Зразок роботи
ВИСНОВКИ
Виділивши типові характеристики та окресливши особливості релігійного видання Закарпаття початку ХХ ст. на прикладі «Календаря «Благовѣстника», ми дійшли таких висновків.
1. Три етапи розвитку україномовної закарпатської преси в період Чехословацької республіки (1919-1938 рр.) чітко відтворю¬ють і три важливі етапи суспільно-політичного розвитку Кар¬патської України та його народу: від національного, відродження через національне утвердження до участі у всеукраїнському виз¬вольному русі. Наслідком цих змагань закарпатських українців стало створення автономної держави у рамках Чехословацької федерації, а вершиною боротьби – проголошення незалежної Карпатської України 14 березня 1939 р.
2. Не випадково розвиток не тільки релігійної, а взагалі місцевої преси краю розпочався з виходом у 1856 р. у Будапешті «Церковної Газети», адже духовенство в період зародження крайової преси було найосвіченішою верствою населення. На теренах Підкарпатської Русі першої половини ХХ ст. точилося гостре протистояння між католицькою та православною церквами, в якому особлива роль відводилася друкованим органам.
3. Католицька релігійно-церковна преса краю із середини ХІХ до середини ХХ ст. була представлена такими виданнями, як «Церковна Газета» (1856-1858 рр.), тижневики «Свѣтъ» (1867-1871 рр.), «Новый Свѣтъ» (1871-1872 рр.), «Карпатъ» (1873-1886 рр.), «Görok Katholikus Szemle» (1899- 1918 рр.), півмісячники «Листокъ» (1885-1903 рр.), газета «Наука» (1897-1914, 1918-1922 рр.), дитячий журнал «Свѣтло» (1913-1914, 1926 рр.), офіційний орган Мукачівської і Пряшівської єпархій «Душпастырь» (1923-1938 рр.), орган «Общества Найсвятішого Серця Ісуса Христа» «Да прійдеть Царствіе Твоє» (1928-1938 рр.). «Духовною газетою для підкарпатських русинів» був видаваний оо. Василіанами «Благовѣстник» (1921-1944 рр.) в Ужгороді (1939, у Хусті) і (1946-1948 рр., в Пряшеві). Починаючи з 1927 року, оо. Василіани видавали щорічний «Календар «Благовѣстника».
4. «Благовѣстник» – одне з релігійних видань закарпатських українців греко-католицького віросповідання, яке розпочав ви¬пускати у світ А. Волошин, а згодом продовжили монахи чину св. Василія Великого. Часопис ставив перед собою мету поширювати серед вірників Святе Євангеліє, нести до них науку віри й виховувати у їхніх серцях почуття побожності. Редакція намагалася також, щоб «Благовѣстник», як «чисто духовна газета», сприяв зближенню священиків і вірників. «Благовѣстник» всебічно висвітлював релігійне й духовне життя краю. На сторінках часопису широко друкувалися статті з історії Церкви, розповіді про житія святих. Систематично ре¬дакція роз’яснювала читачам значення символів в обрядах та тлумачила різні питання віри. Інформація про події з церковного життя друкувалася під рубрикою «Новости», «Короткі вісти». Подібного плану публікації й займають значну площу часопису.
5. Ініціатором і активним діячем створення «Календаря «Благовѣстника» в Закарпатському краї став отець Петро Котович, який близько 20 років працював у Василіанській Провінції Святого Миколая на Закарпатті, де при Ужгородському монастирі створив Василіанську друкарню. Почавши від 1927 р., він сам редагу¬вав перші чотири річники «Календаря «Благовѣстника».
6. Структурно випуски «Календаря Благовѣстника» складалися зі вступу-поздоровлення читачів, календарної і загальної частин, а також рекламного блоку, який знаходився в кінці видання (в більшості номерів реклама видавництва розміщувалася і на звороті обкладинки). Церковні календарі подають багато корисної для вірян інформації: дати греко- і римо-католицьких свят, початку і закінчення посту, список осіб, які можуть не поститися, час, коли церква забороняє публічні забави з музикою, дати задушних субот, присвячених пам’яті померлих, дати відпуст у церквах оо. Василіан та ін. Пропонується також астрономічний календар, в якому повідомляється про затемнення сонця і місяця, що будуть відбуватися впродовж року. Також додаються прикмети, за якими можна визначити погоду. У загальній частині видання основне місце належить публікаціям, що стосуються питань віри і дотримання заповідей. Хоча «Календар Благовѣстника» акцентував на релігійній складовій, що відрізняла його від інших видань, водночас автори всіляко наголошували на важливості читання й купівлі календарів взагалі. Важливе значення у часопису приділяється боротьбі з пияцтвом.
7. «Календар Благовѣстника» відрізняється жанровою різноманітністю матеріалів. Серед публікацій на релігійну тематику можна виділити статті, кореспонденції, замальовки. Значне місце в календарі приділено публікації фольклорних матеріалів: легенд, гуморесок, притч, афоризмів, анекдотів, загадок, прислів’їв та приказоки, причому вони можуть бути як розкидані по всьому календарю, так і міститися в добірках «Всячина» та «Куток смѣху». Дуже різноманітну і цікаву інформацію подано у добірці «Всячина». Щодо дизайну «Календаря Благовѣстника», то він, як і деякі інші крайові видання, є типовим взірцем течії «мистецтво і ремесло», основними рисами якого в графічному дизайні ЗМІ єчітко структурована орнаментальна рамка, яка тримала усю композицію, тонування фону, відсутність сюжетного наповнення зображень.
8. Порівнявши закарпатський «Календар Благовѣстника» з «Календарем «Місіонаря», який василіани видавали у Жовкві в ті самі часи, ми знайшли спільні риси та відмінності у цих виданнях. Однаковою у цих календарях є структура видання, дотичною є й тематика їхніх матеріалів. На сторінках жовквівського журналу можна віднайти біблійні розповіді, відповідні молитви на певний місяць року, перелік релігійних свят, повчальні оповідання з народного життя, подяки за молитви краян, інформації з релігійного і світського, суспільно-політичного і національно-культурного життя. Також редколегія пропонувала читачам на сторінках «Місіонаря» пізнати наукові питання у світлі Євангелія, відповідала на запитання читачів, публікувала відомості про місійну, тобто душпастирську працю отців Василіян, а також подавали некрологи на визначних духівників і громадських діячів краю Як і редакція «Календаря Благовѣстника», автори «Календаря «Місіонаря» всіляко наголошували на важливості читання й купівлі календарів взагалі.
9. Редакція «Місіонаря» час від часу випускала тематичні номери, присвячені якомусь певному питанню. На шпальтах «Місіонаря» порушується доволі важлива для читачів кінця 1930-х рр. тема громадянської війни в Іспанії, що трактується як справедлива священна боротьба католиків-фалангістів «за Бога й Батьківщину» проти злочинних атеїстичних. Не дивно, що у зв’язку з цією темою календар вміщував допис про відсутність свободи совісті у «большевицькому царстві». Наскрізною темою низки статей цього календаря був різко негативний образ радянця – «безвірка й хама», драматична картина протистояння атеїзму і релігії у Галичині 1939-1941 рр. тощо. Тон цих виступів був значно войовнішим порівняно із закарпатським виданням. На відміну від закарпатського видання «Благовѣстника», редактори «Місіонаря» подбали й за наймолодших християн, пропонуючи їм читати «Малий Місіонарчик».
10. Отже, незважаючи на певні незначні відмінності між «Календарем Благовѣстника» з «Календарем «Місіонаря», вони відіграли важливу роль у справі пропагування католицизму в своїх регіонах, збільшення прихильників свого віровчення, у намаганні виховувати у серцях читачів почуття побожності, дотримання християнських заповідей, викорінення шкідливих звичок.
Магістр