Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Мабуть, історія жодної країни не паплюжилась, не перекручувалась та не піддавалась остракізмові так, як прадавня і пребагата історія України. Поневолювачі усіх мастей намагались зробити наш народ покірним виконавцем своїх забаганок, а його багату землю – джерелом власного достатку. Комуністична імперія, крах якої відбувається на очах, як і попередні загарбники, робила шалені потуги, аби позбавити українців національної свідомості. Проводячи русифікаторську політику під виглядом творення «единойобщности – советскогонарода», Москва накладала заборону на історію, підміняючи її вигадками. За псевдонауковими теоріями, існування України вважалося чимось неправдоодібним, а з усіх гетьманів єдиновірним оголошувався Богдан Хмельницький, який одним розчерком пера у Переяславі здійснив не менше і не більше, як віковічну мрію українського народу.
Найлютішим ворогом України були буржуазні і небуржуазні націоналісти, які тільки те й робили, що думали, кому запродати власний народ. Анафемі піддавались Мазепа, січові стрільці, воїни УПА.
Щодо останніх, за часом визвольних змагань, то цілковиту рацію має професор Макмастерського університету (Канада) Петро Потічний, стверджуючи, що цей період «в офіційній радянській історіографії та публіцистиці злочинно перекручений».
Викладене вище і зумовлює актуальність теми дослідження курсової роботи.
Історіографія. Історія Національного руху на території України у 1944-1952 належить до найменш досліджених ділянок нашого минулого: бракує як узагальнюючих праць, так і конкретних досліджень.
Наукову літературу з теми поділено на дві групи: українську та зарубіжну. Першими дослідниками історії українського визвольного руху 1940-1950-х років були самі учасники цих подій . Їх роботи містять багато цінної інформації, але вони мають і суттєві недоліки – автори, як учасники описуваних подій, часто не позбавлені суб’єктивності в своїх судженнях, а деякі їх твердження недостатньо удокументовані і викликають сумнів у сучасних істориків. Крім того більшість із цих робіт писалися в час, коли в Україні ще активно діяло збройне підпілля і їх публікація була елементом пропагандистської кампанії щодо популяризації українського національного руху в світі.
Із відновленням державної незалежності України інтерес до історії УПА суттєво зріс, опубліковано цілий ряд узагальнючих праць . Першою спробою показати національну боротьбу як суспільний феномен не лише України, а й Європи, в контексті східноєвропейської та загальноєвропейської історії є праця Анатолія Русначенка«Народ збурений» . Книга містить різноманітну інформацію про етапи українських визвольних змагань і руху опору в Білорусії та Прибалтиці, що дозволяє масштабніше оглянути діяльність українських патріотів, їх роль в міжнародному житті повоєнної Європи.
Дослідження цієї теми теж тільки започатковано українськими істориками, зокрема Петром Мірчуком , Петром Потічним , Мирославом Сичом , Олександром Зайцевим . Узагальнив особливості ідеології українського визвольного руху 1940-50-х років Анатолій Русначенко в книзі «Розумом і серцем. Українська суспільно-політична думка 1940-1980-х років» .
В інших країнах національний рух в Україні, який наймасштабніше проходив на території Західної частини країни, досліджували насамперед польські історики. Більшість їх робіт, написаних за умов тоталітарної доби, втратили наукову значимість. Польська історіографія того часу, хоч і спиралася на доволі велику джерельну базу, проте ніколи не виходила за рамки, визначені режимною цензурою. Значно цікавішими є дослідження сучасних польських істориків. Серед них варто виділити публікації Гжегожа Мотики про діяльність УПА на теренах т.зв. Закерзоння . Глибоко проаналізував українсько-польські взаємини в стратегії ОУН та УПА ЗбігнєвКовалєвський .
Про діяльність відділів УПА на території Чехословаччини ще в радянські часи писали історики цієї держави. Їх праці, як і згадувані польські дослідження того часу, теж надмірно тенденційні . Нажаль, і деякі сучасні чеські історики не позбавилися цих вад, яскравим прикладом чого є монографія Яна Фіяли, опублікована в 1994 році .
