Зразок роботи
Розглядаються політичні й соціальні передумови Ніжинської генеральної ради 1663 р. Аналізуються програми головних претендентів на булаву гетьмана Лівобережної України і способи їх представлення. З’ясовується роль російської влади в розгортанні боротьби за гетьманський уряд, виокремлюються чинники, котрі формували ставлення Олексія Михайловича до політичних процесів на Лівобережжі. На підставі аналізу всіх відомих на сьогодні достовірних джерельних матеріалів, що містять інформацію про раду 1663 р., детально реконструюється її перебіг, звертається увага на суперечливі обставини представлення цієї події у джерелах та пропонуються можливі варіанти пояснення цього.
Ключові слова: «чорна рада», гетьманат, Українська козацька держава, І.Брюховецький, Я.Сомко, В.Золотаренко, єпископ Мефодій, Д.Велико-Ґаґін, гетьманські вибори, українсько-російські взаємини, «Руїна».
Зараз по весні знаходиться на нове лихо, чого за них гетьманів не бувало, тобто чорної ради.
Наприкінці червня 2017 р. виповниться 354 роки відомій Ніжинській раді 1663 р., за результатами якої на Лівобережжі було розв’язано проблему елекції осібного правителя, до влади прийшов ставленик Запорозької Січі Іван Брюховецький, а його суперники по гетьманських перегонах — наказний гетьман Яким Сомко та ніжинський полковник Василь Золотаренко разом зі своїми найближчими помічниками були або страчені, або відправлені на заслання до Сибіру. Утім, не лише цим «прославилася» рада 1663 р. Зі слів автора «Літопису Самовидця», винесених в епіграф статті, нею було «заведено» в Україні «нове лихо, чого за них гетьманів не бувало, тобто чорної ради». Крім того, ніжинські постанови 1663 р. для багатьох дослідників асоціюються (до слова, не вповні коректно) з узаконенням територіального поділу Гетьманщини на лівобережну та правобережну частини, або, у ширшому контексті, з початком «Руїни» (ще одне історіографічне кліше, що потребує, як мінімум, широкого обговорення фахівців). Та й узагалі ця рада (значною мірою завдяки літературному хисту П.Куліша, котрий використав її фабулу як сюжет для першого у вітчизняній художній літературі історичного роману «Чорна рада») стала для українців, як відзначають організатори однієї з міжнародних наукових конференцій, «одним із місць історичної пам’яті».
Мета роботи: проаналізувати діяльність та наслідки діяльності Чорної ради.
Поставлена мета вимагає виконання наступних завдань
- розкрити передумови створення;
- описати створення та діяльність Чорної ради;
- визначити найяскравіші постаті Чорної ради;
- дослідити наслідки діяльності.
Об'єктом дослідження є історичний період середини 17 століття.
Предмет дослідження – історія створення та діяльності Чорної ради.
Хронологічні рaмки дослідження охоплюють період становлення Чорної ради середині 20-х рр. XVII ст. до козацього повстання 1660 р., як останнього прояву діяльності Чорної ради.
В процесі дослідження використовувалися такі методи: статистичних групувань, розрахунково-конструктивний, монографічний, балансовий, економіко-математичний, статистико-економічний, абстрактно-логічний.
Методологічною основою дослідження стали фундаментальні положення бухгалтерського обліку бюджетних установ, класичні та новітні погляди ведення обліку бюджетних установ, наукові концепції провідних вітчизняних із питань теорії та практики обліку та аналіз поточних видатків у бюджетних установах
Інформаційні джерела: підручники, нормативно-правові акти, річні звіти, регістри аналітичного та синтетичного обліку, первинні і зведені документи, довідково-інформаційні видання, дослідження вітчизняних вчених, матеріали науково-практичних конференцій, дані Державного комітету статистики, інформація з мережі Internet, а також результати власних досліджень.
Випускна робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури. У першому розділі ми розкрили передумови створення Чорної ради; другий розділ містить інформацію щодо створення та діяльності Чорної ради; найяскравіші постаті – ми здійснили в третьому розділі. І четвертий розділ містить дослідження наслідків діяльності Чорної ради. Загальний обсяг випускної роботи 76 сторінок. Список використаних джерел складається із 50 найменувань.
Магістр