Зразок роботи
ВИСНОВКИ
Дослідивши тематику, проблематику, жанрові та мовностилістичні особливості журналу «Офіцер України» за 2014-2017 роки, ми дійшли таких висновків.
1. Важливим є дотримання таких важливих принципів дослідження, як системність, об’єктивність, усебічність, наступність та ін. Виходячи з того, що військові періодичні видання функціонують як складові українського інформаційного простору, для її дослідження важливим є принцип системності. Він є однією з обов’язкових умов об’єктивності дослідження військової преси. Сам принцип об’єктивності передбачає якнайповніше виявлення існуючих і доступних на сьогодні джерел, нетенденційну, якомога точнішу характеристику змісту і тематичних напрямів публікацій, відкритої і латентної інформації. У процесі роботи важливим є і принцип всебічності: розгляд об’єкта дослідження із соціального, політичного, філософського погляду тощо. Також, вивчаючи розвиток української військової преси, необхідно виявити і дослідити всю систему Принцип усебічності проявляється і в тому, що досліджується функціонування української військової преси за різних форм державності України, в підпіллі, еміграції. Також повинні враховуватися не лише внутрішні чинники розвитку військової преси, а й зовнішні, наприклад міжнародні. Принцип наступності застосовується при встановленні зв’язків між пресою періоду Визвольних змагань 1917-1921 рр., емігрантською пресою міжвоєнного періоду, виданнями УПА та системою військових друкованих ЗМІ незалежної України.
2. На жаль, на сьогодні немає комплексного дослідження становлення і розвитку української військової преси ХХ – початку ХХІ ст. як логічно пов’язаних періодів одного історичного процесу. Систему друкованих органів сучасних ЗС України, яка теж пройшла складний, суперечливий та нелегкий шлях становлення, науковці обійшли увагою. Тому перспективними вбачаються дослідження різнопланових зв’язків, які виникали в процесі становлення української військової преси новітнього часу з досвідом функціонування преси часів українських визвольних змагань. Документи, нещодавно відкриті для дослідження, дають можливості для об’єктивних, обґрунтованих висновків у цьому напрямі.
3. Ми переконалися, що вітчизняна військова преса пережила періоди підйому і згасання. Відбувалося це в умовах, коли внутрішня опозиція і зовнішні вороги робили все, щоби зруйнувати українську армію і позбавити Україну можливості захищати себе. На думку багатьох фахівців, яку ми поділяємо, до Революції Гідності українське військо розкладалося під впливом російської пропаганди, яка «заколихувала наші Збройні Сили до початку війни». Готуючись до інформаційної війни, РФ робила все можливе, аби знищити наші військові ЗМІ. Відновляти втрачене Україні доводиться вже в умовах зухвалої агресії наших «північних сусідів». Варто констатувати, що потроху справи в українській армії, як і в ЗМІ починають покращуватися. Щоправда не так добре, як хотілось би.
4. Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного – вищий військовий навчальний заклад Міністерства оборони України, який гармонійно поєднує традиції класичної європейської та вітчизняної військової школи, творче застосування сучасного досвіду підготовки військових фахівців передових держав світу, високу динаміку розвитку навчально-матеріальної бази й науково-педагогічного потенціалу. Медійна підтримка діяльності Академії здійснюється за допомогою таких засобів масової комунікації, як журнал «Офіцер України», телепередача «Звитяга», фотогалереї «Історія Академії», «Освітній процес в Академії», «Навчально-матеріальна база Академії», фотокнига «Україна Честь Відвага».
5. Журнал «Офіцер України» зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 березня 2011 року. Редактором видання є Ігор Махно, до редакційної колегії входять Павло Ткачук, Юрій Гусар, Ігор Мосейченок. Дизайн та верстка Ірини Шаповалової. «Офіцер України» є правонаступником таких відомих свого часу друкованих видань, як «Политработник» Львівського вищого військово-політичного училища та «Курсантський вісник» Академії сухопутних військ.
6. Теми, що висвітлюються часописом впродовж усіх років його існування, чітко окреслені: бойова підготовка на полігоні, директрисах і танкодромах, а також культура, спорт, дозвілля, словом – усе, чим живе і повинен жити протягом навчання майбутній офіцер Збройних Сил України. Серед проблем, які порушує видання – проблеми підвищення професійного рівня майбутніх офіцерів, покращення побутових умов курсантів, забезпечення духовного і морального зростання військовиків тощо. З 2014 року до традиційних для часопису тем, природно, додалась тема анексії Криму та війни на Сході України. Проте концепція журналу залишилася незмінною.
7. Часопис веде роз’яснювальну роботу щодо законодавчих нормативних актів, указів Президента України, рішень уряду, роз-поряджень, постанов державних органів влади і управління, наказів та директив Міністра оборони України, командирів і начальників; сприяє вирішенню проблем військового будівництва в Україні і формуванню структур ЗСУ, підготовці та перепідготовці військових кадрів, забезпеченню високої мобілізаційної та бойової готовності військ; пропагує практичну діяльність Збройних Сил України: розвиток та удосконалення технічного рівня військ, нау¬кових досягнень в стратегії і тактиці та використання сил і засобів особового складу демократії та гуманізму, утвердження передового досвіду навчально-виховної роботи; висвітлює рішення соціальних, економічних, правових, релі¬гійних, культурно-побутових проблем курсантів.
8. Домінуючими жанрами «Офіцера України» були і залишаються кореспонденція, аналітична стаття та нарис (замальовка). Аналіз публікацій у часопису підтвердив їх високий журналістський рівень, оригінальність у застосуванні на шпальтах «лідів» (врізок»), однак варто було б, на нашу думку, запровадити в журналі жанр есею, який стає дедалі популярнішим у вітчизняній пресі, та сатирично-гумористичні жанри. Корисним, вважаємо, було б поповнення часопису новими журналістськими кадрами, а також покращення маркетингової політики редакції. Насамперед йдеться про створення сучасного сайту журналу «Офіцер України».
Магістр