Епізодично про національний рух розповідають інші іноземні автори, дослідники українського національно-визвольного руху. Зокрема варто відзначити роботу відомого аргентинського дослідника ЕнрікеМартінезаКодо«Повстанці за залізною завісою» , англомовні праці «Український Резистанс. Історія українського національно-визвольного руху» , «Українська Повстанська Армія в боротьбі за свободу» . Цінною працею про ідеологію українського визвольного руху є робота американського історика Джона Армстронга«Український націоналізм» .
Отже в сучасній історіографії йде переосмислення національного руху України, відходять у минуле упереджені, заполітизовані погляди.
Джерельна база.Проблема джерел для висвітлення діяльності українського національного руху є ще досить гострою. Все ж, для висвітлення нашої теми використано у роботі різні їх види – документи, спогади, періодику.
З українських архівів найбільший комплекс повстанських документів містить Центральний державний архів вищих органів влади та управління України у місті Києві. У роботі використано фонди 3833 – «Крайовий провід Організації Українських Націоналістів (ОУН) на Західноукраїнських землях у 1941-1947 рр.», 3836 – «З’єднання західних груп Української Повстанчої Армії (УПА-Захід)», 3838 – «З’єднання північних груп Української Повстанчої Армії (УПА-Північ)». В цих фондах знаходимо чимало документів про методи роботи українських повстанців серед населення країн Центрально-Східної Європи. Це зокрема листвіки-звернення до поляків, словаків, чехів, інструкції командирам рейдуючих відділів, що вирушали на терени сусідніх держав.
Цінні матеріали з історії ОУН та УПА містить Державний архів Служби безпеки України – це вилучені в результаті операцій НКВС-МДБ документи українського підпілля, протоколи допитів. Комплекс документів українського національно-визвольного руху 1940-1950 років містять також фонди Центрального державного історичного архіву у Львові, Львівського історичного музею (Фондова група «Пам’ятки визвольних змагань»), відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України (Фонд 262 «Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія»), Науково-довідкової бібліотеки Центрального державного архіву.
Велика кількість документів з історії ОУН та УПА доступні історикам в опублікованих збірниках. Першою серією публікацій матеріалів українського національно-визвольного руху була заснована ще в 1955 році «Бібліотека українського підпільника». Саме на сторінках цієї серії вперше було опубліковано програмні документи ОУН, УПА та УГВР . Окрема книга цієї серії містить матеріали про намагання реалізувати концепцію спільного антитоталітарного фронту поневолених народів .
Найбільшим корпусом друкованих джерел з історії ОУН та УПА на сьогодні є серія «Літопис УПА». З її матеріалів найціннішими є передруки підпільної преси – офіціозу ОУН «Ідея і Чин» , видань УГВР та окремих територіальних структур українського підпілля. Велику кількість невідомих донедавна фактів відкривають опубліковані в томах «Літопису УПА» звіти повстанських відділів та структур ОУН.
Важливим джерелом, що доповнює інформацію, почерпнуту із документів, є спогади очевидців та учасників описуваних подій. Деякі з них публіковані у «Літописі УПА», в збірниках «Закерзоння», «В рядах УПА», а також вийшли окремими книгами. Значний масив джерел становлять ще не опубліковані спогади, зібрані дисертантом у ході дослідження, найважливішими серед них є спогади Василя Галаси, референта пропаганди ОУН Закерзонського краю.
Отже, джерельна база дослідження є доволі об’ємною, до неї залучено багато документів, що дозволяє по-новому і ширше розглянути діяльність українських українського національного руху.
Об’єктом дослідження курсової роботи є післявоєнний період на території України.
Предметом дослідження є національний рух українців у повоєнні роки.
Метою курсової роботи є дослідження національного руху, виявленого насамперед у боротьбі ОУН-УПА з радянськими порядками у повоєнні роки.
Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:
– дослідити національний рух Опору, церкву та інтелігенцію на захисті інтересів українського населення в 1944-1946 pp.
– охарактеризувати діяльність Української повстанської армії на Закерзонні. Рейди УПА.
– дослідити підпільну діяльність ОУН-УПА в 1947-1953 pp.
Структура курсової роботи зумовлена поставленими завданнями, відповідно до яких складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури.
Магістр