Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Процес формування національної свідомості у поляків та українців у ХІХ – на початку ХХ ст., ставив обидва народи перед необхідністю визначити позиції щодо політичного та суспільного життя. З великим багажем антагоністичних інтересів обидві спільноти увійшли у міжвоєнне двадцятиліття. Ситуація вкрай загострилася польсько-українською війною 1918–1919 рр., яка надала широким громадським колам політичної активності. Поразка ЗУНР призвела до того, що п’ятимільйонна українська спільнота, всупереч власному бажанню, була змушена жити у Польській державі.
Нові виклики перед обома народами висунуло рішення Ради послів Антанти 1923 р., яке “de jure” передало Польщі територію колишньої Східної Галичини, перекресливши тим самим сподівання українців на міжнародну підтримку та відродження державності. Чимало українських політиків та громадських діячів почали усвідомлювати, що у цій ситуації необхідно спиратися на польську політичну та правову систему, прагнути забезпечити умови для розвитку своєї нації.
Сучасні українські історики практично одностайні у висновку, що польська сторона здебільшого ігнорувала міжнародні зобов’язання щодо забезпечення прав і свобод населення Західної України, не враховувала національних та соціальних інтересів української меншості, не спромоглася, зокрема, надати хоча б елементарної автономії південно-східним воєводствам. Напрямки внутрішньої політики вкраю були спрямовані на знищення національної свідомості українців у Західній Україні й на те, щоб зупинити процеси державотворення в українському суспільстві через асиміляцію українців як національної меншості. Для цього було використано адмністративні та силові методи управління та впливу.
Адміністративними заходами влади були ліквідація політичної та економічної краю, ускладнення процесу виборів, упровадження системи надзвичайних судів із відмінним режимом функціонування в Західній Україні, на відміну від польських земель. А також асиміляційні процеси, які відобразилися в цілеспрямованій політиці осадництва та заборони й обмеження діяльності українських громадсько-політичних, культурно-освітніх та спортивних організацій. Репресивна система польського режиму була представлена боротьбою проти проявів антидержаного спрямування за політичною ознакою, котру здійснювала спеціальна поліційна структура – IV-й відділ Головної комендатури державної поліції.
Історія ЗУНР та українсько-польське протистояння 1918–1919 рр. мають вже досить довгу традицію дослідження – і як воєнно-історичні феномени, і як державно-політичні явища. Меншою мірою вивчені або заангажовані саме проблеми “спільної пам’яті” про українсько-польські конфлікти, польську політику “пацифікації” та відплатних акцій із боку українського національного руху. Зауважимо, що ХХ ст. стало “кривавим” для обох народів, тому дослідження проблематики особливостей польських репресії на території Східної Галичини у 1920–30-х є актуальною тему сьогодення.
Об’єкт дослідження є характеристика польських репресій на території Східної Галичини у 1920–30-х. Предмет дослідження – особливості та закономірності проблематики польських репресій на території Східної Галичини у 1920–30-х
Метою даної роботи є аналіз особливостей та закономірностей польських репресії на території Східної Галичини у 1920–30-х. Виходячи з мети дослідження нами були поставлені такі завдання:
– розглянути джерела та історіографію проблеми;
– охарактеризувати проблеми утвердження польської влади на теренах Східної Галичини (1919–1926 рр.);
– проаналізувати особливості режиму “санації” та опір українського руху (1926–1935 рр.);
– розглянути етап “нормалізації” та політики “зміцнення Східного кордону” (1935–1939 рр.)
Методологія роботи визначається останніми досягненнями соціально-гуманітарного наукового пізнання та базується на принципах історизму, наукової об’єктивності, всебічності, послідовності та проблемності.
Хронологічні рамки охоплюють від 1919 р. і до 1939. Вибір нижньої хронологічної межі (1919 р.) зумовлено визнання на Паризькій мирній конференції відновлення Другої Речі Посполитої , верхньої – початком Другої Світової війни та розполід Польщі між Третім Рейхом та Радянським Союзом.
Територіальні межі дослідження стосуються території Східної Галичини часів Другої Речі Посполитої та території джерелознавчих та історіографічних досліджень присвяченій ції проблематиці.
Практичне значення. Фактичний матеріал та висновки можуть бути використані в навчальному процесі при розробці та читанні лекційних курсів, а також при підготовці до практичних занять. Окремі результати дослідження можуть бути використані студентами під час проходження педагогічних практик (у школах, ліцеях, гімназіях, училищах, коледжах, технікумах). Робота може стати базою для написання більш фундаментального дослідження.
Структура роботи визначена завданням, характером та метою дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.