Експлуатація рабів та розвиток работоргівлі у країнах Європи та США (ID:252350)

ВСТУП Актуальність теми. Серед усіх багатовіковіх проблем, які сьогодні гостро стоять перед людством, одне із чільних місць займає торгівля людьми. З кожним роком цей брудний бізнес лишь нарощує свої оберти. За підрахунками експертів, торгівля “живим товаром” за прибутковістю знаходится на третьому місці після контрабанди наркотиків і зброї. В усьому світі від неї щорічно потерпають мільйони людей. Рабство – це система устрою суспільства, де людина (раб) є власністю іншої людини (пана, рабовласника, господаря) або держави. Перш за рабів брали полонених, злочинців і боржників, пізніше і цивільних осіб, яких примушували працювати на свого господаря. Рабство в цій формі було широко поширене до XIX ст. Конвенція “Про рабство” прийнята Лігою Націй в 1926 р. ввела в міжнародний обіг такі визначення раба і работоргівлі: під рабством розуміється положення або стан особи, щодо якої здійснюються деякі або всі повноваження, притаманні праву власності; під работоргівлею розуміються всі дії, пов’язані із захопленням, придбанням будь-якої особи або з розпорядженням ним з метою звернення його в рабство; всі дії, пов’язані з придбанням раба з метою його продажу чи обміну; усі дії з продажу або обміну особи, придбаної з цією метою, і взагалі всяка дія по торгівлі чи перевезенню рабів Рабство засуджено договором Ліги Націй у 1926 р. та у Загальній декларації прав людини ООН від 1948 р., а також у всіх інших головних документах, що стосуються прав людини. В 4 пункті Загальної декларації прав людини ООН розширила поняття раб до будь-якої особи, яка не може по своїй волі відмовитися від роботи. У Європі рабство забороняє Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод. Работоргівля – продаж і покупка людей в рабство. Найбільш масовим проявом работоргівлі в історії був вивіз рабів з Африки. У зв’язку з цим найбільш поширений образ чорношкірого раба. Однак работоргівля безпосередньо не пов’язана з расовою приналежністю рабів. З розвитком суспільної моралі работоргівля трансформувалась з привілею в злочин, втратила масовий характер, але, тим не менш, не зникла повністю. Наймане або зарплатну рабство – в термінології критиків капіталізму (соціалістів, комуністів, анархістів), властиве капіталізму становище, при якому працівник теоретично (de jure) працює з власної волі, а на практиці (de facto) змушений торгувати власною робочою силою, підпорядковуючи себе диктату влади або роботодавця з тим, щоб вижити. З огляду на вище сказане, вивчення історічного досвіду експлуатації рабів та розвитку работоргівлі у країнах Європи та США має не тілько академічне, але і практичне значення, оскількі воно сприяє розробленню та впровадженню в життя запобіжніх заходів, спрямованих на боротьбу зі злочином цієї категорії. В історичному розрізі особливий інтерес ставить період трансатлантичної торгівлі (ХVI–ХIХ ст.) на який припадає зародження, розвиток та боротьба із вказаним явищем. Не менш цікавим є дослідження розвитку рабства у ХХ–ХХІ ст., оскільки саме у цей період воно набуло нових і особливих форм, що продовжується і сьогодні. Об’єкт дослідження соціально-економічний розвиток Кримське ханства, а предмет дослідження – виступає соціальна та економічна історія Кримського ханства у XVI–XVII ст. Метою даної роботи є дослідити експлуатацію рабів та розвиток работоргівлі у країнах Європи та США Виходячи з мети дослідження нами були поставлені такі завдання: – розглянути формування рабства у країнах Європи та США протягом XVI–XIX ст.; – проаналізувати особливості боротьби міжнародних організацій із работоргівлею у ХХ ст.; – дати характеристику поширенню та різводів рабства у ХХІ ст.. Методологічні засади є принципи історизму, систем¬ності та об’єктивності в підході до висвітлення явищ минулого на основі комплексного використання джерел та наукової літератури. Хронологічні рамки охоплюють XVІ-ХХІ ст. – період експлуатації рабів та работоргівлі в країнах Європи та США. Вибір нижньої хронологічної межі (XVІ ст.) зумовлено початком завезення перших рабів на американський континент, верхньої (XХІ ст.) – особливостями сучаного рабства. Територіальні межі дослідження стосуються земель Америки та країн Європи, де була поширена практика експлуатації рабів та работоргівлі, протягом вказаного періоду. Джерельною базою курсової роботи є опубліковані видання збірки документів, які дають змогу більш глибше розкрити дефініцію понять “рабство” та “работоргівля”, зрозуміти особливості різних форм рабства та боротьби із цим явищем. Історіографія по даній проблематиці представлена колом наукових статей і монографічних видань. Основні дослідження, можна поділити за розділами. Щодо першого розділу, де розглядається історія рабства та работоргівля протягом XVI–XIX ст. слід відзначити праці С. Амбрамової “Африка: четыре столетия работорговли”, В. Уразова “Пролема рабства в США”, І. Супоницької “Анатомия американского Юга: свобода и рабство” та В. Согрина “Мир американских рабовладельцев”. У другому та третьому розділах розглядаються питання присвячені боротьбі міжнародних організацій із прояви рабства та работоргівлі і особливостями цієї проблеми на сучаному етапі. Досить цікаві праці М. Авад “Доклад о рабстве Специального докладчика по вопросу о рабстве”, В. Іващенка “Рабство: сучасні форми, стан та основні тенденції” та Є. Кислова “Борьба с рабством и работорговлей в международном праве’ Наукова новизна курсової роботи визначається у комплексному досліджені експлуатації рабів та работоргівлі у країнах Європи та США протягом XVI–ХХI ст. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що його фактологічний матеріал, основні положення, результати і висновки можуть залучатися при читанні загальних та спеціальних лекційних курсів у вищих навчальних закладах. Структура роботи визначена завданням, характером та метою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Розділ 1. Витоки та розвиток рабства у країнах Європи та США (XVI-XIX ст.) Рабство існувало практично завжди. Однак трансатлантична работоргівля є в історії рабства явищем винятковим в своєму роді, через свою тривалості (400 років), масштабів (в рабство були звернені приблизно 17 млн. чоловік, не рахуючи тих, хто помер в дорозі) і легітимізації. Трансатлантичний работоргівля була найбільший в історії акт депортації, іноді її називають першим прикладом глобалізації. Тривала з XVI по XIX ст., работоргівля охоплювала кілька регіонів і континентів: Африки, Північної і Південної Америки, Європи і полягала в продажу і експлуатації європейцями мільйонів африканців [7, c. 33]. На початку XVIII ст. білими торговцями з Африки щорічно вивозилося приблизно 36 тис. рабів, в кін. XVIII ст. – близько 80 тис. З урахуванням високої смертності рабів під час перевезення, вважається, що в Новому Світі виявилося приблизно 9.6-10.8 млн. чорношкірих. Кораблі, завантажені товарами: такими, як рушниці, спиртні напої, тканини, інструменти, коні, відправлялися з європейських портів до берегів Західної Африки, де товари обмінювалися на звернених у рабство африканців. Рабами ставали або захоплені в полон члени ворожих племен, або жертви процвітаючого місцевого бізнесу, побудованого на затриманні та продажу рабів У багатьох племінних державах Африки (наприклад, в Сенегамбії, в державах Ашанті, Йоруба і ін.) до третини населення становили раби [7, c. 112]. Навантажені африканськими рабами, судна відправлялися потім через Атлантичний океан в американські і європейські колонії в Карибському морі і Південній Америці. Для того, щоб вмістити якомога більше рабів, на судах нерідко демонтувались навіть ті елементарні зручності, якими користувалися пасажири третього класу. [8, c. 105]. За оцінками істориків, через тісноту і антисанітарних умов під час цього плавання помирав кожен шостий з рабів. На кораблях, де відбувалися спалахи хвороб або повстання, втрати могли досягати 50%. Ті, що вижили раби продавалися, після чого кораблі поверталися в Європу з вантажем товарів, виробленими рабською працею, такими, як цукор, тютюн, бавовна, ром і кави [7, c. 115].