Зразок роботи
ВСТУП
Динамічний розвиток сучасної інформаційної цивілізації, що супроводжується глобалізаційними процесами, кібервпливами, гібридними війнами, постійно ставить суспільство перед все новими викликами. Одним з них є упорядкування взаємин між владою та соціумом. З огляду на це, актуальним стає дослідження з нових методологічних позицій дисциплінарних практик минулого, зокрема військових поселень в Російській імперії першої половини ХІХ ст.
Перспективним в цьому є залучення теорії «соціального дисциплінування», яка, попри свою доволі довгу історію (від кінця 1960-х рр.), ще не використовувалася належним чином в українському науковому просторі за винятком робіт М. Корзо [32, 33] з соціального дисциплінування у польських і українських сільських громадах XVII–XVIII ст. (2002-2003 рр.) та В. Горобця про структуру врядування та соціальне дисциплінування в полках Гетьманату.
Автор спирається на теорію Мішеля Фуко, згідно з якою владні відносини постають як комплексна ситуація взаємовпливів, що існують у суспільстві незалежно від джерел їх мотивації, а дисциплінування є не просто певною технологією управління підлеглими, але загальним диспозитивом влади в модерну добу. Наратив у роботі спирається на метафору за постмодерністською традицією.
Методи дослідження: аналітичний; синтетичний; узагальнення; конкретизації; описовий, структурно-функціональний; історико-типологічний; історіографічного аналізу, історіографічного синтезу тощо.
Об’єктом нашого дослідження є система військових поселень, що існувала на території Російської імперії у 1817–1857 рр. Предметом дослідження є проект військових поселень та наявні у ньому дисциплінарні практики.
Хронологічні межі дослідження – час існування військових поселень –1817–1857 рр., від створення у 1817 р. військових поселень у Висоцькій волості Новгородської губернії та їх масового поширення у Херсонській і Слобідсько-Українській губерніях до їх скасування у 1857 р.
Географічні межі – території Російської імперії в кордонах першої половини ХІХ ст., насамперед українські землі, що перебували в її складі.
Метою роботи було проаналізувати проект створення військових поселень як практику «соціального дисциплінування» в контексті сучасних міждисциплінарних досліджень.
Завдання роботи: розглянути розвиток поглядів в історичній науці на військові поселення, простежити зміни у трактуванні їх характеру, ролі тощо; розглянути військові поселення у міждисциплінарному контексті сучасних досліджень, а саме з точки зору дисциплінування соціуму.
Гіпотезою даного дослідження є припущення, що у військових поселеннях мала місце загальноєвропейська тенденція до дисциплінування суспільства, дисциплінарні практики у військових поселеннях поширювались на традиційне суспільство селян і козаків.
У сучасній історіографії простежуються дві течії висвітлення військових поселень: усталена, якій притаманна критична оцінка як самого проекту, так і його реалізації; переосмислення характеру військових поселень, відмова від виключно критичних оцінок.
Військові поселення стають об’єктом міждисциплінарних досліджень – історичних, соціологічних, культурологічних тощо. Зокрема в контексті внутрішньої колонізації (О. Еткінд), соціографічного і географічного простору влади (С. Королєв), утопізму (Л. Геллер та М. Ніке, Б. Єгоров). З огляду на новітні досягнення сучасних істориків, соціологів, культурологів у дослідженні даної проблеми актуальним стає розгляд трансформації поглядів на військові поселення, аналіз сучасних візій щодо військових поселень задля розуміння доцільності використання тих чи інших метафор, пошуку перспективних методів їх дослідження.