Зразок роботи
АНОТАЦІЯ
У роботі проаналізовано особливості місця Європейського Союзу в сучасних міжнародних (1992–2019 рр.) відносинах та впливу діяльності ЄС на геополітичні процеси Європи та світу. Заснований на ідеї франко-німецького примирення й прагненні забезпечити мир і процвітання Європи, так званий “європейський проект” став сьогодні один із найбільших гравців у міжнародній політиці.
Розкрито сутність місця ЄС в умовах сучасних міжнародних відносинах, як важливої складової дослідження історії Європи та світу у XХ–ХХІ ст. Зокрема, здійснено аналіз джерельної бази та історіографічної літератури; простежено основні етапи розвитку інгераційних процесів у Європи протягом 1946–1992 рр.
Особливу увагу приділено періоду формування “стопів ЄС” від підписання Маастрихського до Лісабонського договору (1992–2009 рр.); проаналізовано особливості “п’яти хвиль інтеграції”, здійснено загальну характеристику внутрішньої організації ЄС та питання співіснування із іншою “наддержавною організацією” – НАТО.
Зроблено спробу проаналізувати сучасні виклики та проблеми для Європейського союзу: впливу економічної кризи на саму організацію та країн-учасниць окремо, зміни у внутрішньому житті “пізнічих членів” ЄС та громадську думку, що побутує у них на рахунок інтеграції. Поряд із цим, нами було розглянуті популярні рухи євроскептицизму в Європі.
Розглянуто “гострі питання”, що стоять перед ЄС та перпективи подальшого розвитку організації. Показано історичний шлях демократизації України на шляхудо зближення з Європейською Спільнотою. Деякі результати дослідження можуть бути використані студентами під час проxодження педагогічниx практик (у школаx, ліцеяx, гімназіяx, училищаx, коледжаx, теxнікумаx). Робота може стати базою для написання більш фундаментального дослідження.
Ключові слова: Європейський Союз (ЄС), “план Шумана”, Європейського співтовариства вугілля і сталі (ЄСВС), Європейське оборонне співтовариство (ЄОС), інтеграція, Рада Європи,“стовпи ЄС”, Маастрихський договір, Лісабоснький договір, НАТО, євроскептецизм, Україна-ЄС
ВСТУП
Актуальність дослідження. У сучасну епоху глобалізації все виразніше формуються тенденції до взаємозалежності та взаємопливів окремо взятої держави на сусідів, регіон та континент, зокрема як у нашому випадку Європу. У політичній історії Європи протягом ХХ–ХХІ ст. особливе місце займають військово-політичні блоки, наддержавні організації, економічні та соціально-культурні організації. У нашому досліджені ми розглядаємо роль та місце Європейського Союзу в умовах нового світового порядку, як найважливішої політично-економічної та культурної самоорганізації Європи сьогодні.
Зауважимо, що країни Західної Європи у ХХ ст. прагнули до складання спільних зусиль в економічному відродженні за умов повоєнної руйнації та у протистоянні із “червоною загрозою”. Тому, крок за кроком, Захід рухався “шляхом зближення” і 9 травня 1950 р. міністр іноземних справ Франції Р. Шуман вперше озвучив ідею створення наднаціонального об’єднання європейських держав. Договір, що засновував Європейське об’єднання вугілля і сталі – перше європейське об’єднання, був підписаний у Парижі у 1951 р.
Сьогодні Європейський Союз більш адміністративно-інституційно структурований, ніж будь-яка міжнародна організація. Проте, не слід забувати, що ЄС не можна розглядати як окрему державу. Низка критеріїв дозволяють говорити про ЄС як про “унікальну політичну систему”, де найсуттєвіші зміни вносяться через доповнення до установчих договорів або через механізм Міжурядової конференції. Тактичні адаптації здійснюються Європейською Радою і через систему консультацій та узгоджень у Комісії ЄС. Разом із тим слід зазначити, що у цій політичній системі відсутні інструменти примусу, насамперед силові органи, що залишаються на національному.
