Планування та забудова міст Північного Причорномор_я (Ольвія, Херсонес, Пантікапей) (ID:1131169)

Вступ Так склалися історичні обставини, що суспільно-ідеологічний, економічний та культурний розвиток українських земель скіфського періоду відбувався неоднаково. Окрему зону становила лісостепова смуга з праслов'янськими і багатьма іншими племенами та окрему — землі Північного Причорномор'я. Обидві зони рівночасно роз'єднував та об'єднував Скіфський Степ. Ми вже згадували величезне скіфське, але по суті поліетнічне, ремісниче Каменське городище на півдні України, а також еллінське й водночас скіфське та поліетнічне місто Гелон на сучасній Полтавщині. Міські об'єднання розвивали торгово-економічні й культурні зв'язки з античними містами Північного Причорномор'я, що переважно існували як торгово-економічні факторії окремих міст-держав материкової Греції. Грецькі поліси, виникнувши на теренах Північного Причорномор'я, становили завершальний етап «Великої грецької колонізації», яка відбувалась в VTI-VI ст. до н.е. на теренах узбережжя Середземного, Мармурового, Чорного морів. Пізніше в цьому регіоні утворилися міста внаслідок так званої внутрішньої колонізації. Тобто самі причорноморські міста поза участю материкової Греції заснували власні факторії. У III ст. до н.е. біля устя Дону з ініціативи боспорців утворився Танаіс, згодом — боспорські міста Патрасій, Китей, Синдська Гавань, Калос-Лимен у Західній Тавриді. Назви окремих міст зазнали певної трансформації. Наприклад, Ольвію в античному світі називали Борисфен. Справа в тому, що слово «оль-вія» означає «щаслива». З такою назвою в Середземномор'ї виникло 11 міст, тому їм давали додаткові назви, хоча ольвійці монети свого міста випускали під назвою «ольвія».