Культура в практиці та ідеології італійського фашизму (ID:1168273)

Висновки до розділу 2 Виникнення фашизму в Італії безумовно є чорною сторінкою в історії країни. Головними причинами є загальна криза капіталізму в Європі, відчуття «вкраденої перемоги» в народу, погіршення економічної ситуації після Першої Світової війни: масова бідність, безробіття, інфляція. Зростала кількість конфліктів між робітниками і підприємцями на півночі та селянами і землевласниками на півдні країни. Суспільними коливаннями вдало зміг скористатися «Італійський союз боротьби» під керівництвом Б. Муссоліні. Поступово зростаючи та набираючись сили союз перетворюється на Національну фашистську партію. Прекрасними ораторськими здібностями Б. Муссоліні перед народом та терором перед опонентами, фашисти поступово почали зосереджувати в свої руках все більшу владу. Усували будь які перепони, чи то політичних конкурентів, чи вільні ЗМІ. Фашистська доктрина проникла у всі сфери суспільного життя. Вона була в політиці, освіті, журналістиці, спорті і навіть у культурі. У 1925 році Д. Джентіле створив Національний фашистський інститут культури, котрий мав коригувати та направляти її діяльність. Адже мистецтво мало служити ідеології, допомагати пропаганді та закріплювати фашизм в душах людей. У фашистський період активно розвивався кінематограф, саме в цей час були створені кінострічки, котрі високо цінувалися у світі. Був заснований Венеціанський кінофестиваль. Незважаючи на державну політику і її контроль кінематографу лише 5% фільмів являлися пропагандистськими. В цей час надзвичайно популярними були сентиментальні мелодрами, салонні комедії та романтичні костюмовані драми. Архітектура в першій половині ХХ століття в Італії вирізнялася помпезністю та величністю. Б. Муссоліні стверджував, що архітектура повинна бути продовженням ідеології. Тому стандартні елементи ордерної архітектурної системи ̶ колони, арки, куполи потрібно було використовувати з новим трактуванням. Колони виготовлялися у вигляді фасцій. Скульптури, пам’ятники, обеліски, монументи та статуї повинні були викликати асоціацію з героїчними образами минулого Риму та історії фашизму. Розвитку зазнала археологія, причиною тому, є бажання фашистів зв’язати історично Стародавній Рим та фашистську Італію. Виправдати експансію в Африці, підтвердити свою величність. В образотворчому мистецтві першість тримали футуристи. Поширеним стало зображення «дуче», як величного провідника народу, котрий проведе Італію до великого майбутнього. Також традиційним залишалося звернення до традицій Стародавнього Риму. У фашистський період виокремився таких художній напрям, як аероживопис. Зображення літаків або мотивів, що пов’язані з літаками. Це стало наслідком технічного прогресу та мілітаризації країни. Музичне мистецтво у фашистській Італії за своєю суттю часто не відповідала лінії партії, але тим не менш активно розвивалося. Найбільш талановиті композитори змогли створити велику кількість робіт, яскраво зображуючи трагічну ситуацію епохи, музичні роздуми про долю італійської культури, бажання воскресити високим моральний тон музичного мистецтва. Найкращі несуть в собі гуманістичну концепцію. Література бурхливо розвивалися у фашистський період. Особливістю Італії є те, що поряд з абсолютно пропагандистськими творами з’являлися цілком відмінні, вільні. Італійські літератори отримували Нобелівську премію, а поряд з цим з’являлися повністю антигуманістичні роботи. Характерною рисою фашистського мистецтва в Італії було поєднання антигуманістичних мотивів навіяних державою з вільним розвитком культури у всіх її напрямках.