0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Есе Помилки і прорахунки у зовнішній політиці за Центральної ради, Гетьману, Директорії (ID:708638)

Тип роботи: аналітична робота
Дисципліна:Історія
Сторінок: 6
Рік виконання: 2023
Вартість: 120
Купити цю роботу
Зміст
Без плану та літератури
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
Від самого початку зовнішня політика Центральної Ради не була самостійною, адже її уряд (Генеральний Секретаріат) мав тісні відносини з Тимчасовим Урядом Росії та вважався його крайовим урядом. Українські дипломати намагалися перебрати на себе більше повноважень, ніж було надано Генеральному Секретаріату в рамках «Інструкції» наданій йому влітку 1917 року. Голова Генерального Секретаріату В. Винниченко кілька разів зустрічався з представниками Тимчасового Уряду та намагався отримати більше повноважень. Однак ці спроби були невдалі і привели до того, що восени 1917 року декілька вибітних представників Центральної Ради та Генерального Секретаріату взагалі були оголошені поза законом. Де-факто, Центральна Рада почала реалізовувати свої зовнішньополітичні прагнення лише після Жовтневого перевороту та проголошення УНР. 7 (20) листопада 1917 р Центральна рада, яка об'єднує представників українських політичних партій і громадських організацій, видала III Універсал, проголосивши УНР самостійною республікою у складі Росії. Була висунута амбітна ідея перетворення колишньої імперії в "федерацію рівних і вільних народів". Вона була основою зовнішньої політики київського уряду аж до січня 1918 р ході переговорів в Бресті відбулася переорієнтація УНР на зближення і співпрацю з Німеччиною і Австро-Угорщиною. Після початку в Україні громадянської війни Центральна рада проголосила незалежність країни, а вже 27 січня (9 лютого) 1918 уклала з недавнім загальним противником сепаратний мир, а потім - союзний договір, який спричинив за собою окупацію і економічне розграбування країни. Неоднозначна політика київського уряду досі є приводом для наукової дискусії. Існує традиційне уявлення, згідно з яким переорієнтація Ради була усвідомленим і зловмисним зрадою, викликаним "національним егоїзмом" керівництва УНР. На чому ж ґрунтується подібна концепція?