Український народний костюм:основні елементи етнографічного комплексу; особливості етнографічних комплексів різних регіонів України. (ID:1064842)

Поясне вбрання прикрашало нижню частину фігури, тому його одягали на сорочку. Чоловічий поясний одяг — це штани різноманітної форми та крою, які називали гачі, холошні та ногативиці. Наприкінці XIX — на початку XX століття вузькі штани одягали на Закарпатті та в інших західних областях. Шаровари вже не траплялися, але широкий крій штанів у Східній та Центральній Україні зберігався до заміни міським кроєм. Сорочку заправляли в широкі штани, а з вузькими штанами носили на випуск. Запаска — один із найдавніших елементів незшитого жіночого одягу. Спочатку на талії пов’язували задню частину — ширшу і довшу, чорного кольору, а спереду закріплювали вужчу й коротшу синю запаску — попередницю. На свята молоді жінки носили зелені та червоні запаски, прикрашені тканим орнаментом або вишивкою. Також носили фартухи-запаски зі зшитими формами поясного одягу, а також дерги та плахти. Українки вдягали на сорочку нагрудне вбрання, яке прикривало верхню частину фігури й формувало загальний силует. В Україні була поширена керсетка, яку шили з фабричних тканин та прикрашали плисовими обшивками, вишивкою, аплікацією, а пізніше — машинним стібком. Нагрудний одяг з рукавами включав юпки, куртки, піджаки та різноманітні кофти з фабричних тканин. Тривалий час кофти носили паралельно з вишитою сорочкою та керсеткою.