. З перших днів запеклого опору агресора державні ЗМІ стали основним джерелом інформації про події на фронті, наміри агресора та єдність українського суспільства у боротьбі за право вільно жити на своїй території.
Початок і перебіг загарбницької та жорстокої агресії Росії проти України висвітлювали як місцеві, так і західні медіа. На ранніх етапах війни багато іноземних інформаційних агентств, преса, радіо і телебачення коротко повідомляли про бойові дії в нашій країні, часто цитуючи заяви західних політиків про російську агресію. Хоча ці повідомлення потрапляли на перші шпальти газет, їхній зміст був дуже коротким і здебільшого нейтральним. Із загостренням бойових дій та активізацією іноземних кореспондентів в Україні західні медіа висвітлення перебігу конфлікту визначили центральним елементом своєї інформаційної політики.
Аналіз праць вітчизняних та зарубіжних науковців свідчить, що питання висвітлення воєнних конфліктів у ЗМІ привертає увагу наукової спільноти. Вона була предметом дослідження Е. Гілбоа (Ефект CNN), Й. Галтунга та В. Лінча, І. Блонделя та інших. Проблема також розглядалася у працях зарубіжних науковців А. Бріггса, П. Коблі та Д. Яноу, а також українських дослідників, зокрема Г. Почепцова, Д. Орлова, Г. Синоруба та В. Різуна. Важливу роль в аналізі також відіграла теорія інформаційного порядку денного М. Мак-Комбса і Д. Шоу та "журналістики війни/миру" Й. Ґалтунґа.
Професор Університету Поля Верлена в Меці (Франція) ‒ А. Мессьє, досліджував тему війни та роль медіа в ній. Г. Хлисту аналізував теорію та історію впливу мас-медіа на військові операції. Б. Калініченко вивчав роль медіа у військовій кампанії США проти Іраку. А українські науковці: М. Сенченко, Г. Почепцов, І. Проноза, ‒ розглядали питання медіа та комунікації в інформаційній війні як сучасній політичній практиці. Однак, на нашу думку, у сучасній вітчизняній історіографії ще недостатньо досліджено роль і позицію вітчизняних та зарубіжних ЗМІ у висвітленні перебігу війни в Україні з 2014 року, особливо після віроломного вторгнення Російської Федерації на територію України після 24 лютого 2022 року.
Власне актуальність та недостатнє висвітлення проблеми і послугували вибором теми дослідження: «Висвітлення війни у медіа: вітчизняний та зарубіжний досвід».
Об’єктом курсової роботи є російсько-українська війна.
Предметом курсового проекту є висвітлення реалій російсько-української війни в порядку денному українськими та зарубіжними медіа.
Метою даної роботи є дослідження особливостей висвітлення російсько-української війни у вітчизняних та зарубіжних медіа.
Реалізація поставленої мети зумовила виконання таких завдань:
1. Охарактеризувати військову журналістику як вид інформаційного жанру військової тематики.
2. Визначити роль медіа у висвітленні війни.
3. Дослідити реалії та перспективи російсько-української війни: погляд вітчизняних медіа.
4. Проаналізувати висвітлення збройного конфлікту в Україні іноземними ЗМІ.
5. Представити особливості взаємодії України з іноземними ЗМІ під час війни.
При підготовці дослідження використовувалися методи дослідження:
загальнонаукові: аналогія, аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз ‒ встановлення структурних зв'язків між елементами, сортування, узагальнення, класифікація та опис матеріалів;
спеціальні: системне та систематичне спостереження, нотатки, практичний аналіз та синтез, контент-аналіз, моніторинг та аналіз українських та зарубіжних ЗМІ.
