Стаття Операція Захід депортації населення Західної України у віддалені райони СРСР (ID:741993)

Після відступу Вермахту в 1943-1944 рр., на Західну Україну вдруге повернулася Червона Армії та радянська адміністрація. Досвід першої радянської окупації 1939-41 рр., розуміння майбутніх заходів влади у вигляді репресій та колективізації, а також пам’ять про «Великий голод», котрий пережила Придніпровська Україна під радянською окупацією змушували населення Західної України вірити, що на них чекає подібна доля. У цій ситуації підтримка цивільним населенням єдиної проукраїнської сили на західноукраїнських землях — Української Повстанської Армії (УПА) вирізнялася винятковою рішучістю. Населення в своїй більшості саботувало заходи радянської адміністрації, підтримувало повстанців та не рідко воліло загинути в бою, ніж розділити долю своїх голодуючих співвітчизників із-за Збруча, євреїв чи нещодавно депортованих кримських татар. Відповіддю радянської влади стала військова пацифікація в поєднанні з масовими депортаціями цивільного населення Східної Галичини та Волині. Останні були вже випробуваним інструментом для приборкання поневолених народів країни Рад. Так, перші депортації західноукраїнського населення відбулися в 1944-45 рр., однак основна масова хвиля переселень розпочалася 21 жовтня 1947 р. Окрім розгрому УПА, акція також стала прелюдією та підґрунтям до примусової колективізації в Західній Україні в 1948-1950 рр.