Театр епохи Просвітництва (ID:202486)

Прагнення досягти в спектаклях великої сценічної правди змушувало Гарріка до пошуку нових постановочних засобів. В якості директора найбільшого лондонського театру Друрі-Лейн Гаррік запровадив цілу серію нововведень, які, при всій їх різноманітності, мали єдину ціль: домогтися максимального приближення до життя, зробити театр реалістичним. Він сміливо вигнав аристократичного глядача зі сцени і Макбету не доводилося більше виголошувати свій трагічний монолог, стоячи в двох кроках від світської еліти. По його ініціативі було введено рампове освітлення, розширена стіна, а головне – декорації і костюми стали виготовлятися зі справжнім художнім смаком та історичною достовірністю. Всі ці зміни, а головне – реалістична акторська майстерність Гарріка принесли йому всесвітну популярність. Його справедливо вважають основоположником сценічного реалізму в англійському і в загальноєвропейському масштабі[5]. З 1747 року Гаррік стає співвласником театру «Друрі-Лейн», з цього часу він отримав можливість продовжити задуману ним реформу сценічного мистецтва в масштабі найбільшого театру, колективу Англії. Він став рідше виступати як актор, менше працював над новими ролями. Вся його увага була направлена на створення постійної труппи і виховання її на реалістичних началах. Гаррік зібрав у свій театр кращих акторів Англії. Домагаючись сценічної правди, він приділяв велику увагу процесу репетицій, роботі з акторами. Гаррік домагався злагодженості ансамблю акторів першого і другого положення. Масові ж сцени він розглядав як фон, на якому розігрувалися події, і переймався лише їхнім виразним групуванням. Звертайтесь. ел.пошта irenka@i.ua Fb https://www.facebook.com/profile.php?id=100017248744751