Практичне значення: результати дослідження можуть бути корисними редакторам, репортерам, журналістам та іншим працівникам українських медіа, які регулярно висвітлюють або будуть висвітлювати події пов’язані з російсько-українською війною і наслідків повномасштабної російської агресії, також опрацьований матеріал буде корисним для для студентів під час підготовки до курсів «Журналістський фах», «Теорія та історія журналістики», «Сучасний медіатекст» «Теле- та радіожурналістика», в процесі написання наукових досліджень.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИСВІТЛЕННЯ ВІЙНИ У МЕДІА
1.1. Військова журналістика як вид інформаційного жанру військової тематики
Бути журналістом ‒ одна з найцікавіших професій у світі. З роками люди стають все більш зацікавленими в тому, щоб знати все, що відбувається у світі, і, перш за все, отримувати інформацію якнайшвидше і якомога докладніше. Журналісти повинні бути на місці подій якомога більше, це сприятиме ефективнішій професійній діяльності, ніж використовувати в роботі рерайт, чужі фото та відеозйомки. Адже існують проблеми плагіату та авторських прав, а журналісти не завжди знаходяться на місці подій, там, де вони потрібні. Творчі та талановиті, обдаровані люди зачасту обирають діяльність, тісно пов'язану з журналістикою [5, с. 17].
Сьогодні існують дві основні підсистеми журналістики: електронні ‒новітні ЗМІ та друковані ЗМІ. Радіо і телебачення, газети, електронні видання, Інтернет, книги на компакт-дисках і картах пам'яті, а також видання, які виходять одночасно в друкованих та електронних виглядах ‒ все те, що відноситься до мас-медіа.
Військова журналістика ‒ підвид журналістського інформаційного жанру, спрямованого на висвітлення війни, збройних дій, релігійних та етнічних конфліктів, терористичної діяльності. У праці науковця Г. Гореварова викладено важливі методологічні та теоретичні ідеї щодо синонімічності понять "українська військова журналістика" та "українська військова преса" [11, с. 11].
Сьогодні, в інформаційну епоху, ми розуміємо, що першою жертвою військових конфліктів стає довіра. Це довіра між учасниками бойових дій і тими, чиє основне завдання ‒ поширювати інформацію на весь світ [7, с. 141]. Тому офіцери та командири повинні всіляко сприяти зміцненню довіри, в тому числі через ЗМІ.
Доступ до секретної інформації є дуже відкритим питанням, тому військові надаватимуть інформацію журналістам, пересвідчившись в довірі. Журналістам дуже важко завоювати довіру військових, оскільки репортерів постійно переміщують в інші гарячі точки. Військовим не завжди легко знайти спільну мову з журналістами. Це пов'язано з тим, що армія може не знати, що саме їй потрібно, і не завжди розуміти мету місії в зоні бойових дій. Якщо журналісти публікують критично важливу інформацію з передової, особливо на регулярній основі, армія, на жаль, втрачає довіру до таких медіа-професіоналів.
Солдати та їхні командири часто вражені здатністю журналістів швидко робити репортажі у складних і напружених умовах. Багато офіцерів вважають, що саме військові, а не журналісти, повинні інформувати громадськість про військові операції. Це відбувається тому, що журналісти знають лише частину історії зі своїх джерел. Це тому, що журналісти не знають передісторії, тактичного плану і стратегічного результату, якого намагаються досягти ті, хто проводить операцію [9, с. 59].
Військова журналістика ‒ це сфера, яка вимагає навичок докторського рівня. Це пов'язано з тим, що не всі репортери однакові, у кожного з них свій підхід, тактика і здатність швидко адаптуватися до нових умов. Журналісти в пошуку інформації, яка б зацікавила та проінформувала читачів і глядачів. Медійники не завжди можуть гарантувати, що історія буде висвытлена саме так, як її хочуть бачити інші. Військові репортери з передової повинні бути частиною поля бою, так само як повітря чи місцевість. Тому для військових дуже важливо будувати відносини, встановлювати довіру і забезпечувати доступ журналістів до інформації. Залежно від типу висвітлення, ЗМІ можуть навмисно або випадково спровокувати конфлікт або сприяти його деескалації та конструктивному вирішенню.