Якщо оцінювати сильні і слабкі сторони ЄС на початку нового тисячоліття, так насамперед слід сказати, що це є найбільш успішна регіональна організація на планеті. Не дивлячись на всі складності ЄС, принаймні його країни-старожили, можуть пишатися тим, що ця частина Європи перетворилася на один із “найбільш благополучних просторів світу”.
Зауважимо, що на 2019 р. у складі Європейської Спільноти перебувають 28 держав Європи та ще кілька, зокрема і Україна, очікують можливості інтегруватися у європейський простір на засадах демократизму, плюралізму та ринкового господарства. Хоча, не слід забувати і про кризові явища ЄС: економічну кризу, “проблему біженців” та євроскептецизм. Так, на референдумі у 2016 р. більшість жителів Великої Британії проголосувала за вихід з ЄС та розпочався тривалий відповідний процес.
Стосовно подальших перспектив розвитку ЄС висловлюються як оптимістичні, так і песимістичні прогнози, особливо у зв’язку із хвилею міграції та “проявами сепаразму”. У довготерміновій перспективі роль Європейського Союзу як самостійного центру сили на міжнародній арені залежатиме від відновлення його економічної могутності, “м’якої сили”, привабливості європейської моделі в цілому. Тому, дослідження розвитку ЄС в умовах нового світового порядку видається нам актуальною проблематикою, оскільки і наша держава рухається у напрямку європейської інтеграції.
Об’єктом дослідження діяльність та роль Європейського Союзу в умовах нового світового порядку, а предметом дослідження – основні етапи розвитку, міжнародні відносини, кризові явища та перемоги ЄС.
Метою даної роботи є дослідження діяльності та ролі ЄС в міжнародних відносинах в новітній час. Виходячи з мети дослідження нами були поставлені такі завдання:
– дати характеристику джерелам та історіографії проблеми;
– розглянути основні етапи розвитку інгераційних процесів у Європі (1946–1992 рр.);
– проаналізувати питання “Стовпів” ЄС: від Маастриху до Лісабону (1992–2009 рр.)
– визначити становище ЄС в сучасних міжнародних відносинах (2010-2019 р.): кризові явища, “євроскептецизм”, політичні перемоги та перспективи
– прослідкувати розвиток відносин ЄС з Україною
Методологія роботи визначається останніми досягненнями соціально-гуманітарного наукового пізнання та базується на принципах історизму, наукової об’єктивності, всебічності, послідовності та проблемності, які базуються на пріоритеті документів, що дають змогу всебічно проаналізувати становлення та діяльність Європейського Союзу. Однак головну роль в роботі займають загальнонаукові та загальноісторичні методи дослідження, насамперед, аналіз та синтез джерельного матеріалу, проблемно-хронологічний, історико-типологічний, історико-порівняльний методи дослідження при опрацюванні.
Хронологічні рамки охоплюють від 50-их рр ХХ ст. і до сьогодні. Вибір нижньої хронологічної межі (50-ті рр. ХХ ст.) зумовлено інтеграційними процесами у Європі, верхньої – сучасними публікаціями, які присвячені проблематиці ЄС в умовах нового світового порядку.
Територіальні межі дослідження стосуються території країн-членів ЄС та партнерів, вказаного періоду та території джерелознавчих та історіографічних досліджень присвяченій ції проблематиці.
Наукова новизна отриманих результатів зумовлена сукупністю поставлених завдань та засобами їх розв’язання. У роботі удосконалено аналіз джерел та історіографічного матеріалупро діяльність ЄС, його міжнародні відносини на сучасному етапі та розвиток відносин з Україною.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що його фактологічний матеріал, основні положення, результати і висновки можуть використані у навчальному процесі з історії країн Європи, при підготовці у наукових повідомленнях, реферативних робіт та наукових статей.
Структура роботи визначена завданням, характером та метою дослідження. Наше дослідження складається із вступу, п’яти розділів, висновків та списку використаних джерел.
Магістр