Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. Діяльність Дмитра Донцова
У період, коли діяльність Д.Донцова була по-особ¬ливому кипучою і впливовою (перша половина XX ст.), перед українською нацією постали три великі проблеми, які треба було розв'язати: формування ідеології модерної нації, здобуття державної са¬мостійності, створення динамічної моделі національної культури. В усіх цих напрямах Д.Донцов зробив вирішальні, стратегічні кроки. Він ка¬тегорично дискредитував українське малоросійство (брошура "Модерне москвофільство", 1913 р.) і фальшивий інтернаціоналізм соціалістичних пар¬тій та ідеологій (стаття "Енгельс, Маркс і Лассаль про «неісторичні нації»", 1914 р.), рівнобіжно розвинувши концепцію української національно-політичної самобутності (книжки "З приводу однієї єресі", 1914 р.; "Сучас¬не політичне положення нації і наші завдання", 1914 р.; "Мазепа і мазепинство", 1919 р.; серія статей у журналі "Шля¬хи" (Львів), 1913-1917 рр.). Він концептуально довів потребу ство¬рення самостійної української держави як вирішального чинника стабілізації всієї Середньо-Східної Європи в час, коли майже весь український політикум говорив тільки про автономію, федерацію, не вірив у можливість самостійності (книжки "Сучас¬не політичне положення нації і наші завдання", "Похід Карла XII на Україну", 1915 р.; "Історія ук¬раїнської державної ідеї", 1917 р.; "Міжнародне поло¬ження України і Росія", 1918 р.; "Українська державна думка і Європа , 1918 р. та ін.). [1] Він кардинально пере¬осмислив духовні й ментальні основи української культури, визначивши її фатальні стратегічні вади - роздвоєність між Сходом і Заходом та провансальсь¬ку зорієнтованість на провінційну «дрібно проблемність» і етнографічно-сентиментальну стилізо¬ваність. При цьому Д.Донцов чітко визначив ук¬раїнську культуру як сутнісно середньоєвропейську, тобто ближчу у своїх глибинних інтенціях, приміром, до польської чи румунської, аніж до російської як євразійської. Він обґрунтував думку, що для опти¬мального розвитку кожна культура повинна пере¬дусім орієнтуватися на вічно героїчне і романтичне, на переживання своїх органічних традицій і відкидан¬ня всіляких негативних, розкладових зовнішніх впливів (статті й книжки "Російські впливи на ук¬раїнську психіку", 1913 р.; "Справа унії" ("Шляхи", 1916 р.); "Культура розкладу" ("Шляхи", 1917 р.); "Підстави нашої політики", 1921р.). Естетико-культурологічні ідеї Д.Донцова пізніше вельми яскраво розвинули інші автори на сторінках "Літературно-науко¬вого вісника", який він редагував з 1922 р. (від 1932 р. журнал мав назву "Вісник" і був ліквідований, як і всі інші українські видання та інституції, у 1939 р., після окупації Західної України Радянським Союзом).