Основне завдання військової журналістики полягає в тому, щоб усі кореспонденти розуміли, які можуть бути наслідки і як за них нести відповідальність [4, с. 127]. Йдеться про надання виконавцям медіа концепцій, стратегій і методів аналізу та розуміння воєнних конфліктів і їхньої динаміки. Йдеться також про те, щоб знати, які існують можливості для пом'якшення та збереження миру за допомогою поінформованого та диференційованого висвітлення, висвітлення та врегулювання збройних конфліктів.
Для того, щоб надавати глядачам і читачам достовірну і точну інформацію, журналісти повинні враховувати низку порад. Вони повинні зрозуміти і подолати власну самосвідомість, щоб отримати точний погляд на військові дії. Репортери з поля бою також повинні звертати увагу на широту джерел і позицій, яким вони віддають перевагу. Ще одна важлива порада - проводити власні дослідження і створювати незалежну картину збройних конфліктів і дій. Важливо також аналізувати протиріччя між різними позиціями.
Важливою місією воєнної журналістики є саме допомога всім членам суспільства, залученим до збройного конфлікту. Жертвами військових дій часто стають цивільні особи, мирні жителі, які зазнають великих втрат просто тому, що збройний конфлікт відбувається на території, де вони проживають або живуть. На жаль, військова журналістика не може уникнути репортажів, які мають на меті шокувати, а не інформувати. Основне завдання - глибоко вивчати збройні конфлікти, ретельно досліджувати та аналізувати факти. Серед принципів, яких повинен дотримуватися журналіст у своїй роботі, - незалежність, відсутність маніпуляцій, виявлення проблем і можливих рішень, прозорість, врахування різних точок зору, а також пріоритет журналістської якості над економічними інтересами.
Висвітлення військових подій у ЗМІ має велику відповідальність і виконує функцію надання інформації про події та конфлікти [26, с. 332]. Глядачі та читачі повинні розуміти загальну картину і знаходити відповіді на питання про те, що відбувається, що є важливим і що нас об'єднує. Це соціальна інтеграція, залучення потужних акторів та організацій для моніторингу перебігу подій і відповіді на питання, що пішло не так. Це зменшення військових дій і спеціальне сприяння відкритості та мирному врегулюванню для запобігання ескалації конфліктів.
Військові журналісти, не обов'язково мають бути миротворцями. У сучасному світі щороку гине близько 100 журналістів, більшість із них ‒ убивають. Такі злочини завжди викликають суспільний осуд і обурення, а уряди та міжнародні організації намагаються приділяти більше уваги безпеці журналістів [5, с. 239].
Існує чотири заповіді, які повинні знати досвідчені кореспонденти: по-перше, вони повинні працювати ефективно і вміло в зонах конфлікту; по-друге, порятунок життя журналістів є важливішим для редакції, ніж відзнятий матеріал; по-третє, з гарячих точок важче вибратися, ніж туди потрапити; по-четверте - завжди потрібно розраховувати не тільки на себе, але й на допомогу інших. Головне ‒ не втручатися в роботу армії і не втручатися, якщо вас про це не просять.
1.2. Роль медіа у висвітленні війни
Як зазначають А. Бріггс і П. Коблі, "нові технології не тільки створюють нові типи медіа, вони також створюють нових аудиторій". Аналіз ролі медіа у висвітленні конфліктів вимагає вивчення не лише традиційних ЗМІ, але й нових медіа, таких як соціальні мережі та інтернет-видання. Нові технології уможливлюють залучення нових груп, організацій і навіть держав, які можуть допомогти у вирішенні конфліктів.
Однією з особливостей розвитку сучасного суспільства є стрімке зростання значення інформаційних технологій. Дослідники пов'язують глобалізацію і конфлікт, стверджуючи, що розвиток комунікації, комунікаційних технологій і засобів масової інформації суттєво змінив природу конфлікту, а також способи його ведення і розв'язання. Поява нових медіа та широке використання Інтернету зробили можливим висвітлення подій в режимі реального часу і надали громадськості негайний доступ до інформації. Крім того, з'явилися нові текстові медіа та миттєвий зворотній зв'язок.
