Зразок роботи
Актуальність. В інформаційну епоху проблеми, повʼязані з впливом на масову свідомість, маніпуляцією інформацією стають особливо важливими. Їх дослідження дають кращі уявлення про особливість поширення інформації та ідей в суспільстві, їх роль та вплив як на повсякденні практики, так і на стійкі світоглядні установи та політичні вподобання. За умов, коли саме від успішної інформаційної політики держави залежить її безпека, захист національних інтересів та політична стабільність питання пропаганди за допомогою мас-медіа набуває актуальності.
Одним з дієвих засобів пропаганди залишається кіно. Доступність кіно для публіки в ХХІ ст. сягнула раніше небачених масштабів. Якщо ще на початку століття для того аби переглянути фільм було необхідно піти до кінотеатру, то на сьогодні кожен користувач інтернет-мережі має необмежений доступ до будь-якої кінопродукції. Статистика переглядів на популярних інтернет-платформах свідчить, що обсяг реципієнтів сучасного кіно збільшується швидкими темпами. Певну роль в стрімкому збільшенні глядачів в останні півтора роки мала пандемія Covid-19. Через карантинні обмеження відбулось загальне збільшення інтернет-трафіку, а разом з ним –переглядів кіно. Ще ніколи кінематограф не мав такого впливу на суспільну свідомість. Використання символіки певних фільмів в політичних акціях, використання фільмів для пропаганди політичних програм або їх критики – всі ці процеси є наслідками цієї «кінофікації».
Посилення агітаційних та пропагандистських можливостей сучасного кіно, в зʼязку зі збільшенням аудиторії та доступом до кінопродукції актуалізують вивчення історії становлення кінематографу як інструменту пропаганди. Зокрема, в цьому контексті є цікавим період 1920-1930-х рр. В ці роки відбулось зародження нового радянського українського кіно, було започатковано кіно-освіту, до лав працівників індустрії влилися талановиті українські режисери, сценаристи, актори, оператори, кіномеханіки тощо. В цей період радянське українське кіно було незалежним, а тому багатьом українським режисерам вдавалося поєднувати в своїх роботах як мистецтво, так і пропаганду. Досягнення цих митців українського радянського авангарду були визнані в усьому світі. Досвід організації кіноіндустрії в УСРР є важливим з точки зору сучасних завдань інформаційної політики України.
Разом з цим, тематика має і наукову актуальність. Історія українського кіно на сьогодні залишається темою, яка досліджується, здебільшого, в межах культурологічних чи мистецтвознавчих студій. Історичні дослідження дозволили б розширити наукове розуміння культурних процесів доби українізації.
Мета дослідження: розглянути процес становлення кіноіндустрії в УСРР як засобу ідеологічної пропаганди.
Досягнення поставленої мети обумовлює наступні дослідницькі завдання:
– проаналізувати історіографію тематики, яка досліджується, виділити не досліджені аспекти тематики; актуалізувати джерельну базу роботи та методи дослідження;
– проаналізувати вплив більшовицької ідеології на кіноіндустрію та її продукцію; визначити засади більшовицьокої ідеології 1920-х рр. а проаналізувати їх відтворення в кіно, визначити головні пропагандистські функції кіномистецтва в УСРР;
– проаналізувати історію розвитку та зміст нормативно-правової бази радянської кіноіндустрії;
– розглянути зміни, в організації, структурі та нормативно-правовому забезпеченні, які відбулись в українській радянській кіноіндустрії після ліквідації автономії кіно УСРР;
– розглянути історію становлення радянського кіновиробництва в УСРР; дослідити процес відновлення і вдосконалення матеріально-технічної бази української кінопромисловості та виробництва фільмів;
– дослідити динаміку та інші особливості поширення кіномережі в УСРР;
– проаналізувати особливості ідеологічної пропаганди в ранніх режисерських роботах О. Довженко.
Об’єктом дослідження стала радянська українська кіноіндустрія. Предметом вивчення даного дослідження є її нормативно-правова база, вплив на кіноіндустрію ідеології, структура управління кіноіндустрією в УСРР та її зміни, кіностудії Ялти, Одеси та Києва та зняті на них фільми, зокрема ранні стрічки О. Довженко 1926-1933 рр.
Географічні межі дослідження охоплюють територію підрадянської України до 1939 р. тобто майже всю територію сучасної України за винятком західних її областей.
Хронологічні межі дослідження. Верхня хронологічна межа – 1921 р. пояснюється створенням Всеукраїнського кінокомітету, який рік потому було перейменовано в ВУФКУ (Всеукраїнського фотокіноуправління), яке поклало початок незалежному радянському українському кіно. Нижча хронологічна межа – 1933 р. Вибір нижчої хронологічної межі обумовлений припиненням існування «Украінфільму» – організації, яка була спадкоємницею ВУФКУ, хоча і була підпорядкована загальносоюзному «Союзкіну».
Наукова новизна роботи полягає в: запропонованій класифікації історіографії теми, в запропонованому трактуванні впливу більшовицької ідеології на розвиток радянської кіноіндустрії в УСРР та на зміст самої кінопродукції, в залученні міждисциплінарного підходу до аналізу ідеологічної пропаганди в радянських фільмах, зокрема в фільмах О. Довженко. Вперше для аналізу ідеологічної складової в фільмах режисера були застосовані методи соціології кіно: наративного аналізу, контент аналізу.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що положення магістерської роботи можуть бути використані в науково-дослідницькій та лекційній роботі, для читання в вузах курсу історії України та історії української культури, при підготовці студентів до практичних занять. Результати дослідження можуть бути використані в діяльності тих державних та політичних інститутів, правових комітетів, організацій та груп, які займаються питаннями українського кіномистецтва.
Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження та складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел і додатків. Загальний обсяг роботи складає 92 сторінки.