Згідно з дослідженнями американських науковців, під час війни медіа стають дуже вразливими. Це пов'язано з тим, що військові та політики використовують медіа для поширення ідей, які можуть відповідати їхнім власним інтересам. ЗМІ є не просто засобом передачі інформації, а повноцінним політичним механізмом та інструментом. Це особливо важливо в конфліктних ситуаціях, оскільки більшість ЗМІ належать політичним та економічним елітам.
"Військові конфлікти впливають на всі сфери суспільства, зокрема й на медіа, та змінюють медіадискурс. "Культура війни принципово відрізняється від культури миру", ‒ каже український філософ Сергій Дацюк. Тому те, як мас-медіа представляють конфліктні питання, також може відігравати важливу роль. Як один з основних інструментів інформаційної війни, ЗМІ можуть використовуватися для маніпулювання фактами та створення іміджу сторін конфлікту.
Існує багато способів, якими ЗМІ можуть впливати на свідомість аудиторії, включаючи концепції формування порядку денного та мовного стилю, про які йшлося в попередньому розділі. На додаток до них, широко використовуються праймінг і фреймінг. Методи праймінгу спрямовані на те, щоб зробити асоціації з темою, яку висвітлюють ЗМІ, реальністю у свідомості аудиторії. Зокрема, це не є абсолютно негативним явищем. Це пов'язано з тим, що увага та інтерес глядачів до повідомлень, які подають ЗМІ, значною мірою залежать від їхнього минулого досвіду та знань стосовно проблеми.
Для країн, що перебувають у конфлікті, те, яким чином і які новини подають мас-медіа, має життєво важливе значення. Адже ЗМІ можуть бути як деструктивним фактором, що нагнітає страх, так і позитивним чинником, що сприяє інформуванню громадськості про шляхи вирішення конфлікту та кроки, які для цього робляться. Оскільки в Україні немає розроблених стандартів, які б регулювали діяльність ЗМІ в умовах військового конфлікту чи інформаційної атаки, журналістам часто доводиться створювати власні стандарти висвітлення подій навколо російсько-української війни, спираючись на власний досвід, знання та навички.
Крім того, більшість існуючих досліджень зосереджені на негативному впливі ЗМІ у висвітленні конфліктів, і лише деякі з них ‒ на позитивній ролі ЗМІ у вирішенні конфліктів та встановленні миру.
Військовий конфлікт у Північній Ірландії є гарним прикладом ефективності ЗМІ у висвітленні конфліктів: У 1980-х роках британські ЗМІ подавали інформацію однобоко та упереджено і публікували матеріали, які не торкалися причин конфлікту, що серйозно перешкоджало участі громадськості через брак обізнаності та альтернативних шляхів вирішення конфлікту. Однак на початку 1990-х років більшість європейських країн (включно з Великою Британією) пройшли через низку демократичних змін, що вплинули на ЗМІ. В результаті цього, зокрема завдяки Кодексу (NUJ code of conduct), що регулює діяльність журналістів, ЗМІ почали неупереджено висвітлювати події, представляючи погляди різних сторін, а також позиції та бачення учасників конфлікту.
Окрім національних ЗМІ, слід також враховувати роль міжнародних медіа. Поява нових медіа (онлайн-видання, соціальні мережі) зробила можливим отримання інформації з усього світу. Як і національні, міжнародні ЗМІ можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на врегулювання конфлікту. Перш за все, слід підкреслити одне з найважливіших питань ("Ефект CNN"): на початку 1990-х років американський телеканал CNN став головним джерелом інформації про військові події в усьому світі, в тому числі про бомбардування під час війни в Іраку 1991 року. Це призвело до того, що глядачі повірили в те, що, дивлячись прямі трансляції, вони можуть миттєво отримати актуальну та об'єктивну інформацію про будь-яку подію. Більше того, політологи та соціологи підкреслюють, що телеканали можуть впливати на рішення